Тема нехтування правилами пожежної безпеки й спричинення збитків довкіллю під час спалювання трав’яного сухостою, мабуть, для читачів газети не нова. Й у громадського загалу все ж таки є розуміння того.
Самочинне нищення природи «червоним півнем» — не від господарської турботи про свої угіддя. Це, швидше за все, спокуслива можливість без зайвих клопотів ліквідувати залишки свого торішнього недбальства. Непродумано залишив велику стерню, полінувався збити косою отаву, не доглянув берег чи узбіччя — не біда: на допомогу прийде вогонь! Куди вже тут до сумління, коли палій вирішує свої егоїстичні наміри.
Та все ж не може не вразити кримінальна по суті інформація про випадок, який стався у селі Мальованці. Там якраз перед Великоднем, 17 квітня, хтось надумав спалити суху траву. Та не подумав про можливі наслідки. А сталось так, що гнаний вітром вогонь підібрався до садиби 84-річної Марії Андріївни Войнарівської, перекинувся на її хату. Маючи добру поживу, адже будівля була дерев’яна, «червоний півень» залишив пристарілу селянку без даху над головою. Слава Богу, що не трапилось якоїсь більшої трагедії. Жінці дали притулок, забрали діти з Поляни.
Однак тієї біди могло й не бути, якби у того, хто прикликав собі вогонь на поміч, було більше сумління й відповідальнішого ставлення до навколишнього світу.
На жаль, як видно із статистики пожежонебезпечного періоду, роз’яснення, попередження й застороги на наших легковажних сучасників мало діють. Більше того, як повідомив головний лісничий державного підприємства «Шепетівський лісгосп» Петро Іванович Павліщук, кількість лісових пожеж, спричинених необдуманими підпалами трави, вражаюче прогресує.
Так, станом на 1 травня вогонь уже 11 разів пробирався з вини людей у лісові масиви краю. Пошкоджено 0,93 гектара лісових насаджень. Отож лісівники б’ють на сполох не даремно.
Петро Іванович Павліщук укотре закликає мешканців краю, перед тим як чинити підпал на лоні природи, серйозно задуматись про можливу шкоду довкіллю й власному здоров’ю. Адже до складу диму, який утворюється під час горіння рослинних решток, входять надзвичайно небезпечні для здоров’я людини окиси азоту, чадний газ, важкі метали і ціла низка канцерогенних сполук.
Значна шкода, каже головний лісничий краю, заподіюється й комахам, тваринному світу. Від вогню гинуть, наприклад, сонечка. А от попелиці, з якими ці комахи борються, чим допомагають нам у господарстві, успішно перезимовують у стадії яйця на гілках дерев.
Хибний і загальноприйнятий міф про користь попелу, як начебто цінного органічного добрива. Навпаки, на місці випалу біологічна активність життя гальмується й від попелу значно менше користі, ніж від перегнилої трави чи компосту. Без перебільшення можна стверджувати: там, де «погостював» вогонь, пошкоджено грунтовий покрив, знищені грунтоутворюючі мікроорганізми, винищені популяції тварин, комах, рослин, часто й «червонокнижних».
Хоча українське законодавство напрочуд чітко окреслює правила поводження із залишками рослинності, каже головний лісничий державного підприємства «Шепетівський лісгосп». Наприклад, статті 16 та 22 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», стаття 27 Закону України «Про рослинний світ» взагалі забороняють відкрите спалювання листя й трави. Ця позиція чітко визначена й у інших нормативних актах. Їх ніхто не відміняв.
— Наше законодавство передбачає за порушення цього й покарання. Так, у Кодексі України про адміністративні правопорушення (стаття 77-1) чітко вказано, що випалювання стерні, луків, пасовищ, ділянок із степовою, водно-болотною та іншою рослинністю, рослинності або її залишків у смугах відводу автомобільних доріг і залізниць тощо тягне за собою накладання штрафу, — наголошує Петро Іванович Павліщук. — Стосовно громадян, то розмір штрафу сягає від трьох до семи, а для посадових осіб — від трьох до десяти неоподатковуваних мінімумів їх доходів. Звісно, це не надто великі суми, аби когось ними залякати. Але, думаю, у наш скрутний час в кишені зайвих коштів не буває.
Хоча справа все-таки не у матеріальному факторі, а в усвідомленні необхідності дбайливого ставлення до довкілля, складовою частиною якого є людина.
Через пустощі з вогнем наше суспільство має непевну перспективу свого становлення, і не все у нас буде так, як у людей.
В.ВАСИЛЕНКО.