В Украине нет эпидемии "свиного гриппа", но есть банальная эпидемия сезонного гриппа – как и каждый год. Но в результате извращения фактов в Украине объявлена эпидемия совершенно другой болезни. Всего за один день под этим предлогом правительство решило потратить несколько миллиардов гривен

Двоє підлітків, зійшовши з вечірнього електропотяга, який прибув із Козятина, одразу, так би мовити, потрапили в обійми своїх трьох друзяк. Відзначити бажану зустріч вирішили тут же, на пероні: пляшка із спиртним швидко пішла по колу. Однієї, звісно, виявилося замало. Отож у хід пішла друга...

Намагання за будь-яку ціну поповнити державну казну, змушує нашу владу вдавати до так званих непопулярних методів. Це — збільшення податкового тиску, підвищення цін на різноманітні товари та послуги, комунальні штрафи тощо.

Настав час, коли нам хочеться сказати: «Per aspera ad astra (пер аспера ад астра)» – через терни до зірок! Саме так виглядає шлях України до Європейського Союзу, щоб подолати терни і засіяти яскравою зіркою серед країн-учасниць.

А таки принадна! Бо як прагнуть окремі як учорашні, так і сьогоднішні політики ухопитися за неї, аби «поносити» бодай один президентський термін!
Ну, нехай там уже молоді, ще, як мовитися, не спокусливі, тягнуться обома руками до тієї омріяної «шапки». Їх ще збагнути можна: молодим завжди було властиво прагнути вперед, підкорювати будь-які, в тому числі й президентські висоти. А коли на найвищі державні щаблі намагаються повторно видертися ті, хто свого часу там уже був і, можна сказати, безславно з них зійшов, це вже, даруйте, важко вписується у логічну закономірність.

З початком нинішньої осені в усіх нас побільшало неприємностей: досить того, що ціни, незважаючи на слова урядовців про приборкання інфляційних процесів, продовжують зростати, а тут ще й підвищення тарифів, зокрема, на воду, блакитне паливо, проїзд у залізничному транспорті.

Уже з першого свого пленарного дня, 2 вересня нинішнього року, український парламент нарешті запрацював, як ніколи раніше. Для багатьох політиків та й простих громадян це сприйнялося мало не як сенсація, адже, що там казати, раніше ми звикли бачити у сесійній залі лише сварки, бійки, блокування трибун, гул сирен... А тут раптом злагоджена робота!

Навіть найпрозорливіші політики, які ще влітку передрікали гарячу парламентську осінь, здається, не зуміли завбачити справжнього катастрофічного вироку демократичній коаліції буквально у перші пленарні засідання чергової сесії Верховної Ради.

Це тільки голові нашого парламенту Арсенію Яценюку відомо, з яких мотивацій він, відкриваючи 2 вересня перше засідання третьої сесії ВР шостого скликання, після вітальних слів, несподівано заговорив про такі ганебні факти. Немов підняв завісу, за якою чітко окреслилися події, які завирували у сесійній залі уже буквально через кілька годин. Спрацювали інтуїція, передчуття непередбачуваних подій, чи, може, керівник законодавчого органу знав дещо більше, ніж його колеги по демократичній коаліції?

У наш державний дім прийшло велике горе: уже вкотре стихія завдає непоправної шкоди населенню західних областей України. А нинішнього літа її удари виявилися найпотужнішими за всю історію. Біль і скорботу викликають змиті потопами «великої» води людські оселі, зруйновані школи, дитсадки, дороги і мости. Загинула худоба, як мовиться, пішов за водою вирощений урожай. Тисячі людей залишилися без картоплі та іншої городини. Та найстрашніше те, що є жертви, зокрема, і серед дітей.

Обіцянки завжди солодкі, та невимовно гірко стає, коли вони не виконуються. Особливо тими особами, кому доручено керувати державою, чиї талант і зусилля мали б примножуватися для зміцнення країни, поліпшення народного добробуту, а не слугувати власним інтересам та інтересам наближених.

Отже, один із «заморожених» воєнних конфліктів на планеті, як мовиться, несподівано «розтанув». Від надмірної температури грузинського темпераменту. Так чи інакше, а восьмого серпня нинішнього року війська Грузії перетнули кордон Південної Осетії, взяли штурмом столицю Цхінвалі та фактично стерли з лиця землі низку населених пунктів території, яка раніше входила до складу Грузинської РСР.

Як на мене, російська влада, після того, як перестав існувати СРСР, поводить себе не зовсім зрозуміло. На словах бажає добра тим країнам, тим народам, які здобули свою незалежність, а насправді намагається і сьогодні поширювати свій вплив на них, в окремих випадках навіть зазіхаючи на території колишніх союзних республік. Росія прагне схилити інші народи до покірності, у протилежному разі застосовує випробувану «зброю» — нафтогазовий шантаж. Особисто мені керівництво Кремля нагадує артиста, який працює на сцені з ляльками: смикаючи за мотузки, він, таким чином, підкорює ці ляльки своїй волі.

І знову серпанковий світанок подарує нам державне свято — День незалежності. Замайорять на площах, у центрі міста, біля установ і організацій жовто-блакитні прапори, пройдуть урочисті зібрання з нагоди свята. Найшанованіших людей Шепетівщини вітатиме з високих трибун міська і районна влада. А увечері в зоряному небі спалахне яскравий святковий салют, що принесе радість і дітям, і дорослим.