Як у науці розмножували холуйствующих трієчників…

 

Наприклад, я був свідком, як в наш 5 відділ Ленінградського ВНДІ Потужного Радіобудування,розробляє джерела живлення прискорювачів, що надійшли після армії два партійних молодих людини, які ввечері вчилися інституті. Зовні, начебто нормальні, здорові хлопці, але виділялися серед інших відсутністю інтересу до професії. Вічно вони стояли біля туалету, «курили», безперервно вклоняючись з начальством, по імені-по батькові. Їх поведінка я виправдовував тим, що ж дійсно важко поєднувати роботу з навчанням, а для своєї зручності їх охрестив трієчниками Т1 і Т2. Я щиро шкодував їх за неприкаяність, але вони все ж примудрилися закінчити інститут.

І от як раз до того часу в інституті сформувалась «важливе Державне завдання»: треба було оформити партійний стенд із портретами улюблених народом Вождів, причому розташувати їх в умілій послідовності по відношенню до великого Центрального Портрета. Саме з цією задачею майстерно впорався Т1, і, природно, став самим головним партійцем в інституті, то є одним з кутів доленосного совкового «трикутника». Йому по заслугах швиденько дали Державний орден, який, кажуть, раніше отримували іноді і трудящі «за видатні досягнення в науці та виробництві».

А що ж – уславлені мною технарі? Таки – нічого. Проковтнули! (прошу вибачення за еротичність метафори). Благородного гніву не спостерігалося. Що ж це було: інтелігентність, свинство чи рабство? Швидше за все, звичайний красноватенький російський компот з названих компонентів.

І «…немає на світі нічого підліше російської тупого терпіння, нехлюйства і безтурботності…Сморкнись кожен росіянин… в сторону запопадливих влади – і соплями змило б всю цю нечисть…»,- це В. П. Астаф’єв «Останній уклін» (я так не можу, а купюри – мої).

Про подібному див. також мої «Різнокольорові спогади» Петро Новыш

www.proza.ru/2010/01/09/225

  

Ю. Ільяшенко, професор Мехмату МГУ згадав у журналі «ОГОНЕКЪ» про повоєнних «золотих роках механіко-математичного факультету МДУ» в розвитку вітчизняної науки, і про те, чому і як в подальшому, в самому кінці 60 х «настав регрес на довгі-довгі роки», при якому «протягом чорного двацатилетия» факультет «заповнився перевіреними» з породи «круглих трієчників». В результаті , зухвало вважає професор, «50% кращих радянських математиків виїхало до США і там вони склали 10% кращих американських математиків».

Поуехало вкрай багато талановитих вчених, інженерів і підприємців, а на їх місці явно підвищилася кількість перевірених служивих трієчників».

Сьогодні хронічно ділових і розумних чоловіків не вистачає… звідси і злидні…

  

Свої побажання та побоювання, свої найщиріші вітання та обурення Ви можете надсилати безпосередньо до Столиці Світу на [email protected]. Ми раді допомогти всім, хто радий допомогти нам. Щира подяка, пані та панове!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *