Дивлячись на цю веселу, життєрадісну, привітну жінку, ніколи не скажеш, що їй у квітні цього року виповнилося 69 років. Взагалі, квітень видався щедрим для Раїси Сильвестрівни Срібної. Адже саме цього місяця їй присвоєно почесне звання України «Мати-героїня». Присвоєно його цілком заслужено, адже Раїса Срібна народила і виростила п’ятьох прекрасних дітей.

Нині у Раїси Сильвестрівни, крім доньки Алли (50 років) сина Юрія (47 років), Жанни (45 років), Олега (39 років) та Світлани (38 років), підростає дванадцять онуків і двоє правнуків. Більшість онуків уже стали самостійними людьми. Найстарший Віталій — капітан, Наталія і Сергій — студенти, Аня — продавець, Володя — майбутній машиніст, Михайло відслужив у армії, а Олександр тільки одягнув солдатську форму, Сергій — студент, а наймолодші Надія, Олег, Алла і Аліна — учні. Правнучка Вікуся — учениця першого класу, а правнукові Назарчику лише 4 роки.
Ось така велика родина нині у берегині роду людського, трудівниці Раїси Срібної. І хоча увесь час нашої розмови усмішка не покидає її обличчя, здогадуюсь, що не так просто було поставити на ноги, як кажуть, п’ятеро дітей.
Раїса Сильвестрівна і сама народилася у багатодітній сім’ї, у якій зростало крім неї, ще четверо братів і сестер.
Мама, Людмила Іванівна, і тато, Сильвестр Іванович, усю свою любов віддавали дітям. Мама була надзвичайно мудрою жінкою і свої знання передавала дітям. Коли Раїса вийшла заміж за Миколу Майдачевського, молоде подружжя брало приклад з батьків дружини.
Першою народилася донька Алла, згодом — синочок Юрій. Молоді батьки раділи кожній посмішці своїх діток, жили у мирі й любові. Згодом Господь подарував їм Жанну, Олега і Світлану. І кожна дитина ніколи не була тягарем або небажаною. Лише радості, щастя, любові додавалося у чималенькому сімействі.
Проте життя не буває безхмарним. Коли Раїсі виповнився 31 рік, від хвороби помер чоловік, залишивши її вдовою і напівсиротами п’ятьох діток. Нелегкі часи настали для сім’ї. Проте Раїса Сильвестрівна ніколи не опускала рук. Допомагала і мама, яка завжди підтримувала добрим словом, мудрою порадою.
Раїса працювала робітницею на тарному комбінаті. Хоча зарплата була не високою, діти завжди ходили чистенькими, нагодованими, доглянутими. Навчала їх бути чемними, добрими, людяними, поважати людей, дружити і бути справжніми людьми.
У родині завжди була дисципліна, старші діти мали своє коло обов’язків. Розуміли матусю з першого погляду. Родина мала господарство, і тут найпершими помічниками були також діти. У школі молодших Майдачевських завжди хвалили, ставили у приклад. А для Раїси Сильвестрівни це було найбільшою радістю.
Повиростали діти і розлетілись з материнського гніздечка. Донька Алла проживає у Росії, працює у торгівлі, Жанна і Світлана живуть у Шепетівці, також працюють у торгівлі, Юрій став машиністом, Олег — військовим. Та не забули діти материнських настанов і завжди при нагоді поспішають до отчого дому.
Мама для кожного з них завжди є найдорожчою людиною, прикладом і авторитетом. Уже близько двадцяти років, як Раїса Сильвестрівна поєднала свою долю з Ярославом Степановичем Срібним. Нині вони обоє — пенсіонери. Проте, попри моє здивування, і Раїса Сильвестрівна і Ярослав Степанович ще працюють.
Крім того, Раїса Срібна — активний учасник хору ветеранів, що діє при будинку культури, любить громадське життя. Своїй активності завдячує саме дітям, внукам і правнукам, любов яких ніби додає років життя. Адже у неї — велика і дружна родина, а у родини — прекрасна берегиня роду, приклад для наслідування, мама, бабуся і прабабуся — найдорожча людина на землі.