Останню неділю травня міжнародна громадськість визначила, як День боротьби з тютюнокурінням.
Відразу скажемо, що боротьба із цією «дурною» звичкою малоефективна. Люди палять цигарки століттями. Затягнутись димком тліючого паперу та трави, а потім ротом випускати білі клубочки диму в повітря... Це магічне дійство передається із покоління у покоління — синам від батьків, дідів-прадідів...
Оманливий ритуал! Хто палить, каже, що цигарка заспокоює. Медики доводять — згубна звичка веде до важких хвороб.
Колись зовсім не палили жінки, діти, це засуджувалось суспільством, суворо заборонялось. Сьогодні димлять цигарками усі підряд...
Редакція газети провела анонімне опитування шепетівчан. Ми поцікавились, якої думки вони про тютюнокуріння, чи виникають через це проблеми у сім’ї?

«Щоб усім відвернуло...»
Раїса Василівна, пенсіонерка:
— Мені дуже не подобається, коли тримають цигарки в руках жінки, дівчата. На мою думку, так вони втрачають свій ніжний жіночий образ. Необхідно обов’язково забороняти їм курити, бо це дуже шкідливо при вагітності, негативно впливає на здоров’я майбутніх дітей.
У нашій сім’ї було шестеро дітей, мама виховувала нас сама, без батька. Була строгою, тому протягом життя ніхто із сім’ї не палив, бо знали, що це шкідливо.
Не курить цигарок і мій чоловік. Все залежить від батьків, їхнього принципового виховання.
Моє побажання, висловлюючись по-народному, — «щоб усім відвернуло»...

«Хотілося б, щоб був суворий закон»
Анатолій, 35 років:
— Мій дід курив, а батько — ні. Я почав «бавитись» цигарками ще з 17 років, а сьогодні мені вже 35.
Маю сім’ю, сину 13 років. Частенько перевіряю, чи не носить сірники в кишенях. Дуже не хочу, щоб він перейняв від мене цю «дурну» звичку. Розумію, що для дітей це надто шкідливо. Заради сина уже пробував кілька разів кидати палити. Думаю, що поступово я все-таки доб’юся свого.
Щодня бачу, як, ховаючись за контейнерами, на шкільних перервах курять підлітки 6-7 класів. Батькам важко з такими дітьми боротись. Хотілося б, що був суворий закон, який забороняв би це.

«Буду зустрічатись із хлопцем без цієї звички»
Настя, 14 років:
— Я навчаюся у шостому класі. Серед моїх однокласників-дівчат курців немає, а хлопці — не знаю, бо вони курять за межами школи.
«Це, круто!», — чула, як говорять учні старших класів. Та на мене це не впливає, бо я негативно ставлюсь до тих школярів, які люблять палити цигарки.
У нашій сім’ї батько не курить — кинув, бо хотів, щоб мій страшний брат не курив. Я також не припускаю, що мій майбутній чоловік буде любити цигарки. Буду шукати і зустрічатись із хлопцем, який не матиме цієї звички.

«Цигарка — як чарка, не нагодує»
Валентин Миколайович, пенсіонер:
— Мені вже за сімдесят, та почуваюсь непогано, не маю ні проблем із серцем, ні задишки, можу піднятись сходами на п’ятий поверх, де проживаю. Серйозно, по коробці за день, як деякі, не палив, але у молодості трішки «бавився» з друзями. Потім пішов до армії, кинув, бо хотів мати міцне здоров’я і далі продовжувати служити у Збройних Силах.
Добрим прикладом для мене були батько й дід, які також не брали цигарок у рот. Дід мій прожив 90 років, працював до останнього, все приказував: «Цигарка — як чарка, не нагодує».

«Залежність від паління важка»
Людмила, 28 років:
— Наша сім’я складається з п’яти осіб: ми з чоловіком та троє маленьких діток.
Біда в тому, що чоловік курить, і ніяк не може покинути. Він розуміє, що шкодить здоров’ю, негативно впливає на дітей.
Залежність від паління важка, одразу людина не зможе позбутися її. Зараз чоловік поступово зменшує кількість викурених цигарок, щоразу купляє цигарки з меншим вмістом нікотину. Я допомагаю йому у цій справі. Контролюю, щоб дотримувався слова.
Кажуть, що є якісь таблетки від тютюнової залежності, та ми ще не купляли їх.