Божі покемони в храмі науки

Божьи покемоны в храме науки

 

КУЛЬТУРА 21:25 03 червня 2017 Катерина Глікман <small class=”_2AcGa” style=”background-color: transparent;” data-reactid=”75″>спецкор</small>

 

Божьи покемоны в храме наукиПетро Саруханов / «Нова газета»

 

Ліричний вступ

Напевно, багато хто з вас пам’ятають з дитинства чудові казки Кіплінга — «Чому у Верблюда горб», «Звідки у Носорога така шкіра», «Як Леопард став плямистим»… Там забавні пояснення. Нагадаю вам про Слоненя. Згідно Кіплінгу, «в давні-предавние часи ніякого хобота не було у Слона, був тільки ніс, ніби як коржик, чорненький і завбільшки з черевик». І так було, поки не з’явився цікавий Слоненя. Пригадуєте? Йому було страшенно цікаво, що їсть за обідом Крокодил. А Крокодил взяв та й схопив своєю пащею Слоненя за його «черевик». І витягнув йому ніс. З тих пір у всіх слонів є хобот. Згадали?

Книжка цих чудових казок називається в оригіналі Just-so stories (у російському перекладі — «Просто казки»). І з тих пір в англомовної академічної публіцистиці використовують термін «just-so story», іронічно характеризує вигадану і недоказуемую, тобто ненаукову, теорію.

Повернемося до Росії-2017.

Півтора року тому Вища атестаційна комісія (ВАК) визнала теологію науковою спеціальністю. В минулому році був створений об’єднаний спеціалізованої вченої ради по теології, який очолив митрополит Іларіон (Алфєєв). І ось, через рівно рік, 1 червня відбулася перша захист дисертації. Тема: «Вирішення проблем Російського богослов’я XVIII століття у синтезі святителя Філарета, митрополита Московського».

Зал був переповнений — в основному, священнослужителями, тому деяким журналістам так і сказали: місць немає (в тому числі, кореспонденту «Нової»).

Отже, протоієрей Павло Хондзинский став першим володарем «державної» наукового ступеня кандидата наук з теології (так, він давно доктор в «духовних університетах»). І все начебто пройшло гладко (21 голос «за» з 22), якби не п’ять (!) негативних відгуків від вчених-біологів, які організаторам довелося зачитати на захист вголос, дотримуючись правила ВАК. Прислано було більше, але інші вважали за неправильно оформленими.

В чому тільки не звинуватили авторів негативних відгуків за ці дні. І в тому, що вони тим самим нападають на православ’я, та у відсутності у них наукової етики (судять про те, в чому некомпетентні!), і в непрофесіоналізмі. Здобувач назвав надіслані біологами відгуки флешмобом.

Обурення вчених-біологів викликано, насамперед, тим, що Хондзинский як наукового методу використовує «особистісний досвід віри».

Тут, між іншим, серйозне питання: чи сумісні віра і наука? Прихильники теології як науки протиріч між ними не бачать. Противники вважають, що це дві протилежності. Прихильники наводять приклади: мовляв, у нас були великі вчені, які ходили в церкву. Противники кажуть: тому вони й великі, що у своїх наукових роботах користувалися науковими методами, а не своїм релігійним досвідом.

Деякі намагаються представити цей конфлікт як суперечка фізиків і ліриків. Безумовно, це не так. З одного боку, тут духовенство, якому навіщось потрібні наукові ступені. З іншого, якщо можна так висловитися, «світські» вчені.

Першим негативний відгук надіслав доктор біологічних наук Юрій Панчин, завідувач лабораторією Інституту проблем передачі інформації РАН. Здавалося, ну займався б своїми морськими ангелами і чортами (на всякий випадок поясню, що це ніяка не іронія і не гра слів, а черевоногі молюски — предмет досліджень вченого Панчина), що йому теологія? Але ось зачепила за живе:

— Теологію я не вважаю наукою, — каже Панчин. — А цей Об’єднаний рада з теології був створений на базі чотирьох установ, у тому числі — що для мене ганебно — МДУ, моїй альма-матер.

