Застаріла, радянська система пільг, що перейшла Україні – неефективна і може демотивувати ветеранів, зазначають експерти.
Якою має бути підтримка військових, які повертаються з війни? Нині держава пропонує пільги ветеранам та їхнім родинам. Однак чимало бійців нарікають, що багатьма преференціями так і не змогли скористатися, бо існують вони лише на папері. На альтернативу пільгам громадські активісти пропонують забезпечити ветеранів усім пакетом соціальних послуг та допомогти їм розвиватися після війни. Чому військовим потрібні насамперед можливості ?
Безстрашні, рішучі, наполегливі: українські воїни упродовж дев’яти років відбивають спроби російських окупантів захопити нашу територію. Після повернення до мирного життя ці героїчні люди мають відчути підтримку суспільства і держави.
Безкоштовні ліки, відновлення в санаторіях, знижка на комунальні послуги, право на земельну ділянку та безкоштовний проїзд – це частина пільг, які належить отримати військовому, що має статус учасника бойових дій. Та чи є пільги на те, що насправді потрібно ветеранам?
Володимир Шевченко нині служить десантником на передових позиціях фронту: воювати вирушив з початком широкомасштабного вторгнення, але бойовий досвід здобув ще 2015-го, коли брав участь у тоді ще антитерористичній операції. Отримав статус учасника бойових дій, утім, передбачені за законом преференції від держави – лише формальність, на його думку, бо на практиці ці пільги недієві.
“Комунальні послуги: щось оформила дружина рік тому чи два. Якісь такі копійки, що теж, більше я цим займатися точно не буду. Ці пільги, які є в нас, на жаль, особливо не працюють. Мені подобається, як працюють пільги в США. Там одна з безкоштовних пільг – освіта”, – розповідає військовослужбовець ЗСУ Володимир Шевченко.
Ветерани: розвінчуємо міфи. Міф №1 – Чи всі військові після повернення з фронту переживають ПТСР?
Ветерани: розвінчуємо міфи. Міф 2 – Як героїзація образу може зашкодити військовослужбовцям?
Американську модель підтримки військових аналізує Ігор Рудько, який очолює спілку ветеранів у США. Він проходив службу у В’єтнамі. Тоді, розповідає, у Штатах ще не було ефективної ветеранської політики, вона формувалася майже три десятиліття, відповідно до потреб ветеранів.
“Тут, в Америці, вони мають програми. Декотрі програми вони починають рік перед тим, як воїн буде відходити від Збройних сил і вони з ним координують, довідуються, які в нього бажання є, як вони можуть йому допомогти, як йому найкраще перейти в цивільний шлях”, – каже голова організації “Українські американські ветерани” Ігор Рудько.
Медичне обслуговування, позики на будівництво, надання допомоги на здобуття освіти та працевлаштування – зі слів американських ветеранів, тамтешніх військових фахівці готують до цивільного життя задовго до того, як ті повернуться з війська.
“Але вони стараються щось знайти, де ви можете в суспільстві продовжувати не кар’єру військову, бо ваша військова кар’єра кінчається. Вони також знаходять інакшу фінансову підтримку, наприклад, дають позички. Щоб ми могли купити житло. І вони нам дають краще, скажімо, умови, ніж хтось із цивільних може одержати. І наступний важливий аспект – це підтримка здоров’я: фізичне і ментальне”, – зазначає член організації “Українські американські ветерани” Михайло Грицак.
Український боєць Володимир у мирному житті між службою на фронті прагнув розвиватися: завершив історичний факультет київського вишу та відкрив у столиці мережу кав’ярень. Усе це самотужки. Хоча, переконаний, саме за державою – допомогти в реалізації потенціалу ветерана.
“Можливість отримувати медичну допомогу, вона буде з тобою. Можливість надати безкоштовне навчання твоїй доньці чи сину – це теж круто, я вважаю. Треба думати”, – розповідає військовослужбовець ЗСУ Володимир Шевченко.ф
Міф 3. Де протезуватися краще – в Україні чи за кордоном?
Міф 4. Захисник чи Годувальник – чому ці слова призводять до знецінення героїв?
Застаріла, радянська система пільг, що перейшла Україні – неефективна і може демотивувати ветеранів. Оксана Коляда, яка 2019-го та 2020-го років очолювала Міністерство у справах ветеранів, як приклад розповідає про ситуацію з пільгами після афганської війни.
“Пройшло 30 років з дня виведення військ радянських з Афганістану, і ми досі щороку витрачаємо 200 мільйонів гривень на закупівлю житла для учасників бойових дій на території інших держав. Це говорить про те, що піклування про ветеранів – це не рік, не п’ять, це десятиліття. Єдина ота радянська система радянського виховання і піклування, споживацького способу життя, для ветеранів цієї війни не підходить”, – розповідає міністерка у справах ветеранів (2019-2020) Оксана Коляда.
Зрештою, держава зробила ветеранам крок назустріч: запрацював український ветеранський фонд, що має допомагати у фінансуванні бізнесу, а також підтримувати їхні сім’ї. Утім, це не повною мірою покриває всі потреби колишніх або нинішніх військовослужбовців.
“Зміни відбуваються, але не зовсім на рівні держави. Скоріше, на рівні громад, на рівні ініціатив міжнародних донорів, громадськості, ветеранської спільноти. Самі собі вирішили. Самі зібралися. Держава, на жаль, у цьому випадку пасе задніх”, – розповідає голова громадської організації “Простір можливостей” Ірина Лоюк.
А ветеранів варто підштовхнути до особистісного зростання, надати можливість – як це зробити легше. Запропонувати навчання та перекваліфікацію, вигідні іпотечні програми на купівлю житла, підтримку ветеранського бізнесу та залучення ветеранів до розроблення і реалізації політичних рішень щодо цих новацій. Самій державі це вигідно, бо в такому разі вона отримає більше вмотивованих працездатних людей. Водночас, якщо обмежити допомогу лише пільгами, вона втратить колишніх військових як трудовий потенціал, у цьому переконані громадські активісти.
З кого та чого краще починати відновлення України після Перемоги?
“Ми робили власні дослідження з цього приводу: якщо подивитися на саму ветеранську спільноту – хто ці люди. Це, в основному, молоді чоловіки працездатного віку, які здатні самостійно і ефективно працювати, забезпечувати себе, свої сім’ї і мають це робити, а не отримувати якісь там певні подачки від держави. Насправді, потрібна підтримка ветеранам, щоб вони могли самостійно вирішувати свої проблеми, а не чекати, поки держава їх вирішить”, – каже голова громадської організації “Простір можливостей” Ірина Лоюк.
Якісна реабілітація: фізична та психологічна, а після відновлення – мотивація до саморозвитку та стимул до кар’єрного зростання. Цю модель, за словами активістів, треба взяти за основу ветеранської політики в Україні.
Матеріал для публікації наданий ГО ” Простір можливостей”.