Двоє підлітків, зійшовши з вечірнього електропотяга, який прибув із Козятина, одразу, так би мовити, потрапили в обійми своїх трьох друзяк. Відзначити бажану зустріч вирішили тут же, на пероні: пляшка із спиртним швидко пішла по колу. Однієї, звісно, виявилося замало. Отож у хід пішла друга...
— А кажуть, що у нас криза, жити важко, грошей немає. А пити, виявляється, є за що, — мовила вголос, так, аби її почули, одна пасажирка, проходячи повз компанію неповнолітніх.
Один з хлопчаків миттєво відреагував на почуте:
— Що нам до кризи, бабусю! Тут он зустріч яка!.. А ми пили і будемо пити...
Останні слова немов потонули у веселому колективному реготі неповнолітніх пияків.
Мені було цікаво простежити за тим, що буде далі, і я став спостерігати за хлопчаками.
Вони на пероні довго не затрималися. Розігріті спиртним, гамірливо вирушили проспектом у місто. Я крокував позаду. Але досить швидко наші стежки, як мовиться, розійшлися: весела компанія, дійшовши до парку, переступила поріг торгівельної точки, де також при нагоді можна відзначити зустріч.
Думаю, що я аж ніяк не здивував читачів, описавши побачене. Молоду людину з пляшкою спиртного в руці сьогодні можна зустріти будь-де. Подібні компанії, серед яких трапляються й дівчатка, дуже часто з’являються у нашому місті вечірніми годинами, у вихідні. У закладах торгівлі, де продається спиртне, на облаштованих для відпочинку майданчиках поблизу них, завжди можна побачити відпочиваючих. Здебільшого це молоді люди.
Творець першої у світі соціалістичної держави свого часу зазначав, що жити в суспільстві і бути вільним від нього неможливо. Отож нічого дивуватися, що в українському суспільстві, можливо, як у жодному з інших європейських, де процвітають пияцтво, наркоманія, паління цигарок, а розпуста серед підлітків та молоді котить дев’ятим валом, до чарки тягнуться діти.
Жахливі дані оприлюднив нещодавно український інститут соціологічних досліджень ім. О.Яременка. Згідно з опитуванням школярів, організованими за підтримки Дитячого фонду ООН, 91 відсоток юнаків та дівчат віком до 15 років уже знають смак спиртного, 63 відсотки — палять цигарки, а 14 відсотків вживають марихуану... Більше того, з кожним роком кількість тих дітей, що вживають алкоголь, зростає. Досить високий показник поширеності алкоголю і серед дівчат — 15 відсотків.
Навряд чи можна погодитися із висновками експертів соціологічного інституту на предмет того, що однією з головних причин масового вживання алкоголю серед українського юнацтва є його невисока ціна, а тому, мовляв, він стає доступним. Навпаки, у порівнянні з європейським цивілізованим суспільством, де прибутки населення незрівнянно вищі, а отже, й сімейні бюджети багатші, спиртні напої у нашій країні аж ніяк не дешеві. Тим більше, що влада вкотре підвищує ціни на цю продукцію, демонструючи не то боротьбу з пияцтвом, не то бажання у такий спосіб «залатати» дірки у Держбюджеті. Думаю, що йдеться про останнє, оскільки підвищення цін — не що інше, як ілюзія боротьби з цим соціальним злом.
А от що спиртне сьогодні у нашій державі доступне усім — факт беззаперечний. І те, що воно продається майже безконтрольно — також ніде правди подіти. Якщо говорити конкретно про наше місто, то ситуація у ньому аналогічна тій, яка утворилася в країні. П’ють батьки, п’ють молоді, п’ють і діти. У наших школярів для цього є гарні можливості, адже неподалік від кожної школи функціонують торгівельні заклади, облаштовані намети, де можна причаститися спиртним будь-якого зразка.
Безконтрольність і безкарність — це те, що сприяє нашим дітям мало-помалу перетворюватися на алкоголіків. Ні батьки, ні школа, ні правоохоронні органи не ведуть чітко скоординованої роботи, спрямованої як на запобігання поширенню пияцтва у підлітковому середовищі, так і на притягнення до відповідальності тих, хто порушує правила торгівлі спиртним.
Є ще один момент, коли йдеться про прилучення наших дітей до пияцтва, паління та наркоманії, — ознаки кризових явищ. Ні, не стільки світової фінансової лихоманки, скільки трагічні наслідки кризи у сімейних стосунках українців. Адже не секрет, що значна частина наших співвітчизників у пошуках засобів для виживання, подалася на заробітки у різні країни світу, залишивши дітей на догляд рідним та знайомим. Непоодинокі випадки, коли через різні обставини закордонного перебування сім’ї розпадаються. Жертвами у таких ситуаціях стають діти. Позбавлені належного догляду і нагляду з боку старших, вони піддаються негативному впливу вулиці, де діють свої закони виховання, культури поведінки, де процвітають пияцтво і наркоманія.
Голова правління Інституту соціальних досліджень, який здійснював опитування школярів, О.Балакарєва констатує, що певні зрушення на краще у вирішенні вищезгаданої проблеми можна зробити, створивши заслін негативним тенденціям. Для цього нашій владі необхідно змінити політику орієнтування на невтішні реалії.
У інших країнах боротьбі із «зеленим змієм», особливо у підлітковому середовищі, надають неабиякого значення. А розпочинається вона з обмеження та заборони реклами алкоголю та тютюнопаління. Натомість поширені спеціальні інформаційні програми антиалкогольного змісту. Плюс до цього — сувора політика щодо дотримання правил продажу спиртних напоїв підліткам.
Певна річ, методи впливу є. Вони випробувані. Потрібно лише, щоб боротьба із соціальним злом, яким є пияцтво та наркоманія, стала складовою державної політики.
К.ГЛІД.