Про Життя ми знаємо тільки по її існування на Землі. А адже Земля не вічна: якщо не відбудеться катастрофічного її знищення випадковим масивним метеором, то вже вчені точно знають, вона в кінці кінців загине від еволюції фізичних процесів на Сонці.
Тому на мій погляд, найважливіша задача Людства не стільки збереження власного Вигляду, скільки примудритися зберегти земляну білкову Життя хоча б в будь-якому іншому вигляді бажано у межах Сонячної системи. І не пройде і якихось жалюгідних 4 мільярдів років, як вона (потихеньку по Дарвіну) ймовірно знайде місце, де зможе еволюціонувати в нового чоловіка.
І що ж нам робити???
А не заразити нам Життям сусідні планети?
Або хоча б метеори.
Не обов’язково відразу ж везти туди, наприклад, жирафів, пінгвінів або злих піраній.
Для початку, мабуть, варто скромно доставити на кожну з випробовуваних планет (ІП) баночку з набором самих витривалих на Землі бактерій і там жорстоко розкидати їх по поверхні або закопати вглиб. Змиритися з тим, що більшість з них, на жаль, загине…
Але, раптом не всі? Причому найнахабніші з них навіть навчаться розмножуватися в нових умовах!
Тому надалі вчені на землі років через сто чи тисячу повинні ретельно спостерігати, не підвищиться на який або з ІП в атмосфері вміст кисню.
На ті ІП, де воно підвищився хоча б на відсоток, відправимо новий корабель знову ж таки з баночкою, але вже з насінням вищих рослин і проведемо з ними ті ж операції, що раніше з бактеріями.
Ну, а, якщо і після цього кількість кисню на ІП буде продовжувати зростати, доведеться туди відправляти корабель з космонавтами, найрозумніші з яких вже на місці вирішать, яких тварин туди слід привезти з Землі, як скористатися небувалими врожаями на полях Нашої ІП. Вже ці хлопці відчують наскільки економічно транспортувати на Землю врожаї з малих ІП, де гравітаційна сила тяжіння, наприклад, виявиться дріб’язкової.
Про подібному див. безкоштовно мої «Різнокольорові спогади»
www.proza.ru/2010/01/09/225
Чекаю відгуків
Так не заразити нам життям сусідні планети?