Досить давно для себе я відкрив справжню Країну Сліз – країну покинутих дітей. У перший раз я потрапив у неї, переступивши поріг інтернатного закладу. Немає у цієї країни ні кінця, ні краю. Гірка вода у її криницях. Пустинні і сповнені очікувань вулиці її міст. Безконечна самотність мандрівника на її кам’янистих стежках. Ім’я цьому мандрівникові – Сирота.
Шлях покинутої дитини починається з того моменту, коли руки матері кладуть її на лікарняне ліжко, відмовляючись від дитини. Тут вона уже ніколи не відчує запах її молока на своїх губах. Тут разом з материнським теплом зникне надія на любов, майбутнє, а іноді й на життя. Та все частіше у наш час діти стають сиротами при живих батьках, що болить значно більше.
Чомусь пригадую вірш однієї дівчинки, вихованки школи-інтернату О.Семенцової:

Ти так далеко, я тебе не бачу,
Лише лелека десь у небі плаче.
Тебе побачить хочу до нестями
Скрізь сині ночі! Де ти, моя мамо?..

Так зазвичай починається мандрівка таких дітей в країну страждань. А ось закінчення цього шляху залежить від нас з вами.
Ми – я і мої колеги із системи центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді – віримо, що саме серед вас нам удасться знайти багато небайдужих, тих, хто не пройде повз знедолених і покинутих дітей.
Ми разом із вами можемо і повинні зробити усе можливе для того, щоб покинута дитина знайшла сім’ю!
Тож якщо ви:
любите дітей, але їх у вас поки що немає...
провели дітей у доросле життя і у вашому будинку стало порожньо без дитячого сміху, голосів...
Або ви:
щасливі у сімейному житті, виховуєте дітей, але хочете, щоб ваша сім’я ще поповнилася...
відчуваєте у собі сили виховувати ще дітей...
А також:
не вважаєте, що проблема дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, – справа лише держави і спеціалістів...
вірите, що кожна людина здатна змінити життя хоча б однієї покинутої дитини, прийнявши її у свою сім’ю, подарувавши їй дитинство, батьківську любов, підтримку та тепло...
Тоді знайте, що ви – саме та людина, на яку ми чекаємо!
Саме Ви можете допомогти дитячим мріям про люблячих батьків, сім’ю стати реальністю, усиновивши покинуту дитину або встановивши над нею опіку (піклування), взявши її на виховання у прийомну сім’ю (дитячий будинок сімейного типу).
Шукайте центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, які є у кожному районі, місті. Соціальні працівники стануть вашими мудрими порадниками, помічниками, допоможуть вам і дитині знайти одне одного!
Убережімо разом дітей від Країни Сліз!