У казках чарівниками, зазвичай, називають тих, хто власноруч робить диво, створює неможливе, приносить у наше сіре, буденне життя яскраві й неповторні моменти щастя і радості.
Лариса Геннадіївна Щербіюк — вчитель трудового навчання і креслення НВК № 2 (школа-гімназія), вчитель-методист вищої категорії, відмінник освіти України — з числа саме таких людей. Своїми руками вона створює такі шедеври, дивлячись на які, віриш у те, що диво існує, і воно — поряд.

Лариса Геннадіївна нині добре відомий педагог у гімназії, у місті, в області і навіть знана в Україні. Її роботи у стилі «печворк» (у перекладі з англійської: pech — клаптик, work — робота, тобто робота з клаптиками матерії) прикрашають стіни навчального закладу і відомі далеко за межами Шепетівки.
Загалом за останні роки вчитель-новатор підготувала п’ять дипломантів Всеукраїнських олімпіад з трудового навчання. Серед них три всеукраїнські дипломи у Ольги Карнаух (нині студентка Київського інституту дизайну і технологій), один диплом у Зоряни Лех — студентки Київського національного університету ім. Т.Шевченка. А дворазовий призер України Марина Бондарчук нині студентка Хмельницького університету «Поділля».
Причому, як з гордістю розповіла Лариса Геннадіївна, усі її учениці вступили до навчальних закладів на державну форму завдяки перемогам на олімпіадах з трудового навчання. І обрали дівчата ту спеціальність, любов до якої їм прищепила улюблена вчителька, — дизайн, мистецтво рукоділля.
...Народилася Лариса у Росії, в родині військовослужбовців. Школу закінчила у Кіровоградській області із золотою медаллю. Дівчина була закохана у точні науки — математику, креслення, хімію, тож вчителі пророкували їй математичний факультет будь-якого вузу.
Проте здібна учениця неабияк захопилася профільним навчанням, особливо рукоділлям. Її вчителька, Зоя Володимирівна Казьоннова, була не просто талановитим педагогом, а навчала учнів любити мистецтво. Лариса захопилася вишивкою на швейній машинці, ручною вишивкою, пошиттям виробів із шкіри, кольорових шматочків тощо. Тому після школи вступила до Київського інституту легкої промисловості (нині — інститут дизайну і технологій) на факультет «Технологія швейних виробів» за спеціальністю «інженер-конструктор-технолог».
Навчалася з великим задоволенням. На курсі Ларису знали і поважали не лише студенти, а й викладачі. На третьому курсі вона стала учасницею етнографічної експедиції під патронатом Академії Наук. Семеро найкращих студентів поїхали Донецькою, Дніпропетровською, Запорізькою областями у пошуках старовинного одягу, амуніції, знарядь праці, фольклору тощо.
На п’ятому курсі Ларису, після отримання диплому, запрошують стати викладачем кафедри «Технологія виробничих процесів» Хмельницького інституту побутового обслуговування. Проректор і завідувач кафедри цього вузу особисто приїхали до Києва і відібрали двох найперспективніших випускників. Однією з них була відмінниця і гордість курсу — Лариса. Таким чином, юна випускниця стала викладачем хмельницького інституту, де успішно пропрацювала три роки.
Згодом вийшла заміж. Чоловіка по службі перевели у Славуту, тож її трудова біографія продовжилася на тамтешній швейній фабриці. У сім’ї народилося двоє синів — Олександр і Павло, життя упевнено рухалося вперед - швейные машинки Киев.
Проте доля іноді підкидає нам сюрпризи. Так сталося і у родині Щербіюків. Чоловіка перевели у Шепетівку. Родина переїхала до незнайомого міста. Для Лариси Геннадіївни усе довелося починати спочатку. Насамперед виникла проблема з роботою — за спеціальністю її не було. І тоді Лариса Геннадіївна «перепрофілювалася», стала вчителем трудового навчання школи № 5 (нині НВК № 2, школа-гімназія). Було це 25 років тому, а саме у 1984 році.
Нелегко було починати усе спочатку. Стала розробляти авторські проекти, шукати шляхи втілення їх у життя, вчити учнів розуміти мистецтво рукоділля.
Директор закладу Надія Василівна Качоровська усіляко сприяє втіленню творчих ідей Лариси Геннадіївни. Педагогічний колектив цього закладу працює задля досягнення спільної мети досить злагоджено і дружно. Надія Василівна — це та людина, до якої Лариса Геннадіївна звертається насамперед. Адже одна справа — створення виробу, а інша — втілення ідеї виставки у життя. Виріб необхідно облагородити, тобто оформити в рамку, знайти йому достойне місце. І тут рутинні проблеми повністю вирішує директор, даючи змогу вчителю сповна займатися творчістю.
У коридорі другого поверху закладу милує око виставка учасників гуртка «Чарівна латочка», яким опікується Л.Г.Щербіюк. Тут представлені учнівські творчі проекти «Історія костюма», «Казка мого дитинства», «Метелики», «Акваріум», «Пори року». А особливо цінними є роботи за мотивами гобеленів Михайла Біласа.
Не менш цікаво виглядає і творча лабораторія Лариси Геннадіївни (простіше кажучи — кабінет трудового навчання). Тут картини, виконані у стилі «печворк», серед них серія «Історичні пам’ятки України», народні ляльки (виготовлені власноруч за традиційною технологією), зразки пошиття одягу з використанням «печворк».
Слід відзначити, що роботами Л.Г.Щербіюк давно зацікавилися колеги з усіх куточків України. Вона є співавтором творчої групи Хмельницького університету «Поділля», що написала нову профільну програму для 12-річної школи. Її роботи публікуються в журналах «Печворк–рукоділля», «Вишиванка», «Декор», «Трудова підготовка у закладах освіти».
З 2003 року учні Л.Г.Щербіюк досить успішно беруть участь у олімпіадах з обслуговуючої праці, особливо яскраво розкривають свої таланти на творчих завданнях.
Лариса Геннадіївна — гордість школи-гімназії. Весела, комунікабельна, життєрадісна, вона досить цікаво розповідає про своє захоплення, ділиться планами на майбутнє. Вона черпає сили від природи, сонця, любить своїх учнів, колег, свою родину і творить справжні чудеса з маленькими різнокольоровими латочками, наповнюючи наше життя яскравими барвами.
Дивлячись на цю унікальну жінку, на її роботи, переконуєшся, що диво існує. У нього варто лише вірити.