Феномен Бузової або Що ми їм дозволяємо?

Не секрет, що справжніми володарями дум сьогоднішнього середньостатистичного обивателя є не письменники, не вчені, не діячі культури, не викладачі, винахідники та інші традиційні сівачі «розумного, доброго, вічного», що становлять славу і гордість Вітчизни, а їхні інтелектуальні та етичні антиподи, які якщо щось і примудряються посіяти в головах і душах, так хіба що кукіль, заглушающие все корисне і здорове.

І чим довше і охочіше глядачі і слухачі слухають своїм кумирам — акторам з папірця, співакам ротом, гумористам «нижче пояса», «світським левицям» та інших «зірок», які мають свою компетентну думку з будь-якого приводу, тим більше згадані плевелосеятели переймаються свідомістю власної величі і винятковості. Ми всі ще за часів дивуємося і обурюємося нахабства, навмисною фриковатости, неосвіченість і дурості медійних особистостей, які стали дозволяти собі дуже багато. Але ж вони дозволяють собі рівно стільки, скільки ми їм відводимо для маневру — ми, глядачі, слухачі і, строго кажучи, їх годувальники і роботодавці.

Ольга Бузова, широко відома у вузьких колах різнобічна особистість, подвизавшаяся відразу на декількох теренах, іменована співачкою, актрисою, телеведучою, «світською левицею» і т. д., невдало потрапила в поле зору публіки. Відео, де згадана «зірка» облизала тарілку (фу, як негарно!), заявила, що по-перше їй смачно, а по-друге вона «блокадніца» і в її рідному Пітері (народилася вона ще в Ленінграді) прийнято на тарілці не залишати їжу, викликало в невдячною публіці бурю емоцій, переважно негативних.

 

Принесла вона вже вибачення за невдалий «жарт» і заявила, що її неправильно зрозуміли — це, за великим рахунком, не має ніякого значення. Але що по-справжньому важливо, так це те, що у Бузовій мабуть немає ніяких табу — над чим сміятися можна, а над чим категорично не можна. Взяти з неї особливо нічого — інтелектом вона ніколи не блищала, та й не прагнула, справедливо вважаючи, що її таланти укладені зовсім в іншій сфері, але в зв’язку з публічною «жартом» (не в темряві рідної кухні, там хоч каструлю вылижи й канчуки, що хочеш — ніхто не дізнається, а на камеру) не вельми розумною «зірки» про Ленінградської блокади тут же пригадалася гучна «чорна комедія» на ту ж тему — пам’ятайте адже фільм Олексія Красовського «Свято»?

Напевно пам’ятаєте. Тільки ледачий не ламав списи, доводячи, дозволено влаштовувати «місцями ліричний і сумний» ржач над війною, блокадою, голодом і холодом, танцюючи на останках сотень тисяч загиблих ленінградців, чи все-таки це неприпустимо, а авторів і виконавців сінематографіческого «шедевра» треба публічно і всім світом покартати, та так, щоб іншим неповадно було. Але команду «чорних гумористів» крім окремо взятих користувачів соцмережі, які ще не зовсім расчеловечились, ніхто не докоряє, не заперечив, тим більше жоден функціонер, якому «се відати належить», не покарав рублем або суворою доганою, а стало бути, вікно Овертон приоткрылось ще трохи. І в це вікно благополучно проникла Бузова — а чим вона гірша Красовського? Теж адже плевелосеятельница і досить успішна.

Багато згадають і скандальний виступ «зірок» шоу Comedy Woman, які «пожартували» над героєм Великої Вітчизняної війни генералом Дмитром Карбышевым. Актриса Наталія Медведєва була впевнена, що «це вигаданий персонаж» і принесла свої вибачення. За великим рахунком згадане жіноче шоу теж ніяк не тягне на сіячів «розумного, доброго, вічного», а ось на плевелосеятелей — цілком. Бо жарти рівня «повертається чоловік з відрядження» і «любий, моя мама в гості приїхала» ніяк не сприяють культурному, інтелектуальному та естетичному зростанню аудиторії, зате затребувані населенням, благо напружуватися, щоб осягнути їх глибину не треба. Звичайно, людина повинна не тільки умствовать і трудитися, іноді душа вимагає відпочинку і розваги, але жарти на тему Великої Вітчизняної війни є вельми сумнівним розвагою і навіть фактором роздратування, яких і так більш ніж достатньо на душу населення.

Взагалі, важко зрозуміти, хто кого породив — невзыскательная аудиторія розважальних плевелосеятелей або ж не дуже талановиті, але спраглі успіху, комфорту і популярності «зірки» штучно підтримують планку своєї продукції як можна нижче. І всі задоволені, тому що ні виробникам фриковатых шоу, ні їх споживачам над собою не треба працювати, а праця — кожний, у тому числі і над собою в сучасній РФ як-то не вельми затребуваний, бо він не гарантує ні успіху, ні добробуту, ні слави, а ось неприємності різного роду — ще й як, адже розумників ніхто не любить. Станете складніше і маси побіжать від вас як від прокажених, а охоронці електорального недоумства щільно зацікавляться.

Феномен Бузовой или Что мы им позволяем?

Згаданий вище термін «расчеловеченные» використаний професором С. С. Сулакшиным в його описі людини істинного категоріального, де присутні крім інших, такі критерії: співпереживання притаманне людині істинного, байдужість — нечеловеку, і презирство — античеловеку. Також: чоловік правдивий — прагнення до досконалості. Нечеловек — невимогливість. Античеловек — прагнення до руйнування. Зрозуміло, роздавати направо і наліво конкретним людям які-небудь моральні характеристики — справа невдячна, але піти шляхом самоперевірки і в тиші потаємних глибин самому собі задати питання: «А чи немає і в мені ознак нечеловека, або того гірше, античеловека?» може кожен. Наприклад, смішно мені, коли досить благополучні люди, які поняття не мають ні про холод, ні голод, ні про війну, жартують про Ленінградської блокади або ж мені просто все одно, чи я обурена і негодую, бо ображена пам’ять померлих заради того, щоб я зараз жила і веселилася грубим і дурним жартів російських плевелосеятелей?..

Адже і медійні персони не тільки дозволяють собі легковажно (більш ніж м’яко кажучи) висловлюватися з приводу історії, пам’яті, жертв воєн і трагедій, але і нинішніх співвітчизників не дуже-то люблять. Ось, наприклад, балерина і «світська левиця» (дуже красивий евфемізм, але архаїчне «дама напівсвітла» було нітрохи не гірше) Волочкова, коли їй поставили питання про те, що робити 20 мільйонам громадян країни, які живуть за межею бідності, якщо вони не можуть просто взяти і поїхати, відповіла, що вони повинні працювати більше, а «не палити на призьбі бичок», сама-то вона відома всій країні трудівниця і ударниця капіталістичного праці, чи їй не знати. «Всі, кому тут не так, вставайте і виїжджайте в інші країни. Живіть там», — сказала вона, додавши, що ні президент, ні державні структури не винні в бідності росіян. Ось вона яка-ніяка, а вписалися в ринок — і прекрасно себе почуває.

Пам’ятається, саме це висловлювання «пані без камелій» в одному з ефірів на каналі Центру Сулакшина попросили прокоментувати самого Степана Степановича, і він щиро дивувався і навіть, здається, засмутився тій обставині, що нині ми живемо у настільки дикі часи, коли дурне і хамське висловлювання невідомо чим прославилася «зірки» звучить голосніше і для ширнармасс чи не значніше і вагоміше, ніж слово професора, політика, доктора двох наук, який присвятив все своє життя того самого «розумного, доброго і вічного», над осмисленням якого обивателю треба працювати, а так не хочеться — Волочкова з її посипаної стразами быдловатостью якось простіше і зрозуміліше.

І це цілеспрямована політика діячів Довгого держави, які вийшли з інтелектуальних підворіть: максимально виключити з повсякденного вжитку всякий нудний «сурьез» і навпаки, завантажувати населення у режимі 24/7 жартами, плітками, скандалами, новинами про те, що у сусіда корова здохла і низькопробними фрік-шоу, словом, опустити і без того добряче глибинний народ в таку безодню, з якої вже не буде вороття. Адже не самі по собі піднеслися і прославилися кумири-плевелосеятели — ні, їх звуть, їх тиражують, їх цитують, їх транслюють з кожного праски, їх не треба шукати, навпаки, їх стало вже так багато і такого низького сорту, що деякі представники невдячною аудиторії готові бігти куди завгодно і обірвати всі дроти, аби не натрапити на чергового співака ротом або доброго танцюриста, якому ніщо — ні страх повної втрати публіки, а отже і доходів, ані громадський осуд не заважають дозволяти собі чим далі, тим крутіше абсолютно дикі витівки і висловлювання.

Що в цій воістину инфернальной ситуації робити і як жити далі? Бути може, пропустити концерт Бузовій — про смаки не сперечаються, але втрата і справді невелика, бути може, вимкнути черговий телескандал за участю «зірок». А ще створювати з себе людину істинного, відрікаючись від античеловека і всіх справ його. Як говоривал Н. Заболоцький:

«Не дозволяй душі лінуватися!

Щоб в ступі воду не товкти,

Душа зобов’язана трудитися

І день і ніч, і день і ніч!»

Свої побажання та побоювання, свої найщиріші вітання та обурення Ви можете надсилати безпосередньо до Столиці Світу на [email protected]. Ми раді допомогти всім, хто радий допомогти нам. Щира подяка, пані та панове!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *