Поблизу Славути, на Міжнародному меморіальному комплексі «Поле Пам’яті», напередодні святкування Дня Перемоги перепоховали останки 2508 радянських солдатів, загиблих у Другій світовій війні. У траурній церемонії взяв участь Президент України Віктор Ющенко.

На околиці поліського райцентрівського містечка з осені 1941-го по 1943-й рік діяв центральний концентраційний табір правобережної України для хворих та поранених військовополонених офіцерів і солдатів Червоної Армії «Гросс-лазарет Славута. Табір 301».
У той проміжок воєнного лихоліття за дротами з вишками, прожекторами і охороною з кулеметами померло або знищили, вивезли на поле і закопали з німецькою педантичністю у двоярусних ямах майже півтораста, як наголошували у Нюрнберзі, тисяч полонених червоноармійців.
І лише три роки тому, за президентства Віктора Ющенка, з бюджету виділили кошти на пошукові роботи і реставрацію могил. Авторитетні науковці, дослідники, реставратори, робітники відродили кладовище у межах його первинності та розбудували у меморіал «Поле Пам’яті».
Напередодні 64-ї річниці Перемоги залюднився простір, зацвіло травневим зелом довкілля, квітами і українськими стягами, людським гомоном, траурними мелодіями ніби озвалося до сущих поле нашого смутку.
Президент України, Головнокомандувач Збройних Сил держави Віктор Ющенко, міністр оборони Юрій Єхануров, перші особи області, ветерани війни, військовослужбовці Збройних Сил, мешканці Славути і довколишніх сіл, делегації сусідніх районів, представники релігійних конфесій віддали останні почесті полеглим. Високі управники держави, депутати Верховної Ради України, очільники міста і району поклали вінки до меморіалу.
Глава держави Віктор Ющенко на церемонії перепоховання у своєму виступі наголосив:
— Важко знайти на карті України більш трагічніше місце, ніж Подільська земля, яка і в боях, і в стінах таборів втратила так багато радянських солдатів. Ми з вами знаходимося справді на святому місці — землі, яка просякнута кров’ю наших батьків та дідів. Тут, на Хмельниччині, разом з Україною ми розпочинаємо вшанування 64-ї річниці Дня Великої Перемоги у Великій Вітчизняній війні. Це наша вікопомна Перемога!
Як Президент України і як син фронтовика, сьогодні разом з вами віддаю шану всім, хто із зброєю в руках боровся з фашизмом і воював за свободу України...
Очільник держави Віктор Ющенко, голова облдержадміністрації Іван Гавчук, захисник Брестської фортеці та в’язень німецьких концтаборів Іван Спірідон у черговий раз нагадали присутнім про ті страшні звірства, що їх чинили на українській землі фашистські зайди.
Під час війни лише на Поділлі воювало з ворогом п’ять радянських армій. На полях нашого краю полягли сотні тисяч бійців. Десятки тисяч поранених і полонених закатовано у концтаборах. У Славуті — близько 150 тисяч, у Кам’янці-Подільському — 85 тисяч, у Проскурові — 81 тисячу, у Шепетівці — 30 тисяч.
— Разом з мирним населенням загинуло майже півмільйона людей, — наголосив Іван Гавчук.
І сьогодні, й повсякчас кожного учасника боїв печуть незагойні рани війни, не залишають байдужим кожного подолянина. Живі схиляють голови перед пам’яттю полеглих і шанують героїв, хто своїми бойовими подвигами та ратною працею наближав День Перемоги.
Живі з покоління у покоління шукають місця загибелі дорогих їм людей, які згоріли у полум’ї війни. Щоб віддати шану рідним, щовесни, напередодні Дня Перемоги, до Славути на Міжнародний меморіал «Поле Пам’яті» з усіх усюд приїжджають родичі загиблих, переважно нащадки у третьому поколінні, з дітьми, родинами.
Торік тут перепоховали загиблих воїнів інших держав. Тут перебували і виступили військові аташе, посольські працівники з Німеччини, Румунії, Угорщини, Росії...
Нині з Білорусі на могилу дідуся Калашникова, якого призвали у Червону Армію аж із За-уралля, вже утретє приїхала онука.
— Із Дагестану мій дідусь пішов на війну і пропав безвісти. Ми його десятиліттями шукали. Аж у російському виданні «Книга пам’яті» відшукали прізвище і місце його поховання — «Гросс-лазарет Славута», — з хвилюванням розповіла смуглянка-горянка Белла Челібова. — Переконалася, що ця земля, як справедливо сказав Президент Ющенко, просякнута кров’ю. Сюди привезла пригорщу землі і звідси візьму, щоб у нашому селі на могилу родичів покласти. Така традиція...
За архівними даними німецької і нашої сторін встановлено 18 тисяч імен в’язнів концтабору «Гросс-лазарет». Нині привезли останки 2508 останків колишніх червоноармійців — жертв вінницького фашистського концтабору «Шталаг–329». За жетонами встановлено 79 імен. Серед них 19 українців, а решта — росіяни, узбеки, чуваші, казахи, молдовани, татари... До них додаються все нові й нові імена. Здавна ж бо відомо: поки не похований останній солдат — війна не закінчена.
Віктор Ющенко із державницьким супроводом встановлюють кілька трун на заздалегідь підготовлене місце. Лунає салют. Священики різних конфесій та віросповідань провели спільний молебень за невинно загиблими.