Уже 65 років мешканці Серединецької сільської ради живуть і трудяться в умовах миру. Плин часу, віддаляючи від нас грізні воєнні роки, не в змозі стерти з вдячної пам’яті поколінь безприкладний подвиг народу, у якому злилися воєдино і велична мужність воїнів, партизанів та підпільників, і героїзм трудівників тилу — робітників і колгоспників, інтелігенції. Вічним вогнем безсмертя осяяні імена тих, хто загинув в ім’я життя.
Село Серединці було окуповане німецько-фашистськими загарбниками 29 червня 1941 року. З приходом фашистів у селі було запроваджено окупаційний режим, призначено старосту. У приміщенні школи влаштували німецьку комендатуру. Фашисти займалися грабуванням населення, у якого забирали худобу, птицю і все відправляли для потреб вермахту. До фашистської Німеччини за період окупації вивезено понад 200 осіб, причому вивозили цілими сім’ями.
У лютому 1944 року німецька польова жандармерія вигнала із села всіх жителів, багато з них порозбігалися по селах сусідніх районів. У Серединцях не залишилося жодного собаки. Зрідка у когось був кінь. Німці хазяйнували 2 роки і 8 місяців.
Під час відступу німецько-фашистських загарбників на захід, біля селом майже півтора місяця проходила лінія фронту. Зі слів жительки села Олени Лукашівни Ліщук, село чотири рази переходило із рук в руки.
Серединчани організували партизанський загін, який входив у з’єднання Героя Радянського Союзу І.О.Музальова. Народні месники організовували набіги на німецькі загони, підривали німецькі ешелони, знищували молотарки, патрулів, поліцаїв. Керував загоном Іван Кирилович Русняк, мешканець села. Учасники загону брали безпосередню участь у визволенні м.Ізяслава. Активними партизанами були Микола Лінський, Микола Гаврилюк, Микита Руснак, Анатолій Соло-вйов та інші.
А 5–7 березня 1944 року війська 1-го Українського фронту звільнили село від фашистів. У боях за Серединці загинули 14 воїнів, які поховані у братській могилі на сільському кладовищі. Багато з них були родом із Житомирської області. Також загинув партизан Іван Павлович Кицун, який хотів вбити німецького коменданта, що тікав до села Білополя.
— Визволяли село піхотинці і танкісти, літали й наші літаки — згадує Антоніна Петрівна Мазяр. — Німці в селі були в оточенні, партизани намагалися захопити школу, де була розташована комендатура. Пізніше її спалили, даючи дорогу нашим військам. Після бою валялися трупи людей, яких потім збирали і закопували...
Коли точилися бої, людей не було видно — усі сиділи у викопаних окопах. Залишалися тільки найсміливіші і ті, які не могли втекти, розповідала О.Л.Ліщук. У селі тоді було лише півтора десятка мешканців. На фронтах війни загинули 90 його жителів.
* * * * *
Село Березна було окуповане німцями 4 липня 1941 року. В 1942 році з нього вивезли 52 молодих чоловіків, юнаків і дівчат на роботи до Німеччини. У 1944 році вивезли ще 64 мешканця. Тридцять п’ять березенчан загинули на фронтах війни. Німецькі кати та їхні посіпаки безневинно розстріляли мешканців села — Прохора Назаровича Печонку та Доманя Васильовича Ящука.
При визволенні села загинули двоє братів Бринських, які були рядовими бійцями, і Сергій Петрович Козлов — офіцер-розвідник. Родом вони з Урала, з Челябінської області. Під час боїв був збитий наш літак, пораненого льотчика врятувала жителька села Ганна Марчук. Приблизно тиждень вона лікувала його, але льотчик помер.
Учасників Великої Вітчизняної війни — мешканців сіл Серединець і Березни — було нагороджено багатьма орденами і медалями. Так, Сергій Сазонович Гладунець — кавалер двох орденів Слави, ордена Червоної Зірки, медалі «За відвагу», Василь Іванович Тихонюк — кавалер ордена Слави. Бойові нагороди мають також Онисько Антонов, Василь Ремак та багато інших.
А жителю с.Березни Уляну Євграфовичу Швецю посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Він перебував на фронті з червня 1941 року. Був командиром стрілецького батальйону. Загинув у бою поблизу м.Сандомир (Польща).
Найщиріша шана, глибока вдячність і доземний уклін вам, солдати Перемоги, солдати-визволителі! Ваш подвиг залишається у віках. Ми в неоплатному боргу перед вами, перед мільйонами батьків, братів і сестер, які своїми життями захистили нас і прийдешні покоління від смертельного подиху війни.
Вічна слава переможцям, честь і шана вам, ветерани Великої Вітчизняної війни!