Крізь заслін балаканини навколо наших політичних реалій все частіше проривається аграрна тема. Воно й не дивно — до цього сприяє рання весна, грядуща посівна, а ще — тривога: якими будуть справи аграріїв на тлі економічних негараздів країни?
Втім, для керівного бомонду країни, мабуть таки, ці розмови радше сезонні піар-ходи. А от самих селян думка про долю їхнього майбутнього хліба не покидала ніколи. Як і голова не переставала боліти від того, що робити, щоб було краще. Коли все, що у нас робиться, — на гірше.
Отож про справи аграріїв Шепетівщини у переддень посівної, про те, що вони очікують у новому хліборобському році, кореспонденту «Шепетівського вісника» розповідає тимчасово виконуючий обов’язки заступника голови райдержадміністрації — начальник управління агропромислового розвитку А.М.ЧМИР.

— Анатолію Миколайовичу, перші зведення з господарств свідчать, що весняно-полові роботи у районі уже стартували. З яким настроєм хлібороби нашого краю вийшли у поле в умовах кризи? З надією на краще чи очікують чергових випробувань?
— Можу сказати одне: у сільському господарстві ніколи надвеликих прибутків не було. Не те що у будівельних компаній чи у переробників. Отож, як кажуть в народі, бідному втрачати нічого. Але коли торік наш район отримав з держбюджету на підтримку сільського господарства 19,6 млн. гривень — це було суттєвим підспір’ям. До весняно-польових робіт минулого року були залучені кредитні кошти по господарствах усіх форм власності — до 5 млн. гривень.
Цього ж року, з огляду на ситуацію, що склалася, такої підтримки не буде. Обнадіює лише одне: держава залишила фінансування закупівлі молодняка великої рогатої худоби. А от щодо рослинництва, то тут поки що мовчання.
Але аграрії краю заручниками такої непевної ситуації не стали. Завдяки торішнім здобуткам наші хлібороби мають непоганий запас міцності.
Так, торік валовий збір зерна склав 67,5 тисячі тонн. Для порівняння: у 2007 році ми отримали 50 тис. тонн зерна. Тобто зростання склало 130 відсотків. Можна вважати, що минулий рік був найкращим для Шепетівщини за весь час незалежності України.
Завдяки отриманому врожаю господарства нині мають весь необхідний запас матеріальних ресурсів. Ми повністю забезпечені паливно-мастильними матеріалами. Коли за прогнозами дизельного палива нам було потрібно 950 тонн, а на даний час у наявності 1045 тонн. Мінеральних добрив господарствам було потрібно 5 тисяч тонн, нині є 8 тисяч тонн.
— Рання весна спонукала їх вивести техніку на поле завчасно, й уже чимало зроблено...
— По суті весняно-польові роботи у господарствах розпочалися, як тільки це дозволили погодні умови. Із 7228 гектарів озимого клину зернові підживлено на 2570 гектарах. А з 2,9 тис. гектарів озимого ріпаку внесені добрива на 375 гектарах. Об’їзд полів господарств спеціалістами агропромислового розвитку засвідчив, що стан озимих у районі задовільний. Догляд за посівами покращить весняну вегетацію рослин.
— З яким насінням вийдуть у поле хлібороби?
— Цього року забезпеченість насінням ярих склала 105 відсотків. А щодо ячменю, який є основною ярою культурою, — 107 відсотків. І хочу вам сказати, що цієї весни наші агровиробники сіятимуть лише елітою і другою репродукцією насіння. Посівний матеріал третьої репродукції, як раніше, не використовуватимуть — такого у нашій практиці ще не було. І це, безумовно, свідчить про якісний бік справи.
До сезону господарства району закупили 205 тонн насіння еліти. Це, зокрема, СТОВ «Поділля», корпорація «Сварог Вест Груп», ФГ «Здобуток», «Левада», ПП «Врожай-Агро-1». Названий мною показник є одним з кращих в області, і він, безумовно, слугуватиме запорукою майбутнього успіху.
І ще таке. З минулої осені весь зяб по району було піднято. Господарства тепер широко застосовують поверхневий безвідвальний обробіток грунту. Для того є всі можливості — як технічні, так і технологічні. А це веде до поліпшення структури грунту, збереження його родючості, економічності ведення робіт тощо.
— Чи призвели до змін в структурі посівів сільгоспкультур ті умови, які нині диктує ринок?
— Структура посівів залишається оптимальною як по зернових, так і по технічних культурах. Тут береться до уваги баланс збереження родючості грунтів. Безумовно, це вимагає стабілізації посівів, наприклад ріпаку. Проте ця культура для нас залишається економічно стратегічною й прибутковою. Адже торік тонна ріпаку коштувала попри все від 2,5 до 2,9 тис. гривень. А це добрий стартовий капітал перед жнивами.
Минулий рік показав, що падіння цін на пшеницю (тут, по правді, держава «постаралась» — не захистила український хліб) не дозволяє робити ставки лише на зернові хлібної групи.
З огляду на залишок нереалізованого зерна, деякі агроструктури в країні взагалі вважають за краще землю цьогоріч не засівати, а тримати під паром. У нас такого не буде, бо земля має родити, а не блугувати. Якщо ми не сіятимемо, то хтось інший за нас це зробить. Хоча прикро бути з хлібом і водночас ні з чим.
