28 березня 2017 в Українському домі відбулася презентація проекту Експортної стратегії України. Розробники дали їй пафосну назву «Дорожня карта стратегічного розвитку торгівлі України 2017-2021 роки».
Шепетівський вісник проаналізував документ. Вердикт очевидний: це навіть не слабкий документ. Це прекрасний клінічний випадок, по якому весь світ зможе зрозуміти, як мислять українські державні службовці.
Що кажуть чиновники?
У Міністерстві економічного розвитку і торгівлі (МЕРТ) стверджують, що Експортна стратегія — «це унікальний проект, який дозволяє впровадити стратегічний вектор розвитку і реалізації торгового потенціалу, зростання експорту і сприяє формуванню сильної і ефективної економіки держави».
Ви зрозуміли цей набір слів? Ми теж немає.
Готувався документ близько року і вилилася в масштабну презентацію з 10:00 до 16:30.
Що таке Експортна стратегія?
Це карта руху на багато років вперед.
Документ має визначити вектор розвитку економіки України як складової частини світової економіки. А отже, визначити наше місце у міжнародному поділі праці та міжнародній торгівлі. Зрозуміло, в тому вигляді, як це бачать чиновники МЕРТ.
Економічна стратегія насамперед повинна визначати, як держава підтримає сектори економіки, визначених як пріоритетні. Ще один важливий пункт — це визначення світових ринків, що визначені як ключові для України. А потім — як просувати на ці ринки свою продукцію.
Чи потрібна вона?
У теорії, так. На практиці, велике питання.
Для залучення інвесторів краще вказати, які напрями інвестицій є пріоритетними для держави, щоб не бути «чорним ящиком».
Приміром, у свій час влада Словаччини описали, як вони бачать місце держави в міжнародному поділі праці. В результаті, Словаччина стала однією з головних автоскладальних майданчиків Європи.
Знову ж таки, в теорії, якщо держава назвало якийсь сектор пріоритетним, то він може розраховувати на підтримку з боку держави. Це плюс в очах інвестора.
Власне, заради цього створювався документ.
Які сектори визначені пріоритетними в Україні?
Мабуть, чиновники України ніколи не зможуть піти від кліше, що вони живуть в аграрній державі з розвиненим IT-сектору.
Підсумковий перелік пріоритетних галузей виглядає досить примітивно:
1. Сектор інформаційних і комунікаційних технологій (ІКТ);
2. Сектор креативних послуг (під-сектора: послуги з реклами та зв’язків з громадськістю (PR), ремесла, дизайн, кіноіндустрія, індустрія моди, видавничі та інші виконавчі та візуальні мистецтва);
3. Сектор туризму (особливий потенціал мають такі види туризму як: еко-туризм, пригодницький, культурний, діловий (MICE) і освітній);
4. Сектор технічного обслуговування та ремонту повітряних суден;
5. Сектор виробництва запасних частин і комплектуючих виробів для аерокосмічної та авіаційної промисловості;
6. Сектор машинобудування (загальне машинобудування: турбогвинтові двигуни, газотурбінні двигуни, насоси та ізольовані проводи та кабелі для транспортних засобів; важке машинобудування: транспортні засоби, залізничні і трамвайні локомотиви, частини та комплектуючі до них);
7. Сектор харчової промисловості.
Що не так з цим переліком?
Створюється враження, що МЕРТ збирається будувати Україну якусь Велику Грузію. Причому, Грузію десятирічної давності. Про це говорить той факт, що у пріоритетні сектори одночасно потрапили креативні послуги, туризм, харчопром.
Всі три сектори вельми сумнівні для країни з 40-мільйонним населенням. Але ще більш дивно, що в переліку немає жодного натяку на те, що в світі народжуються штучний інтелект, біотехнології, психоемоційні технології та інші нововведення.
Дуже дивно, що воююча Україна не має пріоритету в розробці сучасних типів озброєнь.
Одним словом, чиновники МЕРТ бачать нашу стану як відсталий придаток, у кращому випадку, Європи. Жодної свіжої думки. Жодної амбіції немає в цьому млявому плоді чиновницького творчості — під який напевно освоєний непоганий бюджет.
Почекайте, у переліку є IT
Ну і що?
Саме у сфері ІКТ аутсорсинг розвинений як ніде, а термін «офшорне програмування» увійшов у наше життя ще десяток років тому. Ми вже працюємо на інші країни, і не демонструємо ніякого бажання вибиратися з положення «наймита».
А розвиток космічної галузі?
Формулювання «розвиток сектора виробництва запчастин і комплектуючих для аерокосмічної та авіаційної промисловості» за фактом означає наступне.
Україна добровільно отказываеься від виробництва кінцевої продукції. Тобто, продукції з дійсно високою доданою вартістю. Скажете, у нас немає таких ресурсів? Але ж на то і стратегія, щоб замахнутися на високу мету і шукати під неї ресурси.
Схоже, чиновники пішли від зворотного. Галузь вже розвинена — назвемо її пріоритетною. Не промахнемося.
Що з іншими пріоритетами?
Вони характеризують чиновників не з кращого боку.
Про технічному обслуговуванні та ремонті повітряних суден має сенс говорити, поки літають повітряні судна, вироблені в СРСР. А їх все менше.
Виробництво «ізольованих проводів і кабелів для транспортних засобів» говорить про те, що в МЕРТ просто не розуміють суті питання. Це не в Україні велику питому вагу ручної роботи, взагалі при виготовленні автомобільної проводки вона висока. А у нас дешева робоча сила. От у нас і розміщуються. Як раніше в Китаї. Але це не круто і не перспективно.
Як влада буде розвивати вибрані сектора?
Бінго! Цього ніхто не знає.
Стратегія по-українськи, хоч би хто її створював, завжди має головне достоїнство. Її не збираються виконувати. А значить, всі описані вище маразми залишаться прикрашати полиці і стіни Міністерства економіки.
Для чого ж це все?
У нас є припущення.
Згідно з документом «кожен сектор потребує окремої секторальної стратегії». По підгрупах і класам, типам і видам.
Швидше за все, під кожну таку стратегію надаватимуться гранти або бюджетне фінансування. У її розробку включаться ще більше геніїв, ніж у створення загальної стратегії. Напевно, це початок чогось прекрасного в житті сучасної України.
Яку підтримку обіцяє влада?
Всі країни, які межують з Україною, стимулюють приплив інвестицій і підтримують розвиток експортних виробництв з допомогою податкових та/або бюджетних факторів (пільги, компенсації тощо).
У великій кількості країн діють експортно-імпортні банки, які просувають національний експорт (не плутати з Укрексімбанком, який займається скупкою облігацій Міністерства фінансів).
Автори Експортної стратегії вирішили відкинути досвід країн-сусідів. Вони зосередилися на:
— інституціональної підтримки (в перекладі, це означає створення різних державних установ і створення нових робочих місць для чиновників);
— освітньої підтримки (маються на увазі лекції, семінари та інші освітні процедури, які дозволять організаторам підгодуватися на гранти або бюджетному фінансуванні);
— спрощення процедур при експорті та імпорті (це взагалі дивний пункт, тому що спрощення стосується сфери роботи Державної фіскальної служби (ГФС), а там прогрес неможливий за визначенням).
Наведіть приклад
Щоб зрозуміти всю «потужність» обіцяної підтримки, достатньо подивитися на Основні заходи у короткостроковій перспективі:
Основні заходь у короткостроковій перспективи (1-2 роки; пріоритет 1-го рівня)
Це або готові до реалізації заходь, що можуть швидко принести результати, або дії вищого рівня, що мають бути здійснені в першу чергу для уможливлення здійснення решті пов’язаних заходів. Ці заходи мають важливе значення, оскільки вони закладають основу для повномасштабної реалізації ключових ініціатив, призначених розкрити експортний потенціал українських підприємств.
Створення Ради з міжнародної торгівлі [при Кабінеті Міністрів України] в якості платформи для ведення постійного діалогу між приватни сектором та державними органами,
Створення офіційної мережі ключових інституцій з підтримки торгівлі для координації діяльності з підтримки торгівлі,
Створення єдиного інформаційного центру для експортерів (Exporter First Stop Shop) у формі Інституції з підтрики та просування експорту для експортерів та інших учасників міжнародної торгівлі,
Створення єдиного веб-порталу для експортерів, що зв’язку язує ключові ІПТ,
Розробка інструментів та послуг з надання інформації про торгівлю та відомостей про рінк,
Розробка та просування українського брендінгу для експорту товарів і послуг,
Визначення на підставі матриці навичок рівня навичок у кожному з пріоритетних секторів,
Впровадження електронного «Єдиного вікна» для всіх процедур та формальностей при оформленні товарів у режимі імпорту, експорту та транзиту.
У вас теж склалося враження, що заходи підтримки здебільшого спрямовані на створення робочих місць для чиновників і задоволення апетитів «грантоїдів»?
Які країни пропонується завойовувати українським експортерам?
Чиновники МЕРТ раніше шокують своєю фантазією.
Минуло вже кілька років, які показали: в ЄС нашу продукцію не дуже чекають. Україну приймають як постачальника сировини, а напівфабрикати і готові продукти переробки з нього будуть робитися вже в інших країнах. Скажімо, у тій же Польщі — і без зазначення, що сировина українське.
Крім того, ЄС не хоче збільшувати квоти на ввезення української продукції. В Європі є свої фермери, і вони потребують підтримки.
Слава богу, ці сумні факти не підкосили єврооптимізму українських чиновників.
Зрозуміло, в пріоритеті у авторів визначені Євросоюз, США, Канада і Китай. Як ви розумієте, за ці ринки ніхто особливо не бореться, і захопити їх Україні буде дуже легко. Особливо тепер, коли є нова Експортна стратегія.
Зате абсолютно білою плямою на карті МЕРТ виглядають швидко розвиваються ринки Центральної і Південної Америки (включаючи Мексику, Бразилію, Аргентину). Чомусь у МЕРТ проігнорували Близький Схід, з яким вже активно працюють українські компанії. В Африці нас зацікавив лише Єгипет, купує переважно зерно. В Азії — Бангладеш, теж сьогодні орієнтований в першу чергу на українські зернові. Ну і Китай — так, звичайно.
І ще один радісний факт. Центральна Азія, в якій позиції України історично сильні саме в промисловій групі товарів, відсутня в пріоритетах геть.
Чи має шанс представлена Експортна стратегія оживити економіку і експорт?
У представленому вигляді — ні. Це дуже важкий марення чиновників, який вони котрий рік намагаються видати за геніальний інсайт.
Ось і факти.
По-перше, представлений документ не містить ефективних механізмів підтримки експорту.
По-друге, цього не буде сприяти дивний набір сектором, визначені як пріоритетні. Ну не зможе Україна заробляти надприбутки на продаж продукції харчопрому, як, наприклад, Італія або Франція. Історично склалося так, що сири, ковбаси, алкоголь цих країн мають захищені назви, відомі по всьому світу і продаються за цілком конкурентним цінами.
Це ми не говоримо про те, що вони знамениті насамперед своїм унікальним смаком. В цьому аспекті українські ковбаси, при всій повазі до торговців з Бессарабського ринку, ще довго не зможуть скласти конкуренцію італійським, французьким і іспанським м’ясним продуктам.
Що стосується туризму — так, у нас є потенціал. Але до нього слід ставитися дуже тверезо. Україні вкрай складно змагатися зі світовими курортами (наприклад, Мальдівами або Гоа), рекреаційними зонами (Ізраїль, Словаччина. Ісландія) і культурними центрами (Європа, давня Азія). Із-за зруйнованих доріг і підвищеної злочинності, подорожі в Україну все ще проходять як екстремальні. Почитайте, що радять іноземці тим, хто їде в нашу країну, і устыдитесь.
І найголовніше. У стратегії жодним словом не йдеться про найголовніше. Як Україна збирається вибиратися з категорії країн третього світу? Як буде переходити від сировинного до несырьевому експорту? Як забезпечить своїм дітям гідне майбутнє?