Пам'ять…Вона нетлінна. Із забуття її сьогодні піднімає третє покоління нащадків ветеранів війни. Повертають, щоб світлий подвиг героїв Великої Вітчизняної, оповитий нечуваним героїзмом і мужністю, був завжди прикладом служіння Вітчизні. На такому прикладі виростає сьогодні покоління ленковецьких учнів, де при школі діє меморіальний музей Героя Радянського Союзу І.М.Поліщука, роботу якого очолює директор школи Безкоровайна Г.Г.
Музей багатий на цікаві і цінні експонати, яких зібрано понад триста. На належному рівні організована робота. Юні слідопити проходять тими дорогами, якими йшли воїни 35-ої гвардійської стрілецької дивізії. Учні зібрали фотографії Івана Михайловича та багатьох інших ветеранів дивізії, вирізки з газет, списки повних кавалерів Ордена Слави та Героїв Радянського Союзу 35-ої дивізії, копії фронтових листів, військову форму офіцера дивізії, орденську книжку Поліщука І.М. до ордена «Червона Зірка». Крок за кроком вимальовувалися важкі, з болями і втратами, кілометри війни, які привели пошуковців у 1943 рік.
…Гвардійці почали переправу вночі. Одночасно з розвідкою і першими штурмовими групами полку через Дніпро, в двох кілометрах нижче за течією, переправлялися на правий берег частини відступаючої ворожої дивізії. Гітлерівці сподівалися, що їм вдасться відірватися від наших частин і зайняти оборону в районі Військового. Наше командування розгадало намір противника.
По місцю ворожої переправи завдала удару артилерія. Услід за цим Поліщук відправив туди свій резерв - роту автоматників. Тим часом полк успішно переправився і захопив плацдарм, не давши гітлерівцям можливості зайняти завчасно підготовлений до оборони рубіж.
…Дві доби бійці гвардії майора Поліщука, відбиваючи шалені атаки переважаючого за кількістю ворога, утримували плацдарм на правому березі Дніпра. Під безупинним вогнем артилерії, нальотами ворожої авіації мужні воїни тримали оборону. Та все ж на одній із ділянок фашистам вдалося прорвати оборону. Положення склалося надзвичайно важке. І в цих складних умовах командир полку майор Поліщук не тільки зупинив відступаючих, а й, зібравши всіх, хто ще міг тримати в руках зброю, підняв їх в атаку. Удар був таким несподіваним, що фашисти в паніці кидали зброю, рятуючись втечею. Під час цієї атаки відважний командир І.М. Поліщук загинув ...
Юні пошуковці школи не зупиняються на вивчених маршрутах. Особливо активізувалась робота штабу "Пошук" за останні три роки. Оформлено два нових стенди музею. Один з них розповідає про
українські танці під час війни.
Пошуковій групі вдалося знайти ветерана Великої Вітчизняної війни Овчинникова Петра Дмитровича, який у листі повідомив, що служив в 17-й артилерійській Кївсько-Житомирський дивізії, в 37-й легкоартилерійській Проскурівській бригаді і брав участь у звільненні села Ленківці. Цій звістці пошуковці дуже зраділи, адже до сьогоднішнього дня зовсім не мали даних про звільнення села Червоною Армією. Ще повідомив Овчиников П.Д. адресу трьох ветеранів, які також звільняли с. Ленківці.
Юних пошуковців зацікавила також доля односельців-учасників Великої Вітчизняної війни і тих, хто проживав у той час на окупованій фашистами території. Зустрівшись з очевидцями тих подій, вони записали їх спогади. Такі матеріали мають від Г.Г.Трохимчук, яка на даний час проживає в м.Шепетівці і приїжджала на зустріч у школу, розповідала про село в роки окупації. Записали спогади М.П.Паляниці, Гелени Струтинської, М.Д.Літвінчук, М.І.Богусловської, Г.І.Сукманюк, ветеранів війни П.М.Купця, А.Кравця, А.Т.Котика. Голова ради ветеранів, колишній директор школи, нині вже покійний, О.П.Гнатюк, залишив свої записи-дослідження про участь односельців у війні, про їх бойові нагороди. Ці записи подарувала для нашого музею його дружина Л.Я.Гнатюк, яка є частим гостем у школі. Збір спогадів фронтовиків та очевидців тих подій оформлені в альбомі "Говорять ветерани війни".
Зібрані матеріли поповнили експозицію музею. Слідопити організували виставку "Участь односельців у Великій Вітчизняній війні", виступили з доповідями перед членами ради музею, учнями та громадськістю села, взяли активну участь в операції "Пам'ять", яка проводилась протягом минулого року, під час якої зібрали листи з німецької неволі та з фронту.
З ініціативи ради музею вже четвертий рік підряд ведеться "Книга народної слави". До неї навічно занесено ім'я односельчанина-земляка, Героя Радянського Союзу І.М. Поліщука, а також імена ветеранів війни, кавалерів урядових нагород. Юні слідопити встановили, що в роки Великої Вітчизняної війни за бойові заслуги, високих урядових нагород удостоїли 126 односельців. Пошук продовжується. Стають відомими нові імена, долі.
Експонатом музею став лист-подяка членам поста «Милосердя» від Л.Я.Гнатюк – вдови ветерана, якій допомогли садити город. "Мої слова вдячності: Федорчук І., Мазанюк І., Наумцю Б., Безкоровайному В." – пише вона.
Штаб "Пошук" керує роботою поста "Милосердя", які надають допомогу ветеранам, солдатам, вдовам, одиноким людям.
Не забувають слідопити і ветеранів 35-ї стрілецької дивізії, з якими ще листуються, шлють вітальні листівки. На жаль, багатьох вже немає в живих, але переписку продовжують діти та онуки ветеранів.
Підсумком проведеної роботи стала участь юних пошуковців, роботою яких керує Г.Г.Безкоровайна, в обласній історико-краєзнавчій конференції, на якій підбито підсумки участі школярів області в акції «Шляхами подвигу і слави». Матеріали, які були подані пошуковцями школи на обласний конкурс, посіли І місце. Саме тому представників штабу «Пошук» Ленковецької школи було запрошено для участі в конференції. Керівник штабу «Пошук» Безкоровайний Василь, учень 11класу, презентував роботу музею. Керівника музею Безкоровайну Г.Г., а також Безкоровайного Василя було відзначено дипломами І ступеня, які вручала начальник управління освіти облдержадміністрації Н.К. Жолобок.
Пам'ять… Вона втілилась у бронзі, граніті, мармурі, вона жива і сьогодні у серцях юних пошуковців.
Спливатимуть роки. Відійдуть у вічність ветерани. Та пам’ять про їхній подвиг житиме вічно. У серцях вдячних нащадків.
