Масштаб Чорнобильської катастрофи — найтяжчої за всю історію людства техногенної катастрофи — добре відомий як вченим, так і політикам всього світу.
Аварія призвела до забруднення понад 145 тисяч кв. км. території України, Республіки Білорусь та Російської Федерації, внаслідок чого постраждало майже 5 мільйонів людей, уражено радіоактивними нуклідами близько 5 тисяч населених пунктів. З них на Україні — 2293 населені пункти з населенням приблизно 2,6 млн. осіб. Чорнобильська аварія спричинила безпрецедентне опромінення населення зазначених вище держав.
Крім того, вплив Чорнобильської катастрофи відчули на собі Швеція, Норвегія, Польща, Австрія, Швейцарія, Німеччина, Фінляндія, Великобританія та інші країни.
Проте, більшість викинутих радіонуклідів внаслідок природного розпаду протягом трьох місяців після аварії практично зникла і радіаційна ситуація на більшості території України протягом 23 років визначається цезієм-137 та стронцієм-90. Загальна площа зон радіоактивного забруднення, що визначена чинним законодавством, становить 54,6 тис. квадратних кілометрів.
До таких зон повністю або частково віднесено територію 74 районів 12 областей (Київська, Житомирська, Рівненська, Чернігівська, Вінницька, Івано-Франківська, Волинська, Чернівецька, Черкаська, Сумська, Тернопільська, Хмельницька).
Аварія на Чорнобильській АЕС за своїми масштабами не вкладалася у параметри аварій, які розглядалися у нормативних документах Радянського Союзу як імовірні. У цілому тодішня державна програма і ухвалені постанови передбачали цілу низку широкомасштабних державних заходів, спрямованих на забезпечення екологічної безпеки, охорону і зміцнення здоров’я, соціально-правовий захист потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи й населення забруднених територій.
З розпадом СРСР можливість отримати кошти з союзного бюджету була втрачена, і фінансування усіх заходів, передбачених «чорнобильським» законодавством, повністю лягло на український бюджет.
Подолання наслідків Чорнобильської катастрофи — не тимчасова, а розрахована на тривалий час цілеспрямована діяльність держави, яка буде здійснюватися протягом історично тривалого періоду. У країні сформована нормативно-правова база для реалізації національної політики у сфері комплексного захисту постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, яка відповідає міжнародним і національним нормам радіаційної безпеки. Разом з тим, структура державно-правового механізму подолання наслідків Чорнобильської катастрофи не збалансована.
З роками «чорнобильська» проблема все більше трансформувалася у переважно соціальну. Нині в Україні проживає 2376218 осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, з них: 276327 ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС, 1558250 потерпілих від Чорнобильської катастрофи, 541640 дітей, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Також одним із найважливіших і найскладніших з усіх чорнобильських питань сьогодні є питання перегляду меж зон радіаційного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.