Американський концерн Boeing створив найбільший на сьогоднішній день безлюдний підводний апарат Echo Voyager. П’ятнадцятиметровий п’ятидесятитонний дрон здатний обстежити глибоководні райони без кораблів підтримки в автономному режимі, який може тривати до півроку, і виконувати завдання в інтересах військових.
Китайські журналісти, мабуть, не просто так звернули увагу на американську розробку, яка останнім часом все частіше з’являється в новинах. І справа тут не в інтенсивному розвитку безпілотних технологій та зацікавленості різних компаній в перспективних технологіях. Відомо, що, наприклад, фірма Rolls-Royce активно опрацьовує проект автоматизованого апарату у сфері вантажного судноплавства. Є думки, які озвучуються в різних зарубіжних і російських військових блогах, що апарат Echo Voyager — аналог російської стратегічної розробки «Статус-6», яка в 2015 році була нібито випадково «засвічена» російським Міноборони. Вона являє собою самохідний апарат з ядерною енергетичною установкою, носіями якого, можливо, виступлять підводні човни «Білгород» і «Хабаровськ», і який здатний вести розвідку, а головне — нанести ядерний удар.
Але чи підходить американський підводний безпілотник на роль «зброї відплати», чи він є лише високотехнологічним апаратом подвійного призначення? Одна справа, коли апарат веде розвідку нафтогазових родовищ, моніторить підводну обстановку в інтересах спеціальних відомств, і зовсім інше — виконання стратегічних завдань.
Американські розробники заявляють, що Echo Voyager оснащений гібридною перезаряжающейся енергосистемою», але подробиць не розголошують. Тим не менш у пресі не раз відзначалося, що проекти безпілотників подвійного призначення можуть увійти в так звану «підводний систему магістралей імені Ейзенхауера» (за аналогією з наземної дорожньою мережею, що з’єднує американські штати), яка, за словами американських воєначальників, розглядається як одне з пріоритетних напрямів розвитку Військово-морських сил в умовах розвитку Збройних сил Китаю і Росії.
— Використання штучного інтелекту — це частина більш широкої стратегії, щоб залишатися на крок попереду конкурентів, як в 90-х роках Пентагон був на крок попереду в частині ведення бойових дій за допомогою керованого зброї, — зазначали в 2016 році на сторінках Los Angeles Times американські експерти в сфері ВМС.
8 червня 2017 року суднобудівна компанія Huntington Ingalls і гігант Boeing оголосили про об’єднання зусиль щодо створення підводних безпілотників для ВМС США, зокрема — по апарату Echo Voyager. В американських виданнях зазначалося, що вони будуть разом працювати на проектних і виробничих об’єктах в Хантінгтон-Біч (Південна Каліфорнія), Ньюпорт-Ньюс (Віргінія) і Панама-Сіті (Флоріда). При цьому підкреслювалося, що безпілотна субмарина Echo Voyager має 10-метровий модуль корисного навантаження, який може бути використаний для виконання різних завдань: починаючи від розвідки і скидання хв і закінчуючи запуском ракети.
А 6 червня портал navyrecognition.com повідомив про те, що біля берегів штату Каліфорнія вже почалися випробування апарата, створеного в рамках програми XLUUV (extra large unmanned undersea vehicle), одним з представників якої є Echo Voyager. Як зауважував сайт, дрон вже пройшов дослідне тестування в спеціальному басейні, в ході якого була перевірена герметичність апарата, а також працездатність його основних систем. І тепер випробування у відкритому океані дозволять з’ясувати максимальну тривалість автономної роботи апарату та «вміння» комп’ютерної системи самостійно приймати рішення в різних ситуаціях.
Військовий історик Олександр Широкорад звертає увагу на тезу розробників про те, що Echo Voyager можна відправити для виконання завдання з місця базування, і він не вимагає човни-«матки» або судна.
— Безпілотна субмарина може самостійно повертатися на базу. При необхідності передачі інформації вона ніби сама піднімається на поверхню, хоча зараз в США також розробляються спеціальні ретранслятори, з допомогою яких можна взагалі виключити спливання подібних апаратів. Тому Echo Voyager, безумовно, має прикладне значення: він може використовуватися для пошуку донних мін, установки «закладок» на підводні кабелі — лінії зв’язку супротивника або їх зняття, ведення всієї необхідної розвідки, для імітації присутності ракетоносці, а також — як буксира для апаратів з бойовими плавцями.
Однак для ураження прибережних об’єктів або групи кораблів противника ядерним ударом і забезпечення пристойній швидкості потрібна ядерна енергетична установка. На мій погляд, для дій на невеликих відстанях Echo Voyager підходить, але він навряд чи може бути використаний для подолання шляху в тисячі кілометрів, а «Статус-6», по всій видимості, орієнтований на міжконтинентальну дальність.
В американського письменника Курта Воннегута є чудова фраза: «Над чим би вчені не працювали, у них все одно виходить зброю». Очевидно, що Echo Voyager може і, швидше за все, буде використовуватися у військових цілях, вважає науковий співробітник Центру аналізу стратегій і технологій, головний редактор журналу «Експорт озброєнь» Андрій Фролов.
— Не факт, що саме цей апарат може бути використаний в інтересах Пентагону, але він може стати базою для створення поліпшеного варіанту з більш високими характеристиками та «прикриттям» для чисто військової розробки. Скажімо, самому Echo Voyager передували більш маленькі безпілотні апарати з обмеженими характеристиками — п’ятиметровий Echo Ranger і десятиметровий Echo Seeker.
«СП»: — Теоретично на такому апараті можуть бути відпрацьовані технології для створення американського «Статусу-6»? Подібна ідея, мабуть, бере свій початок від проекту академіка Сахарова за радянської прямоидущей ядерної торпеди Т-15 потужністю в 100 мегатонн.
— Враховуючи можливості Збройних сил США, може бути, він не зовсім і потрібен, але тут може спрацювати наступна логіка: якщо у наших опонентів буде таке озброєння, то ми теж собі таке хочемо. Хоча розробники кажуть, що Echo Voyager ґрунтується на транспортному засобі OSIRIS, розробленому Boeing на початку 1990-х років.
«СП»: — Російський апарат оснащений ядерною енергетичною установкою, Echo Voyager — гібридної неатомной.
— Технології невеликих атомних ректорів досить добре розвиваються, і вони відпрацьовані на космічних супутниках. Існують і радіоізотопні термоелектричні генератори (РІТЕГ), які ще в радянський час мали різні автономні маяки і т. д. Інша справа, що якщо апарат вирішує енергоємні завдання, то РІТЕГ не обійдешся і треба ставити акумуляторну батарею. Загалом, при бажанні можна знайти досить потужний джерела живлення для того, що апарат виконував поставлені завдання.