Науку скукоживают до інструкції

Вчених обмежують у спілкуванні зі світом і це чиста шизофренія, кажуть експерти. Як тоді виконувати стратегічні накази про розвиток міжнародних зв’язків?

Міннауки видало наказ, яким вчені жорстко обмежуються в контактах із зарубіжними колегами: на спілкування потрібно подавати заявку, розмови повинні проходити при двох свідках і т. п. документ Датований лютим, але тільки зараз один з учених, професор інституту РАН написав відкритий лист до міністра з вимогою відкликати абсурдні вимоги. У Міннауки факт підписання такого розпорядження не заперечують, але називають його «рекомендацією», однак це не зменшує його дієвої сили. Вчені сьогодні вже виступили з колективним зверненням із закликом скасувати обмеження. Вони нагадали, що наука народжується спільними зусиллями вчених різних країн і є загальним надбанням людства, а факт підписання такої інструкції назвали ілюстрацією неадекватності міністерства як органу управління вітчизняною наукою. На сьогоднішній день документ не відкликаний.

Олег Комолов, кандидат економічних наук, доцент РЕУ ім. Р. В. Плеханова:

Науку скукоживают до инструкции

«Якесь „жорсткість“ режиму здійснення міжнародних наукових зв’язків відбувається на тлі скукоживания, скорочення міжнародних економічних зв’язків у світі в цілому. Це стосується не тільки Росії. Якщо ми поглянемо на світову економіку, то виявимо, що механізми протекціонізму, санкцій, валютних воєн і т. п. використовуються все частіше, скорочується інтенсивність обміну інвестиціями, міжнародної торгівлі. Це відбувається на тлі триваючої світової кризи, бо вийти на колишню траєкторію зростання світової економіки не виходить, і країни починають замикатися в собі, закриватися від зовнішніх контактів, концентрувати ресурси всередині себе. Це стосується не лише економічних ресурсів, не тільки класичних факторів виробництва, таких, як земля, капітал та інші ресурси. Це, зокрема, стосується і наукових знань.

Нинішня поведінка Міносвіти знаходиться в рамках цього загальносвітового тренда. В рамках складної, зростаючої ворожнечі між країнами, напруженості і закритості обмежуються і міжнародні наукові контакти. Це, звісно, погано, оскільки обмежується розвиток науки і можливості приросту наукового знання.

Все подальше залежить від виконання. Якщо ми звернемося до середини XX століття, коли Радянський Союз жив у вимушеній економічної ізоляції, контакти радянських вчених з іноземними теж контролювалися, обмежувалися, і вдавалося значною мірою зберегти якусь власну стратегічну таємницю.

На початку 2000-х років, навпаки, російська наука фактично працювала на західний світ: російські вчені опублікували результати своїх досліджень у міжнародних журналах, іноземні компанії користувалися цими даними, і потім технології працювали не на Росію. І ось тепер хочуть науку як-то „зациклити“ всередині країни. Але може виникнути проблема у виконанні: у нас заборонних, обмежувальних заходів придумують багато, проте бюрократія працює вкрай неефективно. І я просто боюся, що ці заходи можуть стати якоюсь палицею, якою ще більше будуть бити російських вчених по руках і, наприклад, обмежать доступність іноземних грантів, участь у міжнародних проектах. Еак діяч науки я на це дивлюся, швидше, негативно».

Павло Кудюкін, співголова профспілки «Університетська солідарність»:

Науку скукоживают до инструкции

«З одного боку, у нас йдеться про необхідність розвитку зв’язків, про експорт освітніх послуг, залучення іноземних викладачів і наукових працівників, а з іншого – приймається ось такий указ, який перекреслює і ускладнює можливості для реалізації цієї стратегії.

Ось ситуація: отримано грант на наукові дослідження, умовою якого є залучення видатних зарубіжних вчених. Але виходить, що ми зарубіжного вченого привернули, і тут же ставимо у вкрай принизливу ситуацію, після якої він просто скаже: ну знаєте, панове, на таких умовах я з вами співпрацювати не збираюся, до побачення.

Таке відчуття, що права рука не знає, що робить ліва. Якесь абсолютно шизофренічне роздвоєння особистості в держоргану. З одного боку, ми включаємо в показники ефективності залучення іноземних викладачів, набір іноземних студентів, а з іншого – максимально це затрудняем.

Навіть в пізньорадянські роки були обмеження — не можна було спілкуватися з іноземцями без санкції керівництва, — але такого, щоб спілкуватися мінімум втрьох з радянської сторони, такої умови не було. Можна було і один на один спілкуватися. Виходить, що тепер умови жорсткіші, ніж були в радянські роки».

Олексій Кондауров, генерал-майор КДБ у відставці, депутат Держдуми IV скликання:

«Текст „інструкції“ мене дуже здивував. Сенсу в цьому наказі я взагалі не бачу, та, з якого боку на нього не подивишся, він виглядає трохи дивно.

Навіть якщо б це була інструкція для працівників спецслужб по спілкуванню з іноземцями, то і тоді вона виглядає досить безглуздо і примітивно. Російську науку вперед вона точно не просуне.

Чи будуть російські вчені слідувати рекомендаціям? Якщо хороший вчений захоче виїхати за кордон, він все одно поїде. Свого часу радянські артисти (вчені — рідше, а артисти — частіше) у множині втекли за кордон, тому що вважали, що умов для творчості там більше, ніж у нас в Радянському Союзі. Те ж буде і з науковцями. Якщо вони будуть вважати, що для їх наукового діяльності і для них особисто за кордоном умови переважніше, то їх не зупиниш ніякими інструкціями».

Дмитро Дубровський, кандидат історичних наук, доцент ВШЕ:

Науку скукоживают до инструкции

«В Міносвіти вже відіграли назад і сказали, що документ носить рекомендаційний характер. Що це значить, тепер ще менш зрозуміло. Якщо раніше це був ідіотизм, то тепер це ідіотизм рекомендаційного характеру.

Але, в цілому, це не вчора з’явилася логіка, а це текст, який з’явився в 2007 році, і називається він — „закон про експортний контроль“, до якого є секретні додатки. У відповідності з цими секретними додатками, наскільки я знаю, все те, що перераховано в цьому наказі, теоретично поширюються на всі державні установи. Не тільки на Академію наук, не лише університети, а на всі держустанови.

Логіка дуже проста: будь-яка держава має право і повинна займатися контролем, наприклад, над поширенням технологій, пов’язаних з ядерним озброєнням або взагалі з ядерним синтезом, з іншими небезпечними технологіями або технологіями подвійного призначення. Але проблема полягає в тому, що в реальному применительной практиці до цього закону, на жаль, немає ніяких застережень, що це стосується обмеженою категорії сюжетів. І в результаті виявляється, що цією дурістю повинні займатися абсолютно всі.

Мало того, що це виглядає як анахронізм, але ще і як абсолютна шизофренія, коли в дракона дві голови. Одна голова кричить: давайте публікуйтеся на Заході, влаштовуйте міжнародні конференції, запрошуйте іноземців, ми хочемо бути частиною світу. А друга каже: не треба іноземців, це небезпечно, всі контролюйте, записуйте і про все звітуйте».

Свої побажання та побоювання, свої найщиріші вітання та обурення Ви можете надсилати безпосередньо до Столиці Світу на [email protected]. Ми раді допомогти всім, хто радий допомогти нам. Щира подяка, пані та панове!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *