Міфологія політики: навіщо державам потрібен образ ворога

Політична міфотворчість: філософські підстави

Політики вміло маніпулюють масовою свідомістю за допомогою політичних міфів. Вони створюють концепти соціально-політичної реальності і встановлюють певні шаблони поведінки, якими мимоволі йдуть маси. Причому маніпулюючи соціальними групами, політики і журналісти самі є носіями міфологічної свідомості. Тому відокремити раціональне від ірраціонального, користь від потреби в цьому вінегреті ілюзій надзвичайно важко. Політичні міфи стають популярними через нестачу об’єктивної інформації та загального нерозуміння: а що взагалі є об’єктивним?

Ми звикли думати про міфи як про давніх переказах з могутніми богами, героями і чудовиськами у головних ролях. Часто ми помилково ототожнюємо слово «міф» з помилкою або навіть навмисним обманом. Насправді це поняття набагато глибше. У філософії міф визначають як «живе відтворення дійсності, що відрізняється єдністю почуття і думки, сили і дії». Простіше кажучи, це особлива форма пізнання і сприйняття, з допомогою якої людина намагається перемогти й осмислити навколишній хаос. Давні спроби зрозуміти пристрій світу збереглися у вигляді усних і письмових переказів та легенд – і це лише одна з форм міфу.

Якщо в античності міф був формою пізнання світу, то сьогодні він є скоріше способом спонукання до дії. В сучасних міфах йдеться не про богів, героїв і духів предків, а про реальних людей і події сьогодення і недавнього минулого. А переказують їх не раби і не мандрівні співаки, а засоби масової інформації. Для міфологічної свідомості характерний дуалізм: поділ світу на два протиборчі початку. Чорне і біле, ніч і день, життя і смерть, свої і чужі. Саме остання дихотомія породжує міф про наявність спільного ворога, який є рушійною силою сучасної політики.

Стаття по темі

«Хто не з нами, той проти нас»: чому мозок ділить світ на своїх і чужих

«Невгамовний не дрімає ворог!»

Поняття «ворог» йде корінням в родоплемінні відносини, коли людям доводилося боротися за виживання у важких природних умовах. Архаїчний світ був ворожим і повним небезпек. Щоб уникнути загибелі, важливо було об’єднуватися в стійкі групи і навчитися моментально визначати, хто свій, а хто чужинець. Образ ворога з часом став інструментом формування групової ідентичності та зміцнення зв’язків у групі.

«Образ зовнішнього ворога сприяє інтеграції (негативної мобілізації) соціуму, особливо в умовах внутрішнього конфлікту. Наприклад, позитивної мобілізації сприяє загальнонаціональна ідея, загальне творення на благо більшості. А коли цього немає – потрібен ворог», – коментує Геннадій Козирєв.

У сучасній політиці образ ворога допомагає згуртувати маси проти тих чи інших держав або соціальних груп. Залежно від конкретних історичних ситуацій образ ворога трансформується і наповнюється конкретним змістом. Найчастіше противник піддається дегуманізації – тобто, підноситься як агресивна, кровожерна угруповання, негідна належати до роду людського. Вороги оцінюються як чужинці, що шкодять державі або конкретним соціальним групам і асоціюються в очах більшості з підступністю, насильством і смертю. Постать ворога може бути як персоніфікованої, так і колективну: держави, етноси, ідеології (капіталізм, фашизм, соціалізм) – всі вони в суспільній свідомості уособлюють загрозу суспільному добробуту.

Геннадій Козирєв, доктор соціологічних наук, професор кафедри політичної соціології РДГУ, виділяє безліч підстав для «пошуку» реальних та уявних ворогів. Наприклад, причинами для пошуку ворогів можуть бути аномії – періоди соціальних криз і станів невизначеності, коли енергія конфлікту, накопичена в суспільстві, шукає виходу. Не останню роль відіграють і раціональні причини. Це може бути реальний конфлікт інтересів двох держав чи груп. Може мати місце опосередкований конфлікт, коли «ворог мого друга – мій ворог». Держава A може маніпулювати B, налаштовуючи його проти C – небудь батогом або пряником, або аргументами, які представляються як раціональні. Не останню роль у міжгрупових конфліктах грає ідеологія чи релігія. Режими можуть перекладати на інші країни відповідальність за свої дії.

