Що шокувало эстонку в Росії

Я запитав у молодої громадянки Естонії, яка прожила вже 6 років в Росії, що її шокувало в нашій країні в перший час. Вона згадала все те, що здивувало її найбільше – за принципом «тільки хардкор»:

Історія з бананами
Я приїхала відразу в Пітер і повинна була їхати в Твер. По-перше, в Пітері я зайшла в магазин, хотіла купити бананів.
У Європі скрізь все зважують на касі. В принципі зараз це теж майже скрізь є, і коли я приїхала, мабуть, цього не було, і не було і карток у всіх магазинах.

Я приходжу, дивлюся: поличка і купа бананів. Вони як-то так розірвані по-різному. Ціла зв’язка мені не потрібна, я відірвала собі три банана, несу до каси. Пошукала ваги, немає ваги, значить на касі зважують.

Приношу банани, а продавщиця мені: «де Ти їх взяла?». Я кажу: «Там».

Вона: «Ти звідки їх відірвала? Так вони у мене всі зважені, та зараз хтось прийде».

У неї вони, виявляється, були по-різному, на кожній зв’язці десь на одному банані був цінник.

Плацкарт
Це перший момент. Потім у перший раз я потрапила в плацкарт. Тут я, звичайно, після європейських поїздів… Нічого такого особливого не сталося, але цей момент, коли я навіть не знала, як поміститися в верхню полицю бічного плацкарта біля туалету, коли ти не можеш зігнутися і почухав ногу. Тобі потрібно через бік до ноги (розтяжка-то хороша). І коли ти приходиш і не можеш сісти, бо жінка каже, що «я внизу збираюся спати». І тобі в будь-якому випадку треба залазити. Цього я не могла собі навіть уявити, що таке може бути. Ці вузькі полки.
На цьому «я доїхала до Твері. Далі мене зустрів «бронепоїзд». Це був трамвай.

Тверській трамвай
Я не знаю якихось років, скільки іржі на ньому і як його багато раз пофарбували.

Одна велика двері відкривалися так (показує, що зі скреготом і повільно, прим.). Я подумала: «Сподіваюся, ми доїдемо». Тій людині, хто не жив в Європі і взагалі в принципі для Росії це нормально. Страшний трамвай. Я зараз в принципі до цього звикла.

Але коли у тебе все таке «натискаєш на кнопочку, дверка відкривається, ти заходиш, ляляля, і всі так мило, і все електронно»…

Значить цей бронепоїзд закрився і прямо як на замовлення (я дуже шанобливо, але), кондукторка була ще й не дуже стандартної зовнішності, вона, чесно сказати трошки на Квазимоду була схожа. І ти заходиш в цей бронепоїзд, і збоку починає насуватися цей чоловік. Пробила мені квиток.
У мене вже ноги так потряхивались.

Прийшла в гуртожиток в Твері.

Історія з кастеляншою
Там була кастелянша, чудова жінка.

Я підійшла взяти білизну, а вона: «Я тобі вже білизна давала! Ти що сюди прийшла вдруге? А ну-ка пішла звідси, що тобі ще треба?!».
І через хвилин п’ять, коли я йшла по коридору зверху донизу облита словесним ви зрозуміли чому, вона каже: «Ой, вибач, знаєш , я тебе переплутала!».

Зіткнутися з перехожим
Що ще, наприклад. Якщо в Англії ти раптом з кимось зіткнешся плечем або ти толкнешь кого-то, чоловік, якого ти толкнешь, каже тобі: “I ‘m sorry”. Хоча ти штовхнув. Тобто ви одне одному все говорите “I ‘m sorry”, “I ‘m sorry”.

Тут, значить, тебе штовхає і кажуть: «куди Ти йдеш?! Ти чого не бачиш!?».

У мене просто щелепа до підлоги.

Тобто ти мене штовхнув і ні щоб сказати або нічого навіть не говорити, починають на тебе наїжджати.

Тобто мене штовхнуть, я така “I ‘m sorry”, а мені: “Ти чо!? Мэмэмэ». Таке теж було.

Документи
Коли потрібно було залишити документ, і у мене не було студентського з собою, я діставала свою ID-картку, з якої в аеропортах, вона вся електронна, все класно і круто, вони казали: «Ти що мені показуєш? Це не документ».

Тобто документ – це студентський паперовий з наклеєною фотографією та печаткою поставленої, а якщо у тебе електронний підпис і все в цьому плані, то це «взагалі не документ».

Сервіс у ресторані
Ще приклад. Я сама працювала в ресторані, знаю, як обслуговувати і ось цей момент – «клієнт». Іноді ти можеш прийти в російський ресторан… Це, дійсно, так, не скрізь, але це може бути. Тобто тобі кидають меню з посилом «навіщо ти прийшов?». І ще поругаются з тобою.

Ти не король, взагалі не король, клієнт – взагалі не король. Бо ти приходиш в їх будинок. «Ти прийшов у мій дім… І ти прийшов, мабуть, не вчасно. Я не хочу тебе обслуговувати». Ось таке іноді буває відчуття.

Чемність європейців
Воно дійсно відрізняється, тому що в Європі будь-твій настрій… Англійці ніколи не скажуть тобі, що ти їм не подобаєшся. Тобто вони можуть тебе не любити, але вони завжди створюють атмосферу «polite», тобто ввічливу.

Це ж приємно. Це неправда, але відчуття, ніби тебе по голівці погладили. Просто так. І ось це завжди: ніколи нічого особистого, все завжди мило, все, ніяких кутів. Все це дуже європейське.

Російська прямота
Тому, з одного боку, тут це шокує, з іншого боку радує, тобто ти розумієш, що в Росії якщо людина тобі дійсно говорить, то він дійсно говорить. І ти розумієш , що він дійсно так думає, не обманює тебе. Ти знаєш, що очікувати. Якась неприкрытость з одного боку, з іншого – в чомусь чистота. Така ось палиця о двох кінцях.
Что шокировало эстонку в России
Естонка Єгорова Віра народилася в Талліні. Після отримання освіти півроку жила в Лондоні, після чого переїхала в Росію: вступила у театральний інститут.

Зараз іноземка працює в театрі Петербурга: офіційно по робочій візі. Також виступає як артист на різних заходах, викладає в академії хореографію і співає в групі.

Свої побажання та побоювання, свої найщиріші вітання та обурення Ви можете надсилати безпосередньо до Столиці Світу на [email protected]. Ми раді допомогти всім, хто радий допомогти нам. Щира подяка, пані та панове!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *