Я — пенсіонерка, мені 70 років, маю 700 гривень пенсії. Часто слухаю про те, яку велику увагу ми приділяємо Голодомору тридцятих років. Пам’ятати і шанувати необхідно, однак не треба забувати про людей сьогоднішніх, які проживають напівголодним життям.
У моїй сім’ї ситуація критична. Сина скоротили з роботи, невістку — також. Їхні двоє дітей навчаються у вузах. На облік у центр зайнятості сина і невістку не ставлять, бо у нас біля хати є земельна ділянка. На інші роботи їх не беруть, бо вони уже не того віку. Тож уся сім’я чекає моєї єдиної пенсії.
Днями пішла у магазин купувати хліб та батон. Продавець сказала, що знову хліб подорожчав. То як нам жити, шановна владо, шановні депутати?