Шостого березня минає 65 років з дня визволення села Плесни від німецько-фашистських загарбників. Як і багатьом населеним пунктам Шепетівщини звільнення від окупації плесенцям далося ціною великих людських жертв і матеріальних втрат.
Жорстокі бої за село, що тривали більше місяця, розпочалися ще в лютому 1944 року. Шостого лютого німецький конвой вигнав за межі Плесни все мирне населення, яке заважало окупантам боротися з військами Радянської Армії. Частина його розквартирувалась у селі Вовківцях, а згодом — у Старих Бейзимах і Нечаївці, що на Ізяславщині. А решту селян фашисти перехопили на станції Чотирбоки і вивезли на примусові роботи. Загалом до Німеччини у роки Великої Вітчизняної війни було вивезено понад 130 плесенців.
Під час бойових операцій у Плесні були знищені церква, сільський клуб, будинки й господарства селян. Тому після звільнення багатьом з них не було куди повертатись. Але люди все одно вертались з чужих сіл додому, відбудовували господарство.
Очевидці, які першими увійшли в село після окупації, вжахнулись від кількості трупів радян-ських бійців, якими були встелені його вулиці. Усіх їх було поховано у братській могилі, яка знаходиться нині на вулиці Березина.
Щороку 6 березня у Плесні проводяться масові заходи, присвячені визволенню села від німецько-фашистських загарбників. На них запрошуються очевидці війни. Однією з них є Ганна Антонівна Малярчук, 1922 року народження. Жінка згадує своє воєнне дитинство зі сльозами на очах, ділиться важкими спогадами про війну із школярами та односельцями. І водночас радіє, що нині над Плесною мирне небо, що наші діти відвідують дитсадок і школу, як визнані кращими у районі.