Тому, як тільки дисертацію Хондзинского виставили на загальний огляд, для Панчина виникло поле, на якому стало можливим діяти. Він прочитав дисертацію. Потім — самого Філарета.

— До цього я знав, звичайно, що була така відома історична особа, що у нього були забавні перепалки з Пушкіним, — продовжує Панчин. — У Лєскова є чудові речі про Філарета. Так от,

«для автора дисертації Філарет — святий. Це той самий його теологічний метод — особистий досвід віри. Тому він вже не може його критикувати. Для науки це неприпустима річ. Ми в науці не використовуємо ніяких одкровень».

Мовляв, ось мені сьогодні приснилося, що Е=мс2, — продовжує Панчин. — Ні, у нас, навіть якщо і наснилося, то потім все перевіряється: як, чому? Приснилося, привиділося, вірю — це ненауковий метод, ніякого відношення до науки не має. Мені сподобалося, як мій син Олександр Панчин (кандидат біологічних наук і член Комісії РАН з боротьби з лженаукою і фальсифікацією наукових досліджень — Е. Р.) бумерангом використовував особистий досвід віри проти самих теологів: «Нехай особистий досвід віри — науковий метод. Мій особистий досвід віри говорить, що дисертація Хондзинского Павла Володимировича (протоієрея) не наукова. Отже, я науково довів, що дисертація не наукова, використовуючи теологічний метод пізнання. Адже в науці нині все дозволено».

Так що нехай вони вірять у що завгодно, але зараз вони на наше поле залізли, значить, нехай читають, що ми думаємо про Філарета, про святе, — каже Панчин. — Ось, наприклад, історик релігійно-філософської думки Микола Гаврюшин вважає, що Філарет був масоном. Хондзинский його думку ігнорує. Тому що православний святий не може бути масоном?

Зазначу, що Юрій Панчин, хоч і автор першого негативного відгуку на конкретну дисертацію, але не перший на цьому шляху у нього є попередники. Представники Церкви давно намагаються проникнути в світські університети і в науку. Вчене співтовариство їм протистоїть. Наприклад, у 2007 році було опубліковано відкритий лист десяти академіків РАН на чолі з Жоресом Алферовим і Віталієм Гінзбургом, стурбованих «все зростаючою клерикалізацією російського суспільства, активним проникненням церкви в усі сфери суспільного життя».

З тих пір, як бачимо, Церква домоглася великих успіхів. У різних державних вузах вже існують кафедри теології. Тепер, з визнанням теології як науки, навчальним закладам РПЦ буде легше домогтися держакредитації.

— Защитившиеся священики зможуть ставати доцентами в світських вузах, — пояснює Панчин, чим це загрожує. — Потім захочуть — створять інститут теології, який буде фінансуватися Російською академією наук. А наступним главою РАН запросто зможе стати, наприклад, митрополит Іларіон. Чому ні? Формальних причіпок для цього не буде. Але вони недооцінили, що буде відповідна реакція.

«Вони думають, що можуть прийти в наш храм науки і ловити у нас покемонів, а ми не будемо звертати на це уваги?»

Вчений задався питанням: чому створений диссовет простоював цілий рік? Висновок зробив такий:

— Все-таки їм треба якимось науковим вимогам відповідати. ВАК вимагає від претендента мінімум 3 статті зі свого списку рецензованих журналів. У Хондзинского вказані 5. Одна просто нахабна липа — «Християнство і російська література» (СПб) в списку ВАК не числиться, — інші статті в «Віснику Православного Свято-Тихонівського гуманітарного університету», який протягли до списку всього півтора року тому. При цьому відправили першим на захист «найкрутішого» — і кандидата, і доктора за їх внутрішньої релігійної лінії.

Керівник здобувача написав у відгуку, що Павло Хондзинский «публікується в російських і зарубіжних наукових виданнях, в тому числі рекомендованих ВАК і індексованих базами Web of Science та Scopus», але в Web of Science Панчин його не знайшов. Навіть у самого голови Ради митрополита Іларіона (Алфєєва) — він захистив дисертацію в Оксфорді — в Web of Science Панчин знайшов 5 статей з двома посиланнями (одна з них на самого себе).

— Є наукометричний показник індекс Хірша для оцінки наукової продуктивності (його використовують навіть Міністерство освіти), заснованої на кількості наукових публікацій і кількості цитувань цих публікацій. Так от, розрахунок за формулою ставить Алфеєва одиницю (у багатьох моїх студентів більше).

Божьи покемоны в храме наукиПротоієрей Павло Хондзинский (ліворуч)

 

Зате автор відгуку Провідної організації Анатолій Черняєв Панчину сподобався. Спочатку він прочитав, що про роботу Черняєва написав ієрей Олександр Шумський: «Подібні перли не зустрічалися навіть у атеїстичних виданнях радянського часу. Тобто, ми бачимо, як мертві ліберальні мухи всіх видів абсолютно втратили останні залишки розуму і тягнуть світ у пекельну безодню». Потім Панчин прочитав, що пише з цієї самої «пекельної безодні» сам Черняєв: «… ідеали євангельської простоти та смирення — не на користь нинішнього московського Патріарха. Так що на проведенні спеціального опитування про духовний авторитет краще заощадити, тим більше, що його результати можна спрогнозувати, спираючись на вже мали місце прецеденти, наприклад принизливе присудження Патріарху Кирилу два роки тому премії «Срібна калоша» за скандальні історії з годинником «Бреге», квартирою в Будинку на набережній і т. п.».

— Поясню: патріарх підтримав Рада, її головою став другий за рангом ієрарх, син Алфеїв, і в першій, знаковою захисту, влаштованої Алфеєва, попросили написати відгук затятого критика патріарха. Ура свободи і демократії? Чи у нас щось дуже непривабливе змусили заглянути!?

Слідом за Панчиным негативні відгуки на дисертацію з теології надіслали доктора біологічних наук Дмитро Щербаков (Лимнологический інститут РАН, Іркутськ), Володимир Альошин (НДІ фізико-хімічної біології ім. А. Н. Білозерського, МДУ), Олександр Кузнєцов (Біологічний факультет МДУ) та кандидат біологічних наук Сергій Глаголєв (московська гімназія № 1543). Ще було чотири позитивні відкликання — вже не від біологів.

Взагалі, конфлікт в науковому співтоваристві є. Не дарма ж нещодавно на засіданні президії Ваку знову обговорювали питання теології і вирішили, що спеціальність залишають, але не будуть використовувати в ній слово «наука». Тобто у захистили дисертацію буде написано не кандидат наук, а кандидат теології. Це рекомендація президії ВАК міністру освіти.

— Коли мені прислали цей проект, я навіть одразу не зрозумів, що це за ігри, — говорить Панчин. — Адже це все одно що Іван зі страшно непристойній прізвищем змінює ім’я Петро.

P. S.

Зараз на сайті «Нормативні правові акти» на громадське обговорення винесено проект наказу міністра освіти Васильєвої «Про затвердження Номенклатури наукових спеціальностей, за якими присуджуються наукові ступені», який записує теологію в наукові спеціальності. Будь-який громадянин може перейти на сайт і в розділі «Ваші пропозиції» залишити свій відгук.

CONTRA

Божьи покемоны в храме науки

Юрій Панчин д. б.н., зав. лаб. Інституту проблем передачі інформації РАН

 

З відгуку:

Здобувач заявляє, що використовується «науково-теологічний метод конституюється: 1) специфічним (унікальним) предметом і джерелом теологічного знання; 2) мається на увазі ними ж особистісним досвідом віри і життя теолога; 3) властивим всім гуманітарних наук набором раціональних операцій». З тексту автореферату і змісту дисертації випливає, що пункти 1 і 2 передбачають особливий підхід до текстів, які вважаються «сакральними», даними понад, отриманими у вигляді одкровення, а також вимагають від дослідника особистого релігійного досвіду.

