На розташованому в Казахстані полігоні Сари-Шаган відбулося чергове випробування протиракети, призначеної для постановки на бойове чергування у складі системи ПРО Москви. Про це повідомило Міністерство оборони. Протиракета успішно вразила умовну ціль.
Зараз Москву і Центральний промисловий район від удару балістичних ракет захищає система ПРО А-135 «Амур». Однак незабаром її замінить нова модифікація, отримана в результаті глибокої модернізації «Амура» — А-235 «Нудоль». У відходить в історію системі залишиться без зміни хіба що одна унікальна РЛС «Дон-2Н», з якою не може зрівнятися жодна РЛС в світі.
Перебувають на стадії випробувань з 2014 року протиракети змінять на бойовому посту ракети шахтного базування. Нові ракети набагато менш уразливі, оскільки базуються на мобільних пускових установках. Передбачається, що система ПРО Москви придбає новий вигляд через два-три роки.
При цьому на полігоні Сари-Шаган не тільки проводяться випробування нових ракет, але і періодичні тестові запуски старих з метою перевірки відповідності їх закладеним характеристиками. Оскільки ці ракети стоять на чергуванні вже досить давно — з 1989 року.
Перш ніж зосередитися на технічних характеристиках А-135 і яка змінює її системи А-235 необхідно сказати про юридичне підгрунтя їх будівництва. Оскільки необізнані люди з яскраво вираженою критичною позицією не втомлюються повторювати, що ПРО закриває лише Москви (і в першу чергу — Кремль та інші чиновницькі плацдарми), а на населення країни глибоко наплювати.
Справа в тому, що згідно з договором по ПРО, підписаного СРСР і США в 1972 році, кожна з наддержав має право створення тільки однієї системи ПРО. Її локальність визначається також обмеженням кількості протиракет, які використовуються в системі, — не більше сотні. Радянський Союз захистив Москви, створивши систему ПРО А-35, оскільки вся виконавча влада, а також вище командування і всі інші інституції, які регулюють життя країни, знаходяться виключно в столиці. У разі їх знищення країну охопить хаос.
США пішли по іншому шляху, оскільки концентрація влади у них менш виражена. Ракетний парасолька був споруджений в штаті Північна Дакота для захисту військової авіабази Grand Forks, де були зосереджені найбільш потужні і точні міжконтинентальні балістичні ракети — 150 МБР «Мінітмен». І в цьому теж була своя логіка: зберегти цей арсенал будь-яку ціну для того, щоб провести удар по державі-агресору, тобто по Радянському Союзу.
Система ПРО, що отримала назву Safeguard («Запобіжний захід»), була поставлена на бойове чергування в 1975 році. Однак через півроку змінилася ядерна концепція США, головна надія була перенаправлена на удар силами атомного підводного флоту. І в 1976 році Safeguard законсервували. А з часом і демонтували.
Так що населення США системою ПРО жодним чином не захищено.
Головними розробниками А-135, яка не модернізувала, а практично повністю замінила попередню систему Москви ПРО А-35, були НВО «Вимпел» та НДІ Радіопріборостроенія. Пізніше до них приєдналося КБ «Новатор».
До складу нової системи увійшли:
— РЛС дальнього виявлення «Дон-2Н», унікальна за своїми можливостями. В ході російсько-американських навчань у 90-ті роки тільки ця РЛС змогла виявити і побудувати траєкторію космічного об’єкта діаметром 5 см на відстані 2000 км;
— два типи протиракет: близького і далекого перехоплення шахтного базування;
— 7 стрельбовых комплексів;
— командно-обчислювальний центр на базі ЕОМ «Ельбрус-2».
Ракета далекого перехоплення 51Т6 має два ступені: перша — твердопаливна, у другій використаний РРД. Здатна вражати цілі на висотах від 70 км до 670 км, тобто в космосі. Відомості про дальність перехоплення суперечливі і відрізняються більш ніж у два рази, — від 350 км до 850 км. Ракети 51Т6 стояли на бойовому чергуванні до 2006 року, після чого почався їх демонтаж.
Ракета ближнього перехоплення 53Т6 має дві твердопаливних ступені. Володіє унікальною динамікою і прекрасними швидкісними характеристиками. Її допустимі поздовжні перевантаження — 210 g, поперечні — 90 g, що є абсолютним світовим рекордом. Також вона має найвищу в світі енергонасиченість. Офіційно їх наводять значення дальності перехоплення — до 100 км, висоти — до 30 км. Ракета здатна вражати МБР, що мають швидкість до 7м/с.
Однак реальність, якщо вірити генеральному конструктору розробки А. Р. Басистову, суттєво відрізняється від цих цифр. Після закінчення державних випробувань він заявив: «Система показала значні запаси за всіма параметрами. Швидкісні протиракети Люльева 53Т6 можуть здійснювати поразку балістичних цілей на дальностях в 2,5 рази більших і на висотах у 3 рази більших, ніж ми зараз їх атестували. Система готова виконати завдання і за поразки низькоорбітальних супутників, і інші бойові завдання».
В систему А-235 увійде модифікація ракети 53Т6, яку можна умовно назвати 53Т6М. Її дані засекречені, але, цілком зрозуміло, що вони будуть вище, ніж у базового варіанту. Відомо, що бойова частина нової ракети буде кінетична — тобто без вибухових речовин. Поразка мети має здійснюватися за рахунок механічного удару найвищої енергії. Цим вона буде істотно відрізнятися від 53Т6 з ядерної БЧ потужністю 10 кт.
Необхідно сказати, що і модифікація старої ракети — це, по суті, нова розробка. Це відноситься, насамперед, до технологічної складової проекту. Тому що виробництво 53Т6 було припинено, і, відповідно, все обладнання, як це було прийнято в 90-ті роки, зруйновано і розграбовано. Так що виробництво модифікованої ракети починається практично з нуля. Тому що і креслення спіткала та ж сумна доля, що і технологічну оснастку.
Те ж саме відноситься і до модифікації ракети далекого перехоплення 51Т6М. У неї також повинні зрости характеристики. В деяких публікаціях, заснованих на висловлюванні джерел в оборонній промисловості і в Міністерстві оборони, йдеться про дальності цієї ракети до 1500 км і найвищій точці траєкторії в 750 км. тобто ракета зможе справлятися не тільки з МБР, але і з об’єктами в ближньому космосі. У зв’язку з чим її називають «винищувачем супутників». Перехоплення також кінетичний, а не ядерний.
До речі, періодично з’являються чутки, щоправда, нічим не підкріплені, про розробку протиракети середньої дальності.
Ще одна особливість А-235, витікаюча з мобільного, а не шахтного базування ракет, — розширення зони прикриття. Крім Москви антиракетный парасолька може захищати й інші регіони. При цьому не слід забувати і про те, що перспективна зенітно-ракетна система С-500 здатна боротися з балістичними ракетами як малої, так і середньої дальності. Що ще більше розширює географію стратегічної ПРО.
Найменше модернізація торкнеться РЛС «Дон-2Н». Але її можливості і без того постійно підвищуються. Цей процес почався на початку десятих років. За останні кілька років дальність дії РЛС істотно зросла при мінімальному збільшенні споживаної потужності, а роздільна здатність фазованої антенної решітки вдалося підвищити в два рази. Цьому сприяло створення нових більш досконалих алгоритмів обрахунку знімається з антени інформації. А також установка нового суперкомп’ютера «Ельбрус-3М» підвищеної продуктивності, в якому використана нова елементна база.
Постановка на бойове чергування нових ракет — процес поетапний. Зараз експлуатуються 53Т6. Потім їх доповнять нові ракети дальньої дії. Після чого з’явиться модернізована протиракета ближньої дії. Можливо, справа дійде і до ракети середньої дальності, про яку нам поки нічого не відомо.