У грізні роки боротьби проти фашистських загарбників мешканці сіл Новоселиця (нині Орлинці), Устянівка, Рожична зазнали чималих випробувань. Колгоспне майно і худобу було частково евакуйовано. Багато трудівників сіл Рожичнянської сільради вступили до лав Червоної Армії.
П’ятого липня 1941 року фашисти окопували Гриців і села Рожичнянської сільради, в тому числі й Орлинці. Довгими були роки окупації. У селах створювались підпільні організації. Вони працювали у тісному зв’язку з партизанськими загонами, які діяли у Шепетівці, Славуті, Полонному і поблизу Грицева.
Згадує жителька с. Орлинець Роза Василівна Наметченюк, 1930 р.н.:
«Пригадую, коли розпочалася війна, чоловіки пішли на
фронт. Ми з дівчатами пасли череду. Побачили, як із
Заславського шляху в село в’їхали на мотоциклах німці, з автоматами на грудях. Вони одразу пішли по хатах, забирали у людей все, що потрапляло на очі. Розміщувалися жити по садибах. Будь-який опір присікався із застосуванням зброї.
Колгоспи стали називатись «суспільними господарствами». Зібраний урожай, продукція тваринництва підлягали обов’язковій здачі окупантам. Колгоспники фактично перетворились на кріпаків, які повинні були працювати під страхом смерті. За найменшу провину били. З Микулина приїжджав господарник, який слідкував за порядком. Були у селі й такі люди, які прислужувались німцям — поліцаї. Але люди, як могли, чинили опір. Годували і переховували солдатів, які тікали з полону, партизанів».
Жителі с. Устянівки Г.П.Антонюк та І.Г.Каленюк згадують, як у лютому 1944 року фашисти наказали усім покинути село. Але дві жінки повернулися, щоб взяти харчі. Їх без попередження розстріляли.
Через Орлинці, Устянівку проходила лінія оборони, тому жителі були змушені до визволення сіл перебувати в інших селах — Онишківцях, Партинцях. Коли повернулися додому, то застали одні згарища та пустки.
Основний вузол оборони був створений в селі Новоселиці. На захід від села, на висотах, були побудовані великі траншеї, артилерійські гнізда. З цих висот місцевість видно навкруги до 10 кілометрів. Тут точились довгі кровопролитні бої. У цих селах залишились одні згарища.
На місці старої школи було утворено німецьке кладовище, де один біля одного стояли березові хрести. Після визволення села його було ліквідовано і на цьому місті посаджено шкільний сад.
Шостого березня 1944 року селище Гриців, села Новоселицю, Устянівку, Рожичну звільнили підрозділи 13-го і 54-го гвардійських корпусів 3-ї гвардійської танкової армії Першого Українського фронту. Мешканці наших населених пунктів свято бережуть пам’ять про героїв-земляків, які загинули у битвах проти ворога на фронтах Великої Вітчизняної війни.