Народження дитини — завжди радість. Адже що може бути важливішим для жінки, ніж здоровий і щасливий малюк.
Проте, жінки сьогодні не поспішають народжувати. Одну, максимум дві дитини — і все. А тим часом демографічна ситуація в Україні виглядає просто жахливо — смертність населення значно перевищує народжуваність.
Не дуже дієвими виявилися і спроби уряду покращити картину народжуваності прийняттям у 2008 році змін до Закону України щодо збільшення державної допомоги сім’ям з дітьми. Саме у 2008 році соціальні виплати при народженні дитини суттєво збільшилися: за першу дитину виплачують 12 тисяч 240 гривень, за другу — 25 тисяч, а за третю і наступну дитину — 50 тисяч гривень.
Проте, якщо, на перший погляд, сума соціальних допомог суттєва, однак «бебі-буму» не відбулося. Тому що і ціни на дитячі коляски, одяг тощо суттєво зросли. Тим більше, що наприкінці 2008 року, коли долар став зростати, усе знову подорожчало.
Але не будемо голослівними. Сьогодні ми пропонуємо читачам розповіді молодих мам про те, куди йдуть соціальні виплати і чи вистачає їх.

Наталія, 26 років, мама-одиначка, доньці Даринці — 3 місяці:
— Я народила дитину для себе, а не заради грошей. Узагалі, про гроші навіть і не задумувалася. До пологів отримала від держави 1500 гривень. Їх якраз вистачило купити добротну коляску з рук за 400 гривень, і на пологи. На харчування у період вагітності я не витрачалася. Адже проживаю з батьками. Проте усю вагітність харчувалася добре — щодня свіжі фрукти, м’ясо, риба, сир, молоко.
Після народження донечки отримала одноразову допомогу 4800 гривень, які витратила на дитину. Наприклад, купівля ванночки, постільної білизни, двох костюмчиків обійшлася близько 400 гривень, упаковка памперсів (50 штук) коштує 115 гривень, а їх вистачає лише на місяць. Олійка для дитини — 27 гривень, присипка — 25, дитячий крем — 8, соска і пляшечка — 25 гривень, соска-пустушка — 10-15 гривень.
Тобто, виплачених грошей (одноразової допомоги) якраз вистачає, щоб придбати дитині усе необхідне.
Зараз доньці уже 3 місяці. Мені виплачують 620 гривень плюс 130 на дитину (75 відсотків прожиткового мінімуму при середньому сукупному доході сім’ї у розрахунку на одну особу, але не менше 130 гривень), плюс 197 гривень, як матері-одиначці. Загалом, у місяць виходить 947 гривень. Скажу відверто: цих коштів вистачає лише для доньки. Добре, що я не витрачаюсь ні на продукти, ні на комунальні послуги — за усе це сплачують мої батьки. Собі я також поки що нічого не купую.
Загалом, грошей, що отримую, на дитину вистачає, однак ними я не розкидаюся. А як буде потім, коли дитина підросте, поки що невідомо.

Лілія, 35 років, мама-одиночка, синочку Даниїлу — 9 місяців:
— У принципі, за народження сина я отримала непогану одноразову допомогу, і зараз отримую близько 1000 гривень. Живу окремо від батьків, проте без їхньої допомоги я б не вижила у наш час.
Судіть самі. Я годую синочка груддю. Проте ввела у раціон м’ясо, пюре, овочі — усе те, що необхідне для повноцінного харчування дитини. Даниїл підростає, а разом з тим необхідно купувати і памперси більшого розміру (вони дорожчі), і одяг для малюка. Отож, витративши перший транш допомоги на найнеобхідніше — коляску, ліжечко, ванночку, манеж, ковдру і подушку, одежу і соски-пляшечки — нині намагаюся «вкладатися» у ті гроші, що отримую щомісяця. На продукти, за квартиру, на мої особисті потреби коштами допомагає моя мама.
Дякую Богові, що синочок росте здоровим. Тому що ціни на ліки досить високі, та й дитяче харчування дороге. Хороша молочна суміш, приміром, коштує 60-80 гривень, а її вистачає дитині лише на 3-4 дні. Тому намагатимусь якнайдовше годувати сина груддю.
Проте, той, хто думає, що за дитину платять «великі» гроші, — глибоко помиляється. Народження дитини потребує немалих матеріальних затрат, а далі вони ще більше зростатимуть. Тому незабаром планую вийти на роботу, щоб забезпечувати матеріально себе і синочка.

Н., виховує з чоловіком 10 дітей:
— У нас багатодітна сім’я. Найменшому синочку — 1 рік, старшій дитині — 17. Чоловік не працює, тобто не має постійного місця роботи, а лише тимчасовий заробіток.
За народження останньої дитини я отримала непогані гроші — одноразову допомогу 5000 гривень. Нині на місяць соціальні виплати становлять 3700 гривень. «Багато», — скаже той, хто дивиться на ситуацію збоку. Однак давайте порахуємо.
Звичайно, при народженні наймолодшого синочка я не купувала ні нової коляски, ні ліжечка, ні одежі — усе це залишилося від старших. Та більше частина грошей йде на продукти. На день купуємо, щонайменше, 6 буханок хліба і три батони. Це близько двадцяти гривень, а у місяць виходить близько 600 гривень. Ще тисяча йде на різні послуги, зокрема комунальні. Залишається дві тисячі. А тепер скажіть, чи можна прохарчуватися за ці гроші. Якщо розбити цю суму на 30 днів, вийде 67 гривень на день. За 67 гривень треба щодня нагодувати 12 осіб.
Добре, що хоч одяг і взуття не купуємо, менші доношують за старшими, і нам допомагає релігійна громада, до якої ми ходимо. Багато речей перешиваю, взуття чоловік ремонтує сам.
Узагалі, дуже непросто прожити у наш час. А як звернешся за допомогою, то запитують: навіщо народжували стільки?

ВІД АВТОРА
Ось такі розповіді ми почули від мам. І кожна з них по-своєму індивідуальна, об’єднує їх лише одне — у наш час народити і виховати дитину коштує великих матеріальних затрат.
На мою думку, виплату соціальної допомоги необхідно індексувати стосовно до нинішніх цін. Бо одними лише обіцянками демографію не виправити.