Що сталося: довідка «Футуриста»
Північна Корея успішно реалізує свою ядерну програму більше 10 років. Це турбує світову спільноту: ООН неодноразово накладала на КНДР санкції, що забороняють ядерні випробування і запуски міжконтинентальних ракет. Однак країна продовжує удосконалювати і тестувати свій арсенал.
Запущена в липні міжконтинентальна ракета «Хвансон-14», як повідомляє північнокорейське телебачення, «здатна вразити ціль в будь-якій точці світу». Дальність її польоту становить 6700 км. До цього вважалося, що КНДР випускає тільки ракети з радіусом ураження не більше 4000 кілометрів. Лідер КНДР Кім Чен Ин назвав пуск ракети «суворим попередженням для США».
Стаття по темі
Трамп або Клінтон: 5 передбачень про підсумки виборів у США
На початку серпня Рада безпеки ООН ухвалила нову резолюцію щодо КНДР. Тепер члени ООН не можуть ввозити північнокорейське сировина і морепродукти, а також створювати спільні організації та інвестувати в них. Росія і Китай, будучи супротивниками північнокорейської ядерної програми, підтримали це рішення. У відповідь на економічні санкції КНДР пригрозила США ядерним ударом – в якості захисту від можливої загрози. У свою чергу, Дональд Трамп заявив, що США дадуть відповідь на ці загрози «вогнем і люттю, яких світ ще не бачив». Після цього Центральне телеграфне агентство Кореї оголосило про плани завдати ракетного удару по американській базі на острові Гуам, який, хоча і не входить до складу США, але не є їх володінням.
Трохи пізніше глава Пентагону Джеймс Мэттис назвав військове вирішення проблеми «катастрофічним» і сказав, що США, як і раніше, дотримуються думки, що конфлікт треба вирішувати дипломатичним, а не військовим шляхом. Які існують перешкоди для мирного врегулювання корейського питання, розповідає провідний науковий співробітник Центру Корейських досліджень Інституту Далекого Сходу РАН Костянтин Асмолов.
Які причини конфлікту?
187-я повітряно-десантна полкова бойова група США в Південній Кореї (прим.1951 р.)
«Північна Корея довгий час, фактично з часу закінчення Корейської війни, є об’єктом ворожої пропаганди. Існує так званий закон Стоунфиша, який сформулював однойменний американський журналіст: будь божевільний марення, який стосується КНДР, знайде свою аудиторію на Заході і буде прийнятий на віру. До цього додається загальне падіння якості журналістики. Падає прагнення до повторну перевірку джерел, особливо якщо новина добре вписується в дискурс.
До того ж країна продовжує залишатися закритою, а північнокорейські спроби пояснити, що це не так, настільки страждають анахронізмом і виконані в такий зубодробильним риторики, що сприймаються як підтвердження тез супротивника».
Навіщо КНДР це робить? Чому б їй не роззброїтися?
«Країна отримала ряд уроків, що показують, до чого веде роззброєння перед обличчям агресії. Саддама Хусейна в свій час обвинувачували в тому, що у нього є зброя масового ураження. Він намагався довести, що це не так, але Друга Іракська війна починалася під гаслом того, що якщо не завдати превентивний удар по Іраку, то жахливий Саддам запустить ракету з хімічною зброєю. Доказів, що Хусейн дійсно володів хімічною зброєю і тим більше збирався влаштувати хімічну атаку за допомогою ракет, так і не знайшли, але «обґрунтовані підозри» так нікуди й не поділися. Або історія Муаммара Каддафі, який був не менш одіозним лідером, але згорнув свою ядерну програму, після чого йому фактично пробачили все. Багато ставили Лівію в приклад Північної Кореї. Кінець цієї історії відомий»
Стаття по темі
Коли буде наступна революція: моделі циклічної історії
Реальна загроза для КНДР?
«Почнемо з самого простого – з точки зору Південної Кореї, КНДР взагалі немає на карті. Конституція РК поширюється на весь Корейський півострів, а документи на кшталт закону про національну безпеку вважають Північну Корею не державою, а антидержавною організацією, захопила п’ять північних провінцій (апарат для управління якими все одно займає будівлю в центрі Сеула). Цей курс підкріплюється постійними військовими навчаннями Південної Кореї та/або США, у яких беруть участь десятки, а то й сотні тисяч людей. Проходять вони від 10 до 20 разів на рік, і на них відпрацьовуються далеко не оборонні дії. Для КНДР це привід відчувати загрозу і вживати заходів до захисту свого суверенітету».
Схильний Дональд Трамп до діалогу з Північною Кореєю?
«Для політичної еліти і громадської думки США політично і психологічно абсолютно неприйнятно наявність у Північній Кореї можливостей атакувати американську територію. До цього додається рівень демонізації КНДР, який різко знижує можливості для переговорів. Тут США частково потрапили в пастку власної пропаганди. Нещодавно один американський пастор заявив, що господь дав Трампу сили знищити Кім Чен Ина, а ще при Кім Чен Ірі американські та південнокорейські протестантські діячі подібної спрямованості збирали конференцію, на якій обговорювалося дуже важливе питання: чи є Кім Антихристом або він просто одержимий сатаною?
Стаття по темі
Міфологія політики: навіщо державам потрібен образ ворога
І оскільки так бачить Північну Корею значна частина електорату Трампа, діалог з КНДР для президента США – це дуже серйозні репутаційні ризики. Для Трампа важливо, в першу чергу, здійснити свою програму реформ. Але для цього він повинен досягти консенсусу зі ЗМІ, інтелектуалами, громадською думкою – з чим у нього зараз проблеми. Трампу необхідно довести всім, що він не є жахливим ставлеником Путіна, і що він, загалом-то нормальний, крутий американський президент. Він не може просто так знести образу.»
Можна уникнути військового зіткнення?
«Ризик військового протистояння існує, але конфлікт можна спробувати врегулювати дипломатично, знизивши відчуття загрози, яке змушує Північну Корею робити подібні дії. Поведінка цієї країни не проактивно, а реактивно. Відповідно, потрібно створити умови, при яких Північна Корея перестала б розвивати ракетно-ядерну програму. Для цього потрібна зміна загальної геополітичної обстановки, і Росія і Китай намагаються докладати до цього зусилля: зокрема, вони запропонували план подвійний заморозки. Північна Корея заморожує свою ракетно-ядерну програму, а Сполучені Штати і їх союзники припиняють аналогічні дії, наприклад, згадані вище вчення.
Бо, як і КНР, Росії не потрібна додаткова гаряча точка поблизу кордонів: наслідки конфлікту призведуть до припливу біженців та екологічної катастрофи, яка може зачепити російську територію».