«Адмірал Горшков» перехрестився: «Відбій повітряної тривоги»

З горем навпіл завершилася одна з найбільш канительных і руйнівних історій в російському суднобудуванні. Головнокомандувач Військово-Морським флотом адмірал Володимир Корольов доповів громадськості, що поставлена, нарешті, крапку у державних випробуваннях зенітного ракетного комплексу «Поліменту-Редут» (розробник — концерн «Алмаз-Антей») для серії фрегатів дальньої морської зони проекту 22350 і корветів проекту 22380 (22385).

Судячи з відкритими джерелами, волинка з «Поліменту-Редутом» тривала як мінімум 21 рік. Тому що стартові згадки про нову зброю в публічному просторі з’явилися ще в 1997 році. Тоді обіцяли, що перший подібний ЗРК, який називали корабельної версією знаменитого сухопутної С-400, поставлять на сторожовий корабель «Новік» (проект 12440, шифр «Грім»), закладений на калінінградському заводі «Янтар» в липні 1997 року. Однак з «Новіком» не заладилося з самого початку. Для служби в океанських широтах далеко від власних баз корабель виявився замалий. А для корвета прибережної зони — занадто великий і дорогий. У підсумку, в Калінінграді встигли побудувати лише корпус «Новика». І в стані 45-відсоткової готовності в 2016 році прямо від добудовчої стінки відправили його на переплавку.

Після невдачі з «Новіком» ЗРК «Поліменту-Редут» спробували пристосувати на перший серійний корвет проекту 22380 «Кмітливий». У травні 2012 року з’явилися повідомлення, що робота над новою зброєю на корветі успішно просувається і буде завершено до початку 2013-го.

Але не тут-то було. Спочатку очевидні конструкторські невдачі списували на пожежу, що сталася в 2013 році на «Сообразительном». Потім пішли розмови, що стоїть на корветі радіолокаційна станція не в змозі забезпечувати повноцінне цілевказування зенітним ракет 9М96, є штатними боєприпасами давно і надійно відпрацьованого С-400. І тому ті не в змозі вражати повітряні цілі на дальностях, як замислювався, до 120 кілометрів. До того ж, спочатку РЛС «Кмітливого» була не в змозі забезпечувати і виявлення засобів повітряного нападу на розрахункових дальностях.

Тим не менш, відступати «Алмаз-Антею» було просто нікуди. ЗРК «Поліменту-Редут» доводити до розуму потрібно було кров з носу тому, що він повинен був скласти основу протиповітряної оборони останньої на сьогодні надії Російського флоту в океанській зоні — фрегатів проекту 22350. Головним у серії — «Адмірал Горшков» — був закладений ще раніше «Кмітливого», в 2006 році. Спущений на воду тільки в 2010-м І нічого, крім загруз до того часу в невдалих випробуваннях «Поліменту-Редуту», цей найважливіший для країни проект не передбачає.

В результаті титанічних зусиль конструкторських і заводських колективів ситуація з новим зброєю почала виправлятися до 2015 року. «Кмітливий», за офіційними повідомленнями військового відомства, успішно відстрілявся Поліменту-Редутом” по повітряних цілях спочатку в березні, потім у квітні, червні, вересні, жовтні. Тому в липні 2016 року громом серед ясного неба пролунала заява начальника Головного управління озброєння генерал-лейтенанта Анатолія Гуляєва, що «Алмаз-Антей» злісно зриває держоборонзамовлення, а його ЗРК, скільки з них не бийся, не в змозі досягти заявлених технічних характеристик.

За словами Гуляєва, проблеми з випробуваннями зенітних ракет цього комплексу «безпосередньо впливають на здачу фрегат проекту 22350 „Адмірал Горшков“, в той час як Верховний головнокомандувач встановив термін здачі корабля — листопад 2016 року». Неназване високопоставлене джерело в Військово-промислової комісії тоді надзвичайно різко пояснив журналістам: «У нас повалилися всі теми. Система ППО повинна встановлюватися на корвети і фрегати, а з-за її несвоєчасної здачі вправо попливли і терміни здачі кораблів. Зокрема, „Адмірал Горшков“ із-за цієї системи не може бути зданий вже який рік, хоча він на ходу, а ракети немає, і корабель Міноборони прийняти не може».

Так стало зрозумілим, що справа з непристойно тривалими випробуваннями взяв на контроль особисто президент Володимир Путін. А коли так — повинні були миттєво полетіти чиїсь голови. Кадрова розправа не забарилася. Першим свого поста в серпні 2016 року втратив генеральний директор НВО «Алмаз» Віталій Нескородов.

Тим часом довести до розуму «Поліменту-Редут» вже намагалися не тільки на корветі «Кмітливий», але і на решті, по суті, без власної повноцінної системи ППО фрегат «Адмірал Горшков». Оскільки довго нічого не виходило і на «Горшкова», в липні минулого року в бойовий склад флоту його прийняли як би авансом, якраз напередодні Дня ВМФ. І продовжували ганяти по заполярним полігонів, запускаючи в його бік все нові і нові ракети-мішені.