Ми вважаємо, що такий підхід суперечить нормам наукового дослідження, прийнятим в тому числі системою державної атестації наукових працівників ВАК. Головне, чого ми навчаємо студентів і аспірантів у наших наукових лабораторіях, — це не приймати на віру ніякі неперевірені, не перевірили і необгрунтовані припущення. А ще ми вчимо тому, що в науці не існує абсолютних авторитетів і даних, отриманих шляхом осяяння і відкриття.

Крім того, використання запропонованих критеріїв при проведенні державної атестації явно порушує пункти 1 і 2 статті 14 чинної Конституції РФ про світський характер держави і відділенні від нього релігійних об’єднань. Для нас важливо, що використання особистісного досвіду віри і життя теолога» дискримінує дослідників і спеціалістів, які проводять наукову експертизу в державних інститутах і комісіях, які не мають необхідного досвіду віри.

Наприклад, такі положення ставлять під сумнів правомочність навіть цієї експертизи. Є мій «особистісний досвід віри» у Діда Мороза в ранньому дитинстві достатньою для дотримання зазначеної вимоги? Чи Не нагадує це «класове чуття пролетаріату»? Ні природні, ні гуманітарні науки не припускають таку дискримінацію, що суперечить принципу універсальності і незалежності наукових досліджень. <…>

У першому ж абзаці автореферату написано: «Святитель Філарет Московський є, без сумніву, найбільшим діячем Російської православної церкви Синодального періоду. <…> І в галузі церковного життя, і в області богослов’я він був беззаперечним авторитетом для сучасників».

Не зупиняючись на відомій листуванні В. К. Кюхельбекера з В. Ф. Одоевским, зазначимо, що мінімальних знань російської історії досить, щоб помітити повна відсутність згадок і посилань на визнаного російського історика, ректора Московського університету, академіка Імператорської Санкт-Петербурзької Академії наук Сергія Михайловича Соловйова, прямо писав про митрополита Дроздове, сучасником якого він був:

«Зіпсованість Філарета можна було помітити з його розмов: почне про що-небудь і зведе на двір, на імператора, на свої зносини з царським прізвищем. Я сказав уже, що у цієї людини була гаряча голова і холодне серце, що так різко проявилося в його проповідях: мистецтво незвичайне, мова незрівнянний, але холодно, немає нічого, що б зверталося до серця, говорило йому. Такий характер при обдарування найблискучіших представив у Філареті сумне явище: він з’явився страшним деспотом, обскурантом і заздрісником <…> ні в однієї російської єпархії раболєпіє нижчого духовенства перед архієреєм не було доведено до такої огидної мірі, як в московській під час управління Філарета. Ця людина (святий в думці московських баринь) позабував всяку пристойність, не знав міри у виразах свого гніву на бідного, тремтить священика або диякона при самому незначному проступок, при будь-якому необережному, незручному русі. Це не була тільки запальність. Тут була злість, постійне бажання образити, докорити людини в найчутливіше місце» (С. М. Соловйов 1877). <…>

Можливо, особистий досвід віри і статус святого Філарета не дозволяють здобувачеві навіть згадати деякі джерела. <…>

Наведемо ще один приклад. Доктор історичних наук Микола Троїцький писав: «Становив Маніфест московський митрополит Філарет Дроздов — «Філька», як називали його в народі. Звідси й пішов вислів «фількіна грамота» (тобто документ безглуздий)». Можливо, Троїцький помилявся походження виразу, але тоді таку думку варто було б привести і спростувати. <…>

Деякі суперечливі богословські погляди Філарета, наприклад, на самодержавство (як дароване Богом), столоверчение (як реальний, але небезпечний феномен) і кріпосне право (яке не варто скасовувати), теж виявляються зовсім незатронутыми в дисертації. <…>

Божьи покемоны в храме науки

Сергій Глаголєв кандидат біологічних наук

 

З відгуку:
 

Не будучи фахівцем в теології та історії релігії, я не беруся оцінювати конкретні положення дисертації. Проте головну роль у будь-якій науковій роботі, і тим більше у кваліфікаційній роботі, якою є кандидатська дисертація, грає її методична грамотність і можливість об’єктивної наукової перевірки. З цієї точки зору, ряд положень автореферату не витримують критики.

