Алан Бадоєв зробив несподіване зізнання

Кліпмейкер також зізнався, про що він мріє, і розповів про найбільш знакових роботах у кар’єрі

Відомий кліпмейкер Алан Бадоєв, який відсвяткував своє 38-річчя, в ексклюзивному інтерв’ю розповів про найбільш знакових роботах у кар’єрі, а саме чим йому вдалося здивувати Пугачову, як запропонував Кароль повністю роздягтися, а Лободі стати толстой.

– Алан, назвіть п’ятірку своїх кліпів, після яких ваше життя кардинально змінювалася. Я розумію, що на даний момент їх вже близько п’яти сотень (!), але все ж таки. Тільки одна умова – кліпи артистів, яких ви самі продюсуєте, брати не можна.

– Я зрозумів завдання, спробую (посміхається). Перший поворот у моєму житті трапився після кліпу Ірини Білик “Сніг”. Це відео я робив немов очманілий. Так як це був мій третій кліп в житті, і перший, який я знімав виключно так, як я хотів. Тому що в перших двох я копіював більше інших режисерів, щоб показати клієнтам, що я взагалі щось вмію знімати. А вже для Білик мені хотілося показати свій стиль, правда, який саме, я на той момент ще не придумав (посміхається). Уявіть, що перед вами – улюблена співачка, кумир. І вам довірили зняти відео на її пісню. Більш того, сама композиція пронизує вас до глибини душі і відображає все, що ви почуваєте на той момент. Я не розумів взагалі, що я робив тоді на майданчику, тому що дуже переживав не впоратися або не встигнути.

До кліпу протягом двох діб я сам сидів у павільйоні з художниками та доопрацьовував декорацію, тому що мене весь час щось не влаштовувало. Я сам фарбував, різав, кричав, плакав. І коли настав день зйомки, я вже був десь в іншому вимірі і робив все по жорстокому натхненням. З моменту команди “Мотор!” і до самого закінчення зйомки я ні на хвилину не сів і не видихнув. Це був шалений стрес. Але разом з тим, я був неймовірно щасливий. До божевілля. Іра – настільки космічна особистість. Для мене тоді було знімати Білик – щось схоже пропозицією попрацювати з Мадонною зараз. Саме Білик мені принесла українських артистів на золотому блюдце. Після цього я перезнімав, напевно, всіх наших артистів, у кого, звичайно, вистачало на мене грошей (сміється).

– Наступний кліп…

– Другий потужний поворот у моєму житті стався після виходу кліпу “ВІА Гри” на пісню “ЛМЛ”. На той момент я вже був досить популярним режисером і у мене було дуже багато роботи, але більшою мірою з українськими артистами. І ось прийшов Костя Меладзе, якому сподобався мій кліп “Табу” для групи “Алібі”, і запропонував мені зняти для “ВІА Гри” відео. Звичайно, “ВІА Гра” вже тоді мені дуже подобалася. На той момент колектив був на піку своєї популярності. І ось ми з Кісток зустрілися в аеропорту перед моєю поїздкою в Канни (там я представляв свій перший фільм ” Orange Love). Він мені передав диск з піснею, на яку, власне, і потрібно було зняти кліп. А тепер уявіть: ранок, я сиджу на терасі в Каннах, де на першому поверсі мого готелю снідає Гвінет Пелтроу. Пам’ятаю свої думки: “Ось вона, життя вдалося”.

І в цей момент я вирішив прослухати пісню, яку мені передав Костя. І, звичайно, я не очікував, що замість дівочих голосів, почую його низький голос. Але пісня мене розірвала в шматки. Потрібно сказати, що Костя співає приголомшливо. Більш того, дівчата завжди співають трохи гірше, ніж він сам. У нього абсолютно магічний голос, як у Джигарханяна, і він настільки точно знає, як співати свою пісню, що іноді мені здається, що колектив програє його таланту співу. Перебуваючи в Каннах, я вже придумав концепцію кліпу. Я чітко зрозумів, що дівчата повинні летіти на метеорит в сторону Землі, щоб подарувати свою любов жителям нашої планети.

Саме після цього кліпу моє життя кардинально змінилася. Якщо до цього я майже не бував удома, і мене перевозили з одного павільйону в інший, то після “ЛМЛ” мені почали дзвонити вже з усього СНД, а мій графік був розписаний на місяці вперед. Тоді я вперше підвищив дуже сильно свій гонорар. Якщо до цього я коштувала 1000 доларів, то після “ВІА Гри” ця сума зросла в 10 разів. Я зробив це не тому, що мені було мало грошей, просто я не знав, як відмовити артистам, навіть найулюбленішим(посміхається). Вже потім я навчився говорити “Ні”.

– Знаю, що у вашій кар’єрі був і кліп для Алли Пугачової.

– Так, і він один на даний момент і крайній у її творчості. І, звичайно, вантаж відповідальності я весь час відчував. Напередодні Алла Борисівна сказала, що хоче не просто кліп, а як би зріз свого життя. Вона хотіла присвятити це відео на пісню “Запрошення на захід” саме своїй доньці Христині, а не чоловікові. Я запам’ятав цю роботу ще й тому, що на майданчику було багато магії. Ми знімали в переддень католицького Різдва і заради зйомок Христина навіть скасувала зустріч зі своїм батьком, хоч це була її традиція. Ми знімали три дні, і це було щось неймовірне. Аллі Борисівні дуже сподобався цей кліп, і вона в принципі прийняла його відразу. Хоча, коли я приніс їй перший сценарій, вона посадила мене на підлогу перед невеликим столиком і сказала: “Я забула тобі трохи розповісти про своє життя, а це важливо для кліпу”.

Вона мені багато чого пояснила, після я написав нову канву, яку вона знову-таки трохи підправила, і ми отримали історію, яка в підсумку і відображена в кліпі. Перед зйомками мене деякі попереджали, що Алла Борисівна може бути примхливою, різкою, але нічого подібного не було. У нас все склалося з самого початку, з першого дня, коли вона приїхала на майданчик. Коли вона побачила нашу дошку з усіма деталями її образів протягом усіх років її кар’єри, вона була трохи шокована. “Однак ви підготувалися”, – сказала Алла Борисівна. Думаю, після цього вона вже не сумнівалася в наших ретельних методи роботи. З нею було дуже приємно працювати і сподіваюся, це взаємно.

Четвертим переломним кліпом стала “Ноченька” для Тіни Кароль. Мені здається, цей кліп за обговорюваністю в ЗМІ і відповідної реакції глядачів, думаю, ніхто досі й не переплюнув. Ні в моїй кар’єрі, ні в Тининой.

– Не можу не погодитися, кліп вийшов дуже скандальним…

– Але спочатку сама пісня була геніальна. Коли мені її приніс тодішній продюсер співачки Олег Чорний, він сказав, що бачить Тіну в яблуках, плывущую в човні, може бути, ще в тумані і в вишиванці. Я його, звичайно, уважно вислухав, але відповів, що такого ми робити не будемо (сміється). Тіна вже тоді працювала на розрив і могла не спати дві доби. На той момент вона вже була настільки худа і виснажена, адже не давала сама собі можливість розслабитися.

“Ноченьку” я уявив собі у вигляді її монологу, наповненого божевільним самотністю. Мені хотілося розкрити тему пошуків взаємної любові і бажання стати сильною особистістю, що, власне, потім з нею й сталося в реальному житті. І коли я собі це уявив, я подумав, яким же чином це можна показати. І я відразу згадав фільм Blowup Антоніоні, де є сцена, в якій фотограф буквально роздягає модель своєю камерою. Я запропонував це Тіні, сказавши, який саме я її бачу. А саме дуже ніжною, відкритої, вразливою. І треба віддати належне сміливості Тіни, хоча Чорний був категорично проти цієї ідеї взагалі. Я досі вважаю, що це один з кращих моїх кліпів і одна з найбільш зворушливих моїх робіт. Кліп був знятий дуже швидко, і Тіна відпрацювала геніально.

Ну і п’ятої роботою я, мабуть, виділю кліп для Світлани Лободи “Жити легко”.

– Ооо, це там, де Світлана просто величезна?

– Так. Це переломна наша робота, хоч ми і до цього багато чого знімали, і наші кліпи частенько шокували медійний простір. Але у цього кліпу була особлива місія. Він був як раз після не дуже вдалого участі в Євробаченні. Коли якісь амбіції не збулися, коли внутрішня машина зупинилася. Це був етап, коли багато артистів згоряють, і вже не повертаються. Прикладів серед інших учасників Євробачення повним-повно, я маю на увазі навіть артистів, які зупинили своє життя після конкурсу, незважаючи навіть на перемогу в ньому (посміхається).

Пісню ми шукали рік, ідей було маса. Поки одного разу я не дійшов Світлі і не сказав: “А давай тебе зробимо супертолстой і покажемо саме такий, яким тебе хочуть побачити твої недруги”. Світлі ця ідея дуже сподобалася, правда, вона на той момент ще не знала, як їй буде складно на зйомках. А це був просто пекло! У нас було всього п’ять годин, поки Світла могла перебувати в цій масці, яку до цього накладали ще чотири години. Але за підсумком цей кліп показав, хто така насправді світлана Лобода – особистість, яка завжди прорветься.

А взагалі я намагаюся робити роботи, які потім змінюють життя артистів. Вони як би продовжують їх історію, і для мене, як для режисера, це дуже цінно.

– А артисти дзвонять вам через якийсь час і говорять хоча б спасибі за те, що завдяки вашій кліпу їх популярність зросла, бути може, в рази?

– Якщо чесно, в нашій професії ми не особливо чекаємо подяк. Тому що чим менше чекаєш, тим більше отримуєш. Я так до цього підходжу. Але насправді мені пощастило, що я працюю з багатьма великодушними і чуйними артистами, які цінують ту роботу, яку ми з командою для них робимо. І потрібно сказати, що мене це субсидує для подальшого з ними співпраці. Я міркую так: якщо я не сплю цілодобово, значить це комусь треба.

– Переглянувши більшість ваших кліпів, я помітила, що в кадрі частіше інших предметів реквізиту присутній пляшка з алкоголем або келих.

– Интересненько, ніколи не звертав на це увагу (сміється).

– Так ось, які у вас стосунки з алкоголем? Ставав він коли-небудь причиною перенесення зйомок, наприклад?

– Ніколи. У мене прекрасні стосунки з алкоголем. Я люблю випити хорошого вина або який-небудь коктейльчик, але на майданчику це табу. На зйомках в принципі не може бути ніякого алкоголю. Випити келих шампанського ми можемо чисто символічно і тільки після закінчення знімального процесу. В роботі я повинен завжди тримати жорстку концентрацію, інакше ти втратиш все. Напевно, хтось може й по-іншому, але це не про мене. Якщо я вип’ю хоча б келих, працювати ви мене більше не змусите ні за що (посміхається). Як говориться, справі час, а потісі – годину. Звичайно, іноді я люблю випити, гульнути, але виключно тоді, коли це доречно.

– І при яких обставинах це було останній раз?

– Так от буквально на днях. Я купив пляшку лікеру, взяв машину і почав роз’їжджати по друзям, збираючи їх усіх разом, щоб ми обговорили майбутню вечірку. Кожен, хто заходить в авто пив з горла цей лікер, і ще ми трішки погомоніли у відкрите вікно машини, а так в принципі все.

– І наостанок, Алан, зізнайтеся, про що ви мрієте сьогодні?

– У мене мрія 38-річного чоловіка, який не хоче втратити себе. Спокуси перебувати в комфорті, насолоджуючись тим, що вже маєш на даний момент, дуже багато. Я вже можу в принципі нічого не робити. Я вже залишив якийсь слід у цьому житті. Але зупинившись, буду я щасливим? До 25 років свого життя я взагалі не жив. Я тільки працював. Я навіть не знав, що можна було щось робити, крім роботи. Я не знав навіть жодного клубу та ресторану в Києві, тому що у мене не було на них часу. На той момент у мене народилася дитина, і я робив все, щоб створити свою сім’ю комфортні умови для життя. Крім того, у мене була мета – стати номером один у рідній країні. Тому до 25 років мене нічого більше не цікавило. А до 22-х я теж нічим більше не цікавився, крім як навчанням. Так, я ще той зануда (сміється).

Тільки в 27 років я зрозумів, що можна жити по-іншому. Це час, коли я спробував майже все, що може спробувати людина в своєму житті. І тільки в 30 років я нарешті-то став вільним. Це був момент, коли я зрозумів, що нікому нічого не винен в цьому житті. Нарешті я позбувся всіх тих страхів, які довгі роки мене переслідували. Мені здавалося, що я не дуже хороший, не вартий чогось. Але нарешті я зрозумів, що можна залишатися самим собою і бути цільним при цьому. А в 34 роки у мене з’явилася інша мета: я зрозумів, що важливо випромінювати добро. Тому що до цього періоду я був дуже нервовим, готовим йти по трупах до своєї мети. Щоб стати першим, я був дуже жорстким, і мене нічого не цікавило навколо. І тільки до 38 років я помітив, скільки навколо всього прекрасного.

– І що для вас в пріоритеті?

– Сьогодні для мене важливо не те, що про мене подумають люди, а що вони відчують, зустрівшись зі мною, почерпнуть вони щось цінне для себе, і яке відчуття у них всередині викличе через якийсь час моє ім’я. Мій батько колись сказав чудову думку: “Не дивись на чоловіка, а дивись, який він виростив сад, і виростив він його взагалі. Бути може, на його місці – випалене поле”. Тоді ці слова я не міг до кінця зрозуміти, але сьогодні я їх абсолютно чітко розумію. Людей ми відчуваємо хвилею. Від людини завжди залишається післясмак, як аромат його парфумів. На сьогоднішній момент мені б дуже хотілося, щоб кожна людина, з яким я перетинаюся у житті відчував правильну хвилю, яка б йому допомагала. Це не місіонерство. Просто все ж ми качаємо один від одного енергію. Так от, я все роблю для того, щоб від мене виходили правильні флюїди. Принаймні, я до цього прагну.



Свої побажання та побоювання, свої найщиріші вітання та обурення Ви можете надсилати безпосередньо до Столиці Світу на [email protected]. Ми раді допомогти всім, хто радий допомогти нам. Щира подяка, пані та панове!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *