Ніжні й жіночні, тендітні й лагідні, але водночас — сильні й незламні духом, професійні й відважні. Це жінки-воїни, які зараз зі зброєю в руках, в одному строю з чоловіками, продовжують боронити Україну.
У кожної з них є ті, заради кого вони у війську, ті, кого захищають: діти, матері, сестри… І є те, що вони відстоюють: воля, рідний дім, місто, в якому народилися їхні сини та доньки, рідні вулиці, парки та сквери, де гуляли з коханими, місця, де навчалися, дорослішали, звідки походить їхній рід та коріння… Тут їхнє серце і їхнє життя. Тому не полишили найпочеснішу справу — захищати рідну країну, залишилися вірні присязі, мужньо та безстрашно продовжуючи сьогодні виконувати свої бойові завдання.
«Я маю захистити і свій народ, і свою доньку. Вона прямо зараз оперує людей, тому що є лікарем-хірургом, — ділиться гвардійка Леся. — Моя донька цілоденно й відважно, під звук сирен перебуває в операційній, виконуючи свою лікарську присягу, а я — на посту, виконуючи присягу військову».
Валентина ж розповідає, що її діти також залишаються в Україні, а вона з чоловіком захищають їх разом з усіма дітками, що є сьогодні на своїй рідній землі:
«Хто, як не ми? Ми у себе вдома. Наші діти у себе вдома. Відстоїмо, не віддамо своє!»
Усі вони, наші прекрасні й відважні жінки-захисниці планують у своїй відновленій, квітучій Україні народити ще дітей, здобути, щонайменше, по ще одній вищій освіті, іще краще облаштувати власні домівки та ще більше подорожувати рідною Україною. Їм точно є що захищати!
Переможемо! Слава Україні!
Пресслужба НГУ