Так, на с. 8 автореферату автор пише: «Однак оскільки обумовлює внутрішні передумови особистісний досвід зовсім не обов’язково повинен суперечити зовнішнім, остільки їх збіг і буде багато в чому визначати методологію теології як науки». <…>

«Особистісний» характер знань суперечить вимозі можливості перевірки і об’єктивності результатів дослідження, оскільки особистий досвід кожної людини унікальний. Мені незрозуміло, як шановні члени Вченої ради, яким належить розглядати представлену дисертацію, будуть визначати це «оскільки-остільки» (див. вищенаведену цитату з автореферату), тобто як вони зможуть дізнатися, чи збігається особистісний досвід автора «зовнішнім передумовам», і чи дійсно їх збіг визначає методологію теології як науки» в роботі автора. <…>

Розділ «Наукова новизна» в авторефераті містить формулювання «2. Виявлено коло питань, що постали перед російським богослов’ям внаслідок петровських реформ. 3. Дана характеристика російської школи «наукового богослов’я», заснованої преосв. Феофаном Прокоповичем» та інші подібні пасажі. Якби у відповідному розділі дисертації з біологічної тематики автор написав що-небудь на зразок «Вперше вивчено синтез білка в клітинах епідермісу рябчика руського», то робота навряд чи отримала б позитивну оцінку — не ясно, що нового при вивченні цього явища автор вніс в науку. Але в наведеному прикладі це хоча б могло виявитися правдою в тому сенсі, що до автора в цих клітинах ніхто синтез білка дійсно не вивчав. У разі ж роботи Хондзинского Павла Володимировича очевидно, що «характеристики» руської школи «наукового богослов’я» давалися і до нього, на що вказує сам автор. Так в чому ж полягає його науковий внесок у ці характеристики і чому автор виявився не в змозі це сформулювати?

Настільки ж очевидною і наукова цінність як мінімум частині положень, що висуваються на захист. Наприклад, положення 2 «Реформи Петра вводять російське суспільство в культурний простір Нового часу і, тим самим, ставлять ті ж питання перед російським богослов’ям» вражає своєю тривиальностью. Потребує настільки очевидне положення в захисті — питання риторичне.

PRO

Божьи покемоны в храме науки

Олександр Корольков офіційний опонент дисертації, д. ф.н., професор РГПУ їм. Герцена

 

«Дисертація написана кваліфікованим фахівцем. Вона філософська. Не розумію, яке відношення до неї має доктор біологічних наук. Хоча, наскільки знаю, і Іван Петрович Павлов коли не протиставляв себе релігії, і Вернадський був релігійний.

На жаль, у нас в країні дуже не люблять православні настрої. Ми цілу епоху з цим прожили. Переконати неможливо. Раніше в ченців стріляли, тепер ведуть з ними полеміку». (pravmir.ru)

Божьи покемоны в храме науки

Митрополит Волоколамський Іларіон, голова Об’єднаного диссовета з теології

 

«Теологію можна віднести до розряду гуманітарних наук, це вчення про Бога, що грунтується на Одкровенні. Бога неможливо виміряти науковим пізнанням, але теологія каже нам, як про Бога думали, говорили і вчили ті чи інші люди». (Вести-24)

Божьи покемоны в храме науки

Протоієрей Павло Хондзинский автор дисертації

 

«Визнання теології спрямоване на те, щоб наша держава перестала бути атеїстичним і стало світським». (Інтерфакс)

«Сюрпризи були в останні дні, коли якась група біологів вирішила завалити мою захист з допомогою негативних відгуків. Але нічого, справилися». (pravmir.ru)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *