Протягом останніх років наше суспільство зробило значний крок уперед у розвитку вищих навчальних закладів. Зросла кількість молодих людей, які отримали вищу освіту. Але одночасно скоротилася кількість дітей, які навчаються робітничим професіям.

На якому рівні освіта, особливо професійно-технічна в нашому регіоні? В той час, коли в столиці йдуть баталії навколо особи міністра освіти і науки, в нас, на місцевому рівні, йде боротьба за виживання сільських профтехучилищ. В в Грицеві їх два: Грицівське вище художнє професійне училище № 19 та Грицівське вище професійне училище № 38. Вони різного профілю і тепер навіть різного підпорядкування (з минулого року ВХПУ-19 перевели на місцевий бюджет) але проблеми і щоденна праця в них дуже схожі. Головна цінність училищ в тому, що вони залишилися чи не останніми островками надії безкоштовно отримати професію для дітей із неблагополучних та малозабезпечених сімей.

Почнемо з відомого усій Україні художнього училища, що є окрасою не тільки Грицева, але й усієї області. Таких майстринь і творчих талантів, яких випускає це училище, годі пошукати і в міських чи столичних навчальних закладах.
Розмовляю з директоркою училища – Надією Василівною Демчук. Світлий, щойно відреставрований кабінет, приємна посмішка, прекрасні курсові та дипломні роботи, якими пишається і з задоволенням показує. Сама вихованка цього ж училища. Пройшла від учениці до майстра, Сьогодні працює директором. Вона, як ніхто, до тонкощів розуміє усі переваги і проблеми закладу.
Найперше, про що турбується сьогодні Надія Василівна, – забезпечити училище необхідною матеріально-технічною базою та високопрофесійними кадрами і передати студентам навички найвищої майстерності. Переведення закладу на місцевий бюджет, обмеженість державного фінансування робить кожен день директора напруженим і повним несподіванок, на жаль, не завжди приємних: то відключено воду, то нові вимоги від РЕМу, то санепідемстанція… На усе необхідно фінансування, а де його брати?
Завдяки кропіткій праці невеликого педколективу – усього 35 викладачів, майстрів та вихователів, вироби учнів нашого училища займають призові місця на всеукраїнських та регіональних виставках. Так, в минулому році на Всеукраїнському фестивалі молодіжної моди в м. Сімферопіль грицівська колекція отримала почесне ІІ місце в номінації «Етноконтакт». На звіті Хмельниччини в палаці Україна виставка робіт ВХПУ-19 викликала просто ажіотажне зацікавлення і після того ще багато киян приїздили спеціально, щоб замовити грицівським майстрам сувеніри та вишиванки. У виробах Грицівського училища виступають творчі колективи не тільки Хмельницької області, але й відомі колективи з Рівненщини та Житомирщини.
Але щоб досягти майстерності, учні повинні на чомусь навчатися. Для держави підготовка одного фахівця в художньому училищі обходиться в середньому біля 10 тисяч гривень за рік. Сюди входить повне забезпечення: і стипендія, і проживання в гуртожитку і використання навчальних матеріалів та обладнання. Якщо ж учень хоче тільки отримати професію, то це може коштувати близько півтори тисячі гривень. Хто зможе заплатити такі кошти, якщо держава відмовиться фінансувати? Чи зможуть собі дозволити діти-сироти та з малозабезпечених сімей таку «розкіш»? Звичайно, що ні. Отже, є загроза, і вона постійно «висить» над колективом, що училище закриють, або так зменшать фінансування, що про повноцінний набір буде й годі думати.
І це не дивлячись на те, що при «проектній потужності» 300 учнів, на перше вересня 2009 року в ВХПУ-19 навчалося – 310. В Грицівському ВХПУ-19 за більш як 30-ти річну історію його роботи навчалася талановита молодь з усіх регіонів України. Зараз тут представлені разом з сусідніми Рівненською, Тернопільською та Житомирською областями і Закарпатська, і Кіровоградська, і Полтавська.
Ми не можемо бути осторонь проблем і хочемо звернутися до влади, до представників бізнесу і громадськості з проханням підтримати звернення про повноцінне фінансування освітніх закладів і надання їм повноцінного державного замовлення на підготовку фахівців – художників, вишивальниць та майстрів прикладного мистецтва. Ми не можемо втрачати обдарованих дітей із малозабезпечених сімей тільки тому, що держава обмежує фінансування. Нехай скоротяться витрати на утримання чиновників від освіти, але умови для здобуття професій, особливо творчих, необхідно створювати найкращі.