Михайло Іванович ПОЛОДЮК — депутат Шепетівської міської ради від політичного блоку «Шепетівка, ТАК!», голова постійної депутатської комісії з питань регламенту, депутатської діяльності та етики, законності та правопорядку, позапартійний, заступник голови Хмельницького обласного осередку Всеукраїнської громадської організації «Комітет виборців України», начальник відділу з питань внутрішньої політики виконкому, магістр державного управління.

— У депутатській діяльності керуюся принципами моралі, здорового глузду, законності та порядності. Ціную в людях фаховість, відвертість та принциповість, не сприймаю: лицемірів, брехунів, підлабузників та хапуг. Ніколи не йшов з останніми на компроміси, і до того всього маю з їхнього боку багато нарікань.
На сьогодні в діяльності Шепетівської міської ради відсутня одна дуже важлива функція, а саме — аналіз того, що зроблено та контроль за виконанням прийнятих рішень. Часті випадки, коли економічні рішення приймаються на сесії за пропозицією депутатів з голосу. Про наслідки можна лише здогадуватись.
Нещодавно з трибуни міської ради я розповідав, як лише безконтрольність за виконанням прийнятих рішень щодо питань оренди земельних ділянок призвела до того, що за 2008 рік міський бюджет недоотримав близько 500 000 гривень.
Принципово не голосую за рішення, у яких йдеться про виділення на території міста земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства. Це свого роду прихована приватизація землі, яка суперечить теорії подальшого розвитку міста у майбутньому та скорочує надходження до бюджету міста.
Нині у нашому місті масово викуповуються земельні ділянки. А чи вигідно це місту? На перший погляд, так. Але дане питання потрібно розглянути детальніше. По-перше, чи вигідно нам з вами, як мешканцям міста (громаді), щоб орендар уже за кілька місяців після того, як підпише угоду, ледь спорудивши фундамент, купував цю ділянку за ціною згідно експертної оцінки. Однозначно — невигідно!
Ознайомившись із досвідом роботи інших міст у цьому напрямку, можу сказати, що краще за все було б, щоб міська рада обумовлювала у договорах оренди продаж земельних ділянок через кілька років після завершення будівництва. Це, у свою чергу, дало б можливість прогнозувати формування бюджету і планувати вирішення окремих комунальних проблем на кілька років вперед.
А тепер про ціну, за яку проводиться викуп земельної ділянки. Відповідно до абзацу 16 ст. 1 Закону України «Про оцінку земель» ціна земельної ділянки є фактичною сумою грошей, яка сплачена за перехід прав власності на земельну ділянку від продавця (громади) до покупця (підприємця, мешканця, юридичної особи).
Сьогодні навіть у депутатів часто виникає багато питань і нерозуміння того факту, що один і той же оцінювач оцінює дві сусідні ділянки в сумах, які дуже відрізняються одна від одної. Оцінювач, насправді, керуючись постановою Кабінету Міністрів України щодо методики експертної грошової оцінки земельних ділянок, визначає ринкову (тобто ймовірну ціну продажу на ринку).
Тут потрібно наголосити, що лише рішення ради є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки. Тобто якщо власник не хоче продавати, його ніхто не може змусити це зробити. Найвигіднішою і найбільш дохідною частиною надходжень до місцевих бюджетів є кошти, які надходять від оренди землі. (Орендар сплачує 3 відсотки, а власник — 1 відсоток від загальної суми оцінки, і є перспектива того, що орендна плата буде зростати). Так, за 2008 рік, завдяки передчасному викупу орендарями земельних ділянок, міський бюджет недоотримав близько 100 000 гривень.
У крайньому випадку, якщо вже у міської ради є бажання продати земельну ділянку (звичайно, це можна робити лише з вигодою для міста), то можна було б скористатися пунктом 1 ст. 632 ЦКУ, де вказано, що ціна у договорі встановлюється за домовленістю. Тобто при продажу можна отримати більшу суму або ж виставляти додаткові умови тощо. А якщо орендар не хоче купувати за домовленістю, то нехай платить за оренду для міської громади, а це міському бюджету набагато вигідніше.
Я категорично заперечую той факт, що мешканці не знають, як звернутися до своїх депутатів з тих чи інших питань. Сьогодні той, хто звертається до міської ради і шукає конкретного депутата, обов’язково його знайде і зможе поспілкуватися.
Особисто я веду облік таких звернень. Так, до мене лише у 2008 році звернулося 32 мешканці міста з різними проблемами — від звичайної консультації у вирішенні того чи іншого питання до виїздів на місця за конкретною адресою задля усунення спорів за межу між двома сусідами.
Останні питання, як на мене, належать до категорії найскладніших і вирішити їх, як правило, можна лише у судовому порядку. Проте, як ви знаєте, багато що в нашому житті залежить від правильно виданого документа. Так, зокрема, в останньому випадку дві комісії, які виїжджали на місце, в документах кожного разу вказували різні відстані між двома спірними спорудами (перший раз — 2 кв.м., інший — 3 кв.м., а у присутності депутата виявилось, що там усі 6 кв.м.).
За період депутатської діяльності доводилося готувати як політичні, так і економічні рішення. І у кожному випадку я виходжу із того, що перед їхнім прийняттям маю провести аналіз наслідків і проконсультуватися з фахівцями з цих питань або з тими, кого вони будуть стосуватися.
Як голова депутатської комісії, брав активну участь у підготовці документів, які забезпечують діяльність Шепетівської міської ради (регламент Шепетівської міської ради та Положення про постійні депутатські комісії), розгляді питань (скарг) мешканців міста щодо неправомірних дій окремих депутатів. Сьогодні, з метою забезпечення більшої відповідальності окремих посадових осіб за прийняті рішення, працюю над Положенням про комісію з розгляду земельних спорів та над питанням врегулювання процедури передачі в користування земельних ділянок, що знаходяться на території міста.
Намагався відстояти питання відкриття на базі теперішньої будівлі управління освіти повноцінної філії Кам’янець-Подільського державного університету в Шепетівці, але, на жаль, міська рада не підтримала це рішення. У 2007 році багато зусиль було докладено з мого боку в питаннях вивчення сторінок історії нашого міста, а саме Голодомор 1932-1933 років та політичні репресії комуністичного режиму 1937-1938 років. Після наданих мною доказових матеріалів міська рада прийняла рішення про встановлення на місцях масових розстрілів двох пам’ятних знаків (по вулицях К.Маркса та В.Котика).
За дорученням міського голови, а також як голова постійної депутатської комісії, з метою підвищення явки депутатів на сесійні засідання, провів аналіз відвідування депутатами сесій міської ради.
З-поміж проблем, які найближчим часом плануємо порушити разом з моїм колегою по блоку, депутатом В.Громовим, — порядок формування тарифів на послуги централізованого опалення та відповідність затрат їхнім фактичним витратам, а також питання проведення паспортизації наявних на території міста дорожніх знаків та створення єдиного їхнього реєстру. Останнє питання порушуватимемо на прохання таксистів нашого міста.
Є, звичайно, й інші проблеми, про які хотілося б розповісти, та в одній статті бракує для цього місця.