А таки принадна! Бо як прагнуть окремі як учорашні, так і сьогоднішні політики ухопитися за неї, аби «поносити» бодай один президентський термін!
Ну, нехай там уже молоді, ще, як мовитися, не спокусливі, тягнуться обома руками до тієї омріяної «шапки». Їх ще збагнути можна: молодим завжди було властиво прагнути вперед, підкорювати будь-які, в тому числі й президентські висоти. А коли на найвищі державні щаблі намагаються повторно видертися ті, хто свого часу там уже був і, можна сказати, безславно з них зійшов, це вже, даруйте, важко вписується у логічну закономірність.
Іншими словами: чим викликані або, точніше сказати, ким затребувані несподівані для багатьох наміри екс-президента Леоніда Кучми знову йти у президенти? На мою думку, цей крок, якщо навіть так і станеться, майже сімдесятирічний Леонід Данилович робить не стільки з власного бажання, стільки на чиєсь замовлення. Переконаний, що другий президент України мав би навіть стомитися від носіння тієї «шапки Мономаха» упродовж двох термінів президентського правління.
З іншого боку, сьогодні уже часи не ті, аби братися керувати державою людині з чималим набором якостей колишнього номенклатурного радянського діяча. Та й навряд чи український електорат забув про маховик державного безладу, який почав було набирати шалених обертів за часів Кучми, і навряд чи бажає вдруге пережити «епоху» відвертої «прихватизації» державних об’єктів, бартерних операцій, різноманітних фінансових схем, спрямованих проти свого народу. Гарантую: українські люди прагнуть іншого життя, гідного і благополучного.
А ось Арсеній Яценюк, представник, так би мовити, нової генерації українських політиків, аніскільки не зважає на авторитети колишніх політичних осіб. Своїми головними конкурентами у наступних президентських перегонах Арсеній Петрович вважає не Леоніда Куму, а Віктора Ющенка, Юлію Тимошенко та Віктора Януковича. І хоча політичний рейтинг екс-спікера Верховної Ради останнім часом помітно зріс, та за «шапку Мономаха» боротися йому буде досить нелегко.
Цікавий нюанс, коли йдеться про Арсенія Яценюка, як кандидата у президенти. Хоча він є нібито представником нової української еліти, одначе із забарвленням «помаранчевої» політичної сили. Переважна більшість політиків вважає Арсенія Петровича ідейним спадкоємцем Віктора Ющенка і переконана, що у разі його перемоги під час президентських перегонів не варто очікувати чогось нового і радикального в суспільно-політичному житті країни.
Окремі експерти протягом останнього часу почали висловлювати певну настороженість з приводу того, що в «розкрутку» Яценюка, як потенційного претендента на посаду глави держави, великі гроші вкладають окремі фінансисти, що може згодом зробити Арсенія Петровича своєрідним заручником «клубу» українських олігархів, а не слугою народу, гарантом Конституції.
А що ж наш нинішній гарант? Після деякої паузи, викликаної, напевно, нерішучістю чи розгубленістю, Віктор Ющенко оголосив про свій намір вдруге спробувати підкорити президентську планку. Навіть незважаючи на помітне відставання у рейтингах від інших можливих своїх конкурентів, навіть незважаючи на публічні пропозиції Леоніда Кравчука йти у відставку.
Звичайно, у відставку піти ніколи не пізно, а ось сісти у президентське крісло вдруге — таку можливість можна і втратити. Отож Віктор Андрійович все-таки плекає надії...
Але повірте на слово: ми живемо у такій країні, де можна розраховувати на що завгодно, у такій країні, де багато чого купляється і продається, де можна засудити чи відсудити, де послугами української Феміди можна здобути будь-яку посаду. Навіть і президентську...