На шосту неділю Великого Посту, за тиждень до Великодня (між Лазаревою суботою і Страсною седмицею), припадає великий день, в який святкується урочистий Вхід Господній у Єрусалим на вільні страждання. Про те, як це відбувалося за кілька днів до Його розп’яття, розповідається в усіх чотирьох Євангеліях.
Коли після чудового воскресіння Лазаря Ісус Христос за шість днів до Пасхи зібрався для святкування її йти до Єрусалима, то багато хто з простих людей пішов за ним. Іудейські первосвященики, обурюючись на Ісуса за те, що він викликав до себе незвичайну повагу в народі, задумали вбити його і воскреслого Лазаря, «тому що саме через нього багато хто з іудеїв повірив у Ісуса».
Отже, Ісус прийшов до Єрусалима, щоб зустріти Пасху. Багато тутешніх жителів, дізнавшись про це, вийшли йому назустріч. Вони вітали Христа, кидали під ноги одяг і пальмові гілки. В Євангелії сказано, що йому привели молодого осла, на якому він і в’їхав у місто.
Увірувавши у могутнього і благого Учителя, простий народ готовий був визнати в ньому царя, який прийшов звільнити його. І увійшов Ісус у храм Божий, і вигнав тих, хто продавали і купували у храмі, і поперевертав столи міняльникам і ослони продавцям голубів. І сказав їм: «Дім Мій назветься домом молитви, а ви зробили його вертепом розбійників». Увесь народ із захопленням слухав вчення Господнє. До Ісуса підходили сліпі і криві, яких він зцілював. Потім, залишивши Єрусалим, він повернувся у Віфанію.
Це свято відзначається християнською церквою з III століття. Оскільки перша рослина, що оживає після довгої зими у наших краях, — верба, тому вона і стала символом цього свята, яке найчастіше називають Вербною неділею, рідше — Цвітоносною і Тижнем Ваїй (листя папороті), що нагадували ті пальмові гілки, з якими жителі Єрусалима зустрічали Христа, бачачи в ньому Месію.
На всеношній після читання Євангелія не співається «Воскресіння Христове», а читається безпосередньо 50-й псалом і освячуються, молитвою і окропленням святою водою, гілки верби, які потім роздаються людям у храмі, з якими вони стоять до кінця служби, знаменуючи перемогу життя над смертю. У цей день дозволяється їсти рибу і скуштувати вино.
З традицією освячувати вербу пов’язано багато цікавого. Діток у Вербну неділю легенько шмагали вербою, промовляючи: «Верба шмагає, б’є до сліз!», бажаючи їм здоров’я. Вважалося, що освячена верба очищає і відганяє нечисту силу. Її гілочки ставили у передньому кутку за ікону і зберігали весь рік. У день першого випасу господині виганяли ними корів, промовляючи: «Господь, благослови і здоров’ям нагороди!» Після цього гілки встромляли під стріху будинку, щоб з худобою не сталося лиха і вона завжди поверталася додому. «Без верби немає весни», — говорили в народі і уважно стежили за тим, як верба цвіте. Вірили, що рясне цвітіння приносить здоров’я, життєву силу і родючість.
За Вербною неділею починається Страсний тиждень, або седмиця — останній тиждень Великого посту, що передує Великодню, під час якого згадують Таємну Вечерю, суд, страждання і розп’яття, поховання Ісуса Христа.
А потім настає і головне Православне свято — Великдень.