Ось і прийшла довгождана весна, а з нею прийшло свято — день визволення мого села Городища.
Давно позаростали окопи, на згарищах збудовані ошатні оселі. Лише пам’ять щоразу повертає нас до тих незабутніх днів, а ще про них нагадують німі свідки — воїни з граніту та бронзи.
Німецькі загарбники захопили Городище 5 липня 1941 року. Вони грабували його населення, забирали велику рогату худобу, свиней. З початку 1942 року було взято на облік всю молодь села, а у квітні 27 осіб було відправлено до Німеччини. Мені було 12 років, і я пам’ятаю, як мама боялася за мене і сестру.
У селі була організована диверсійна група партизанів під керівництвом агронома Письменного. Потім до цієї групи увійшли В.Мазяр, М.Лівандовський. Партизанам активно допомагали жителі Городища Петро Нижній, Устя Труба.
Село визволили 5 березня 1944 року. Пам’ятаю, що було дуже холодно, до нас в хату вбіг німець і закричав до мами: «Бери дітей і тікай! Буде бомба, вибух!». Було дуже страшно. З лісу було чути гуркотіння танків, багато німців тікали у напрямку до міста Проскурова.
Через кілька днів ми відчували полегшення, не чути було канонади. Діти уже вільно ходили вулицями, не боячись, бо скрізь були наші солдати. Навіть у нашій хаті жили 6 солдатів. Грілися на печі, мама їм варила їсти.
Шановні односельці! Вклонімося усім, хто поборов фашизм!
Мені зараз за сімдесят, і це справедливо, що ми рік у рік, з покоління у покоління передаємо естафету шани, пам’яті. Сьогодні, на жаль, вже не так багато залишилося у живих учасників бойових дій, ветеранів. Їм сьогодні за вісімдесят, багато здоров’я вони віддали у ті буремні роки.
Я постійний читач нашої сільської бібліотеки, і ми, діти війни, часто зустрічаємося із молоддю, з учнями місцевої школи під час різних масових заходів, які проводяться у бібліотеці. Приємно, коли бачиш тематичні виставки, коли молодь цікавиться минулим. Ті, хто пережив лихо війни, мають повсякчас розповідати про подвиги ветеранів, використовувати місцеві приклади, конкретні імена.
Усім, хто переніс випробовування тих грізних часів, — низький уклін.