Та попри все не втрачаємо оптимізму і сподівання, що й цього року врожай буде не гіршим, ніж торік. Про це говорять й самі керівники господарств, і загальний аналіз. Претендуємо отримати, щонайменше, 52 тонни валового збору. Оскільки торік Шепетівщина в області була третьою в цілому з агропромислового розвитку, то прагнемо не втратити здобуті позиції.
— Уряд обіцяє закупівлю збіжжя у селян. Чи зацікавить його шепетівський хліб?
— Дійсно такі закупівлі плануються вести через Аграрний фонд й на це виділено 2 млрд. гривень. Але, погодьтесь, на рівні держави це невелика сума, і якщо розкидати її по регіонах, то на окремо взятий район прийдуть «копійки». Хоча у цьому напрямку працюємо, бо теж хочемо увійти «в долю» й отримати кошти. Нині ряд наших господарств готують документи. Думаю, найбільше поталанить тим, хто встигне першим.
— Чи знову хліб буде в ціні?
— Нині біржові ціни зростають. Така тенденція радує. Завжди веду моніторинг. За останніми даними за одну тонну пшениці 5-го класу дають 826 гривень. Це краще, ніж було восени. Тобто є попит і є можливість збути збіжжя. Хоча зберігання зерна у коморах господарств все-таки негативно відбивається як на його якості, так і на ціні товару.
— Останнім часом Шепетівщина була у лідерах щодо закупівлі техніки, й робилось це перед весняною посівною. Як з цим тепер?
— Великих асигнувань на технічне оснащення господарств не очікуємо. Хоча поповнення технопарку в ряді господарств є й цього сезону. Так, наприклад, сівалки закупили аграрії корпорації «Сварог Вест Груп», ПП «Врожай-Агро-1». А як на загал, то за технічним забезпеченням наш район чи не найкращий в області.
— Не хотілося б оминути й тему тваринництва. Чи вдасться реалізувати задумані проекти?
— Щодо молочної галузі в районі, то вона однозначно потребує великих капіталовкладень і затрат, які під силу потужним господарствам. Нині великі корпорації та холдингові компанії забезпечують Україну тваринницькою продукцією на 70 відсотків.
У планах розвитку тваринницької галузі району було розширення комплексу безприв’язного утримування тварин у Великій Медведівці, реконструкція тваринницьких приміщень у Вишневому. Проте дестабілізація у банківській сфері країни зробила свою негативну справу. Але від планів у нас ніхто не відмовляється, і все задумане буде зроблене.
Тим більше, що по тваринництву у нас позитивні тенденції. Торік надоїли на фуражну корову по 3926 кілограмів молока, що є третім показником в області. Тепер хочемо подолати чотиритисячний рубіж. І старт року засвідчив зростання надоїв — маємо 760 кілограмів на корову, що на 275 кілограмів більше, ніж торік.
Це дякуючи ТОВ «Подільський господар». Але і СТОВ «Добробут» збільшив поголів’я і надої. Відродило й розвиває тваринництво ПП «Врожай-Агро-1». Варто мати на увазі, що тваринництво — це робочі місця й прибуток круглий рік. А ще держава не відмовляє у підтримці. Так, торік тваринники Шепетівщини отримали за закупівлю молодняка від населення 2,218 тис. гривень, за племінну худобу — 500 тис. гривень, 3 млн. 122 тис. гривень — за великовагову худобу. Отже тваринництво — це галузь, яка вимагає й затрат, але вона за це віддячить.
— Які плани на весняну посівну?
— Прогнозуємо посіяти ярими культурами 20,5 тис. гектарів, у тому числі 12,420 гектарів займе ярий зерновий клин. Решта — технічні культури.
— Чи не позначиться криза на долі останніх?
— Навпаки, площі цукрового буряка навіть збільшуємо до 4 тисяч гектарів. Будуть сіяти господарства й сою на 2,5 гектарів, кукурудзу на зерно — до 3 тисяч гектарів. Це показники більші, ніж торік. Зростуть посіви вівса. Доцільність посіву тієї чи іншої культури визначає ринок.
— Чи отримають цього року якусь підтримку фермери?
— На даний час немає різниці чи ти невеликий виробник, чи крупне господарство. Кошти державної підтримки, якщо вона є, дістаються пропорційно обсягам виробництва. Але нещодавно предметом обговорення у пресі стала державна підтримка фермерських господарств у гірських і поліських зонах України. Оскільки наш район поліський, то розраховуємо потрапити в число тих, кому дістануться виділені фермерам загалом 226 млн. гривень.
А взагалі, ми всі живемо сподіванням на краще. Це, хочу сказати вам, головне у психології селянина, прибутки якого ніколи не вимірювались великими відсотками. Він завжди засіває ниву — чекає кращого врожаю, плекає корову — очікує кращого молока й теляти, оре з осені ниву, а подумки уже весною, яку він бачить ще врожайнішою.
Отож і тепер, в час кризи, яку селяни, як завжди, переживуть, невтомно працюючи, вони сподіваються на краще і у своїх господарствах, й на лад у державі. З цим і виходять у поле, за яким, по очах видно, засумували...
— Дякую за розмову. Хай сіється й родиться!