І, нарешті, образ зовнішнього ворога служить для придушення внутрішньої опозиції. В умовах, коли населення країни поставлено перед обличчям реальної або сконструйованої національної загрози, суспільство має сильну потребу в захисті і заступництві, в об’єднанні перед національним лідером.

«У політиці зовнішнє і внутрішнє завжди пов’язані між собою. Є кілька принципів зв’язку, і один з них полягає в тому, що агресивна зовнішня політика пригнічує внутрішню політику», – коментує професор Московської вищої школи соціальних та економічних Наук (Шанинки) Григорій Юдін. «Класик політичної філософії Карл Шмітт вважав, що саме існування внутрішньої політики ставить під загрозу існування держави. Однак людина – істота політична, і тому для того, щоб у суспільстві існувала політична солідарність, держава повинна протистояти іншим державам. Тому перекодування внутрішньої політики на зовнішню завжди була ефективним способом впоратися з політичними супротивниками для правителів, які бояться конкуренції. Якщо у тебе є сильний внутрішній опонент, почни війну, внуши людям страх і оголоси його агентом зовнішніх ворогів – цей рецепт можна побачити в безлічі «методичок» для правителів.

Проблема тільки в тому, що за це доводиться платити високу ціну – в суспільстві поширюються підозрілість, взаємна ворожість, безсилля і вивчена безпорадність. Люди об’єднуються проти зовнішнього ворога, але при цьому в будь-якому розбіжності починають бачити підступи ворогів. Але життя без конфліктів і розбіжностей неможлива – коли немає можливості вирішувати їх політичними засобами, солідарність насправді руйнується.»

Політолог Ілля Морозов пише, що величезну роль у формуванні тривожності росіян зіграла географічна вразливість російської цивілізації, а так само низький порівняно з Європою середній економічний рівень життя. Це свого роду психологічна компенсація, яка проявляється «в тязі до ідеологічним міфам».

Нездорова конкуренція

Нинішня зовнішня політика Росії багато в чому була спровокована діями США і Євросоюзу, які першими «кинули камінь у вигляді санкцій», зазначає Геннадій Козирєв. Причинами стало приєднання Криму, підтримка Донбасу і ситуація в Сирії. Однак зміна політичного курсу Росії це не тільки реакція на зовнішню агресію – причиною став складний комплекс внутрішніх і зовнішніх факторів.

У 2011-2012 роках в російському суспільстві з’явився чіткий запит на внутрішню політику, стверджує Григорій Юдін. Неготовність влади до політичної конкуренції спровокувала перекодування образу ворога: від політичних опонентів до зовнішнім агресорам. Це супроводжувалося різкою зміною політичного курсу від відносної відкритості у 2000-х до закритості і посилення законів.

«Після десятиліття затишшя стало ясно, що росіяни хочуть політичної конкуренції, публічних дебатів і участі у визначенні перспектив країни», – коментує експерт. «Це можна було легко бачити за показниками помірної підтримки протесту в суспільстві – навіть ті, хто не приєднується до протесту на вулиці, зазвичай з розумінням відноситься до мотивації протестувальників. Однак російські еліти не були готові до вступу у внутрішньополітичну конкуренцію – це вимагало б від них навичок, якими вони не володіють. Потрібно було вступати в дискусії, пояснювати свої дії народу і просити у нього активної підтримки. Оскільки такий вид політики абсолютно не органічний російській владі, вони, після короткого періоду коливання, перекодировали внутрішнього опонента на зовнішнього ворога і вирішили, що внутрішньополітичні конкуренти є просто інструментами інших країн. Тому сьогодні в Росії неможливо вимагати відставки вищих чинів на чолі з президентом – і при цьому не бути запідозреним в тому, що мовець діє в інтересах зовнішніх ворогів. Якщо неможливо протистояння з ключових питань – це означає, що в країні відсутня внутрішня політика.»

«Монополія в політиці та економіці не передбачає розвиток демократії. Тому в Росії демократія декларативна, не передбачає зміни політичних еліт, тому що їм є чого втрачати. Інакше можна змінити міністерські крісла на тюремні нари», – коментує Геннадій Козирєв.

У політиків в інших державах також може виникати спокуса представити Росію загрозою для того, щоб вирішити внутрішньополітичні проблеми. Григорій Юдін зазначає, що цей сценарій останнім часом реалізується в США: Демократична партія намагається пояснювати свою поразку на президентських виборах підступами Росії як зовнішнього ворога, щоб вивести президента Трампа за межі політичного поля.

Схід проти Заходу: чи можливе примирення?

Атака на масову свідомість виявилася ефективною. Згідно з опитуванням Левада-Центру, у 2007 році 42% росіян вважали, що Росії загрожують численні зовнішні і внутрішні вороги. За сім років це значення зросло в два рази: в 2014 році про наявність ворогів заявляло вже 84% громадян. За останні кілька років різко погіршилося ставлення росіян до США і Євросоюзу. Якщо в 2012 році думки про США були розподілені в пропорції 50:50, то в травні 2015 понад 80% громадян заявили про своє негативне ставлення. Напруженість ослабла восени 2016 року, після перемоги Дональда Трампа на виборах президента, однак потепління у відносинах тривало недовго. Динаміка ставлення громадян США схожа з російською. За даними Gallup, близько 70% американців ставляться до Росії негативно.

Незважаючи на складності в економічній ситуації, що російське суспільство, схоже, змирилися з західними санкціями. 59% громадян готові терпіти санкції заради продовження зовнішньополітичного курсу Росії на Україні, наголошується в прес-випуску ВЦИОМ за березень 2017. Число людей, готових боротися за скасування санкцій, істотно знизилася за два роки. Вже більш ніж три чверті респондентів ВЦИОМ (76% в 2017 р. – з 57% в 2015 р.) вважають, що Росії не потрібно боротися за скасування санкцій, оскільки вони обопільно шкодять і нашій країні, і тим державам, які їх ввели, і тому їх все одно скоро відмінять.

Однак прогноз невтішний. Політологи вважають, що найближчим часом санкційна війна не припиниться.

«Сьогодні в санкційної війні, в цілому, зацікавлені політики в багатьох країнах – це дозволяє ув’язати світ в імперіалістичну війну, зняти з себе відповідальність і отримати мандат на надзвичайні заходи. І все ж у країнах Європи і Америки немає такого рівня концентрації і централізації влади, як у Росії, і тому набагато важче оголосити опонента агентом ворога. Внутрішня політика цих країн влаштована набагато складніше, і тому образ Росії як загрози набагато менш важливий для неї, ніж та роль, яку образ якогось узагальненого «Заходу» як ворога грає в Росії. Це означає, що російське держава набагато сильніше зацікавлене у збереженні санкцій, ніж інші держави, і зняття санкцій більшою мірою залежить від російських властей. Але «антисанкции» перетворилися в ключовий інструмент придушення російської внутрішньої політики, і оскільки очевидно, що Кремль не хоче допустити політичної конкуренції на виборах 2018 року, жодних шансів на припинення «війни санкцій» найближчим часом немає», – коментує Григорій Юдін.

І все ж примарний шанс на примирення є. Російське і західне суспільство поступово втомлюється від пропаганди. «Передозування» може призвести до того, що образ ворога перестане працювати на владу.

«Образ ворога добре працює і у нас і на Заході, головне не перебрати. А Захід, особливо зараз, теж треба гасити свої внутрішні конфлікти. Примирення реально, але не зараз. Передумовою може стати пересичення нашого і західного суспільства. У нас це вже починається, судячи з соцопитувань. Росіяни вже з кінця 2016 р. стали менше піддаватися пропагандистським «сеансів ненависті» – коментує Геннадій Козирєв.

Це означає, що державам з часом доведеться припинити інформаційну війну і розробити більш гнучкий зовнішньополітичний курс – небудь з’являться інші нагальні проблеми, якими можна буде відволікти громадян від внутрішньої політики.

Свої побажання та побоювання, свої найщиріші вітання та обурення Ви можете надсилати безпосередньо до Столиці Світу на [email protected]. Ми раді допомогти всім, хто радий допомогти нам. Щира подяка, пані та панове!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *