Не сьогодні це сказано: час народжуватися і час помирати, час руйнувати і час будувати, час розкидати каміння, час мовчати і час говорити. Час – говорити! Юліус Фучік писав: «…Прийде час, коли нинішнє стане минулим, коли будуть говорити про великий час і безіменних героїв, які творили історію. Я хотів би, щоб всі знали – не було безіменних героїв. Були люди, в кожного своє ім’я, своє обличчя, свої сподівання і надії, і муки самого найменшого із них були не менші ніж в того, чиє ім’я потрапило в історію.» А йдеться про Велику Вітчизняну війну проти фашистських гнобителів.
Давно відлунали залпи грізних боїв. Давно рвучкі весняні вітри пошматували й рознесли отруйний дим пожарищ. Але пам’ять людська знову і знову повертається до минулого. Не щезне з пам’яті, не піде в небуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу – його битва, його перемога над фашизмом.
З кожним роком все далі йдуть від нас події Великої Вітчизняної війни. Давно розорані траншеї, заросли окопи, зарубцювались рани учасників війни, але пам’ять людська не забуває минулого. Час безпощадний, але об’єктивний суддя історії. Своїми, притаманними лише йому законами, оцінює він скоєне людством.
З 27 лютого 1944 р. почалося визволення Грицева від німецько-фашистських загарбників. По 6 березня точилася боротьба за Гриців. Підрозділами 13-го і 54-го гвардійських корпусів, 3-ї гвардійської танкової дивізії було визволено Гриців. Визволяв свою маленьку батьківщину кожен грицівчанин.
Від окупантів лишилися тяжкі спогади, вічні душевні незагоєні рани, біль, розлука, втрата, а ще яма… яма за конюшнею… Багато трупів було знайдено у тій клятій ямі закиданій гноєм. Коли розкопали її, страшні зойки пролунали над нею…Мати впізнавала сина, жінка – чоловіка, сестра брата… Грицівчани впізнавали своїх близьких по одягу, взуттю, бо обличчя та тіла були страшно спотворені.
Прах розстріляних було перенесено в парк, навпроти Будинку культури, у Братську могилу. Пізніше було проведено перезаховання цих жертв у могилу-визволителів с. Гриців від німецько-фашистських загарбників.
Слід пам’ятати про те, що ці люди віддали своє життя за наше. Понад півстоліття минуло з того часу, як пролунали залпи салюту на честь визволення Грицева від ворогів. Але і зараз День визволення Грицева для кожного грицівчанина є хвилюючим – так і має бути. Це свято відгукується болем у нашому серці, бо ,мабуть, немає такої сім’ї, якої б не торкнулась війна.
Пам’ять – частина духовного життя народу. Той, хто пам’ятає, завжди сильніший – до його духовного життя додається минуле. Б’ють і битимуть над Грицевом дзвони пам’яті… Ми пам’ятаємо…
6 березня – День визволення Грицева від німецько –фашистських загарбників, день пам’яті, це свято зі сльозима на очах…..