Вирішила приватизувати ділянку, на якій знаходиться мій житловий будинок, щоб його продати. Але він має спільну стіну і дах з будинком родича, який категорично проти приватизації. Геодезію на землю родича і мою робили разом. Проте, адреси за документами у нас різні. Чи можна вирішити питання розпаювання ділянки через суд, чи існують інші варіанти розділення і приватизації землі?

На жаль, досить важко дистанційно, не знаючи певних суттєвих за предметом справи обставин і формально-документальних нюансів, відповісти на ваше запитання повною мірою. Але, враховуючи наявну інформацію, спробую пояснити наступне.
По-перше: якщо житловий будинок, про який йдеться, належить вам як приватна власність і тому є належне документальне підтвердження (акт про право власності тощо), у разі, якщо права на цей будинок перейшли до вас чи були вами набуті до набрання чинності Земельним кодексом України (тобто до 01.01.2002 року), для його відчуження, загалом, не обов’язково приватизовувати відповідну землю. Новий власник будинку, якому ви його продасте, цілком зможе приватизувати чи іншим чином оформити цю ділянку в разі потреби самостійно.
По-друге: у разі необхідності спочатку приватизувати земельну ділянку під будинком, а потім вже продати вказаний будинок, ви маєте повне право звернутись до суду з заявою про виділення (виокремлення) в натурі частки вашої землі.
У разі відсутності (втрати) документів на даний будинок та документів на право користування землею під будинком у визначених та виокремлених розмірах слід звернутись до сільради із письмовим запитом.
При цьому, беззаперечно, після засвідчення частки земельної ділянки, права на яку належать саме вам ніхто не зможе завадити оформити право власності на таку частку. Згода вказаного родича не потрібна.
Водночас важливо зазначити, що при відчуженні будинку, якщо він перебуває у вас на праві спільної часткової власності з зазначеним родичем, пріоритет у його придбанні матиме саме він.

Чи можу я прописати 16-тирічного сина у квартиру, придбану в кредит. Угода купівлі-продажу укладена зі мною. У даний час там ніхто не прописаний.

Ви можете це зробити, якщо син цього не заперечує. Більш того, ця дія буде цілком правоприйнятною та доцільною.
Єдина обставина, що могла б цьому завадити, це те, якщо право власності на цю квартиру до вас юридично ще не перейшло.
Але, якщо ви дійсно вже офіційно (тобто легалізовано, з дотриманням реєстраційних процедур оформлення договорів купівлі-продажу нерухомості) придбали цю квартиру за договором купівлі-продажу квартири, в якому ви виступаєте як покупець, ви у будь-якому разі набули певний обсяг законних прав власника відповідної квартири. Ці правомочності ви маєте право реалізовувати самостійно і на свій власний розсуд, за винятком пов’язаних з іпотечним обтяженням засторог, вичерпний перелік яких містить стаття 9 Закону України «Про іпотеку».
Серед цих засторог немає такої, як заборона реєструвати місце проживання у квартирі членів своєї родини або вимоги щодо необхідності отримання згоди на таку дію від іпотекодавця.
Згідно з Цивільним кодексом, особа, яка досягла 14-річного віку, обирає місце свого проживання самостійно.
Відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», фізична особа зобов’язана зареєструвати своє місце проживання. У Законі визначено перелік документів, необхідний для реєстрації місця проживання фізичної особи.
До таких документів відносяться: письмова заява; паспортний документ; квитанція про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати; два примірники талона зняття з реєстрації (у разі зміни реєстрації) тощо.
Підготував юрист Олексій ВЕРЕМЕЙ.