І ось, нарешті, привалило морякам щастя. «Адмірал Горшков» почав успішно збивати все, що належить. І навіть успішно відстрілявся «Поліменту-Редутом» по морській цілі. Радість в Головному штабі було настільки велике, що в минулому році заступник головнокомандувача ВМФ РФ віце-адмірал Віктор Бурсук заявив, ніби нова система ППО фрегатів 22350 з бойової ефективності відтепер порівнянна з американської AEGIS на эсминцах ВМС США типу «Арли Берк» і крейсерах ОРО типу «Тікондерога». Що, взагалі-то, навряд чи. Хоча б тому, що типова завантаження, припустимо, «Тикондероги» передбачає наявність в корабельних установках вертикального пуску 80 ЗУР «Стандарт-2». А в кожному російському «Поліменту-Редуті» все ж тільки 32 комірки для власних зенітних ракет. Таким чином, витримати по справжньому масований ракетний удар поодинці «Адмірал Горшков» не в змозі. Хоча, звичайно, крок вперед в цьому напрямку, безсумнівно, зроблений.

Однак настало полегшення все ж не повинно затуляти головного питання: як сталося, що ми до непристойності затягнули з новим зброєю? І як зробити, щоб такого більше не повторювалося?

Звичайно, повною мірою відповісти на це здатні лише дуже кваліфіковані фахівці. Але свій варіант все ж ризикну запропонувати і я. Справа в тому, що з деяких пір в розробці озброєнь для флоту з’явилися деякі дивацтва. Ось, скажімо, пам’ятаєте, як невдало довгі роки складалася доля твердопаливної міжконтинентальної балістичної ракети Р-30 «Булава» для новітніх атомних підводних ракетних крейсерів проекту 955 типу «Борей»?

Розробка «Булави» стартувала майже одночасно з «Поліменту-Редутом» — у 1998 році. А на озброєння нову ракету ВМФ РФ офіційно прийняв лише в червні 2018 року. Експерти різного ступеня компетенції за минулі два десятиліття називали тисячу причин. Але сьогодні виділимо лише одну: в СРСР перші випробувальні пуски балістичних ракет з підводним стартом завжди проводилися з нерухомого наземного стенду. У Державному ракетному центрі імені В. П. Макєєва – від 16 до 20 пусків на різні дальності.

З «Булавою» (ймовірно — для економії часу і засобів, але точно — не без долі конструкторської самовпевненості) цього етапу вирішено було уникнути. Вперше нову зброю стартувало з борту спеціально переробленого для випробувань до 2002 року на «Севмаші» важкого атомного підводного ракетного крейсера стратегічного призначення «Дмитро Донський». Чим скінчився той експеримент — відомо.

Корабельні зенітні ракети, ясна річ, — не балістичні. Але теж вельми і вельми складне зброю. Як в СРСР відчували їх?

Скажімо, стоїть на ракетних крейсерах проекту 1164 типу «Москва» і важких атомних ракетних крейсерах типу проекту 1144 ЗРК корабельного базування «Форт» (С-300Ф) був прийнятий на озброєння в 1984 році. Але перш на Чорноморському флоті для його морських натурних випробувань був виділений великий протичовновий корабель «Азов» (проект 1134БФ), спущений на воду в 1973 році. Найперший С-300Ф був встановлений на «Азові» замість штатного комплексу ППО «Шторм». І лише після численних випробувальних стрільб штатний нову зброю першим отримав ТАРК «Кіров».

Доречно згадати, що для морських натурних випробувань корабельного зенітного ракетного комплексу середньої дальності М-22 «Ураган» (експортна версія «Штиль») на тому самому Чорноморському флоті був заздалегідь пристосований великий протичовновий корабель «Моторний». А для доведення до розуму ЗРК «Кинджал» у тому ж порядку на модернізацію відправили малий протичовновий корабель МПК-104.

Таким чином, в нашій країні давно створена добре зарекомендувала себе система випробувань нової зброї для флоту. Навіщо було від неї відмовлятися? Питання це, звичайно, адресувати, по суті, нікому. Ті, хто приймав відповідні рішення, давно вирощують на підмосковних дачах полуницю для власних онуків і правнуків.

Радує лише, що нове керівництво ВМФ РФ, як видається, необхідні висновки все ж зробив. У 2017 року головком ВМФ адмірал Корольов заявив: «Приступив до роботи здавальний полігон на Ладозькому озері, побудований ПАТ „Північна верф“ і АТ „Заслін“ для випробувань новітнього радіоелектронного озброєння і оптичних систем, де можливо створювати реальні корабельні умови для випробувань техніки».

Можна припустити, що нова дослідницька база ВМФ Росії розташована в північно-західній частині Ладоги. Десь у затоці Найсмери, в якому з 60-х років квартирує випробувальний гідроакустичний полігон, що входить до складу Карельського філії АТ «Концерн «Океанприбор». Додаткова перевага для неспішної роботи над перспективним корабельним зброєю в цих місцях — відсутність настирливого інтересу з боку технічних засобів іноземних розвідок.

Перші результати такого підходу очевидна. На здавальному полігоні на теренах величезного озера влітку 2018 року пройшов заводські ходові випробування головного малий ракетний корабель «Ураган» (проект 22800, шифр «Каракурт»). І лише потім він повернувся на Балтику.

Слідом тим же курсом прослідувало опытовое судно «Ладога» проекту 11982, побудоване в Пітері за замовленням Головного управління глибоководних робіт Міністерства оборони Росії.

Все це вселяє надію, що розум, хоч і багаторічним запізненням, але переміг. І з настільки ж авантюрними іграми за ліцензією, як з «Поліменту-Редутом», розбиратися країні більше не доведеться.

Свої побажання та побоювання, свої найщиріші вітання та обурення Ви можете надсилати безпосередньо до Столиці Світу на [email protected]. Ми раді допомогти всім, хто радий допомогти нам. Щира подяка, пані та панове!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *