Нещодавно з’явилось так зване «антикризове» пиво. Чи допоможе воно у нинішній скруті, як і «антикризові» дієти, аналогічні конференції, прямі ефіри, релігійні проповіді, дискусії тощо? Увесь цей галас швидше пригноблює, ніж втішає. Адже у кожного з нас своя особиста ситуація і власне бачення виходу з неї. Отож сміємось і п’ємо «антикризове» пиво. Так, мабуть, найкраще!
І все ж, як криза «вдарила» по сімейних бюджетах шепетівчан?

Олена, домогосподарка:
— Суттєво. Перед Новим роком я втратила роботу (працювала в одному із магазинів побутової техніки). Тож тепер наша сім’я із чотирьох осіб живе лише на зарплату чоловіка. Можете собі уявити, як це, зважаючи на нинішні ціни.

Іван, будівельник:
— Кризу відчули усі. Це і стрибки цін, і зменшення заробітної плати, і звільнення. Все це позначається на бюджетах родин. Ми з дружиною працюємо у Києві. Вона у супермаркеті, я — у будівельній фірмі. У мене роботи поменшало (будівництво ж стоїть). Тож і зарплата на половину менша. В дружини поки що все стабільно, але обоє боїмось залишитися без роботи.

Зоя Петрівна, пенсіонерка:
— У мене пенсія всього 600 гривень. Окрім того, що потрібно утримувати квартиру, лікуватися, я, як можу, допомагаю синові. Кілька місяців тому він потрапив під скорочення і залишився без роботи. А у нього двоє діток. Як має виживати? Нині дуже важко — і нам, і дітям.

Анатолій, безробітний:
—Я працював у великому місті в мережі з обслуговування швейного обладнання. Зараз швейні фабрики значно скоротили своє виробництво, майже не виконують замовлень на експорт, тому й послуги таких спеціалістів, як я, перестали бути затребуваними. Отримував копійки, грошей не вистачало на оплату найманої квартири. Все покинув і приїхав додому, у Шепетівку, до мами. Життя тут дещо дешевше, але серйозної роботи також немає. Так і живемо удвох, поки що на одну мамину пенсію.

Володимир, військовослужбовець:
— Звісно, криза позначається на сімейному бюджеті. Обмежуємо себе у всьому. Дружина зараз перебуває у декретній відпустці. Винаймаємо житло, тож півзарплати йде тільки на це. А ще у листопаді минулого року взяли в кредит дорогу побутову техніку. А потім почалась ця нестабільність з курсом валюти. Мусив «гасити» його не поступово, а за кілька місяців одразу, щоб проценти не росли. У лютому закрив кредит, але всі ці місяці нам було дуже скрутно.

М.Мазур, підприємець:
— Донедавна достаток нашої сім’ї можна було назвати нормальним. Та моє мале приватне підприємство зупинилось, немає грошей на закупівлю сировини. Дружину на роботі перевели на скорочений робочий тиждень. Тому зараз ми перебуваємо у стані постійних вагань: «їсти чи не їсти?», «одягатись чи не одягатись?», «сплачувати «комунальні» повністю чи частково?».
Але не панікуємо, а частіше жартуємо із нинішньої ситуації. Наприклад, дістаємо з холодильника шматочок м’яса чи сиру і розпочинаємо з гумором ділити на кількість днів. Або переміряємо старий одяг, вираховуючи, скільки зайвих кілограмів треба скинути. Я вже почав бігати, дружина — займатися ранковою гімнастикою. Знаєте, оптимізм допомагає!