Чому Володимир Путін має рацію в тому, що Академію Наук треба гнати поганою мітлою

Відразу обмовлюся: Академія наук – важлива! Але не в її нинішній конфігурації і не з її нинішнім складом.

Протягом численних спостережень, з використанням наукового методу з’ясовано, що будь-яка структура в людському суспільстві, побудована ієрархічно не на основі природного відбору, тобто в результаті конкуренції, а на основі штучного добору за допомогою родинних зв’язків, хабарів та інших, що суперечать природі неприродних регуляторів у будь-якій ієрархії, призводить її до деградації, в результаті якої всі місця в ієрархії займають індивіди самі некомпетентні!

Саме це і є причиною загибелі імперій протягом всієї історії людства! Візьмемо, приміром, Pax Americana. Подивіться на людей, які створювали цю імперію, а потім гляньте на Маккейна, Псакі і іже з ними, які прийшли для того, щоб “зірвати куш” з того, що було побудовано до них!

Грунтуючись на інстинкті самозбереження населення привело до влади Дональда Трампа для того, щоб зруйнувати створену з некомпетентних людей, ієрархію. “Осушити болото”, як дуже вірно назвали самі американці це бажання Трампа. Але “болото” не осушится само собою. Воно буде битися на смерть за своє існування. Тому, що кожна індивідуальна складова частина цього болота усвідомлює, що її справжнє місце, за умови сумлінної конкуренції, розташовується набагато нижче в соціальній ієрархії…

Пояснення цій простій закономірності можна почерпнути з моєї статті: “Що небезпечніше для суспільства: некомпетентна наука або некомпетентна влада?” Наочний приклад цієї деградації описаний у статті Сабіни Хоссенфельдер, вченого-теоретика в галузі фізики частинок c характерною назвою: “У народу є всі підстави не довіряти науці!”

До цього моменту була теоретична частина статті. А тепер: практична. На конкрктном прикладі. Мало того, на моєму особистому прикладі!

В чому суть? Можна глянути статтю: “Міносвіти, як і Академією Наук, “рулять” неадеквати!”

Можна не дивитися цю статтю, а повірити звичайній людині, для якого ця стаття являє деяку складність у сприйнятті. Для цього я предсталю з ним діалог, взятий звідси:

Почему Владимир Путин прав в том, что Академию Наук надо гнать поганой метлой

Ще простіше це звучить так. Одна людина, небайдужа до математики, закінчив військове шифровальное училище, після його закінчення, викладав у навчальному центрі для підготовки сержантського складу фахівців СПС для Ракетних Військ Стратегічного Призначення задався питанням: “Чому дуже просте вираження, назване великою теоремою Ферма, являє собою таку складну задачу для великих математиків, що не зумівши її вирішити, вони назвали цю теорему великої?”

Через деякий час пройшла інформація про те, що цю теорему довів один англійський математик на 130 сторінках. Цей цікавий чоловік, колишній звичайний радянський офіцер, подивився на доказ і довго не міг повірити своїм очам… Це було звичайне шахрайство. Хоча, можливо, і нахабна некомпетентність, яка має якусь специфічну назву: “хуцпа”. Цієї хуцпе присвячена серія статей під загальною назвою: “Пройдисвіти рулять!”

Так от, для початку цим допитливим, які вічно намагався докопатися до “суті речей”, було висунуто начебто неправдоподібне і, на перший погляд, блюзнірське припущення, що складається в тому, що існує якась помилка (або система помилок) у тій науці, яку все людство називає математикою і вивчає поголовно на всій Земній Кулі. То є, а що, якщо реальна математика – це щось трохи інше. Таке, для якого велика теорема Ферма зовсім не велика, а звичайна теоремка, яку можна довести, наприклад, в шостому класі на уроці тієї математики, в яку помилка (або помилки) буде усунена.

Так співпало, що в цей час молодший син цього цікавого пішов у школу. Це був шикарний момент з відстеження тих ключових реперних точок при вивченні математики, де мозок сина впадав у легкий ступор” при послідовному засвоєнні навчального матеріалу на уроках математики в школі.

Тобто, були моменти, коли мозок поступово підростаючої людини все розумів, хоча і з певними труднощами, зумовленими неякісної подачею матеріалу в підручниках. А були такі моменти, які мозок відмовлявся приймати за відображення реальності і змушений був робити вигляд, що він все проймає, хоча це було завуалироанной брехнею! Адже потрібно було отримувати позитивні оцінки…

Ладно, ближче до справи… Того, кого зацікавлять подробиці, можна порадити почати зі статті: “Чому “математики” мене бояться?”

По ходу з’ясування можливих помилок в математиці, цьому цікавому необхідно було зрідка отримувати підтвердження того, що він на вірному шляху і не забрів у хащі власних мллюзий, які можуть здаватися реальністю. Для цього було вибрано варіант регулярного контакту з представниками математичного наукового співтовариства.

Іноді контакт був різко агресивним, не допукающим можливості діалогу, іноді більш терпимим, хоча й трохи поблажливим. Але по-іншому і бути не могло. Про це говорив весь попередній життєвий досвід. Цей досвід підказував, що необхідно було, в рамках існуючої реальності в науковій ієрархії, йти і найматися в раби до якого-небудь “світило” і брати його у свої наукові керівники. Можливо, так і доведеться вступити…

Все було в рамках тієї реальності, яка була навколо… Самим показовим був факт, описаний в статті: “Науку повинні рухати любителі. Професіонали повинні отримувати замість них винагороду!”

Минуло близько двадцяти років творчої роботи. Природно, на самофінансуванні. Тому, що фінансування з бюджету передбачено лише як годівниця членів ієрархії під виглядом наукової діяльності. Нуачо, фінансується купа математичних інститутів, робляться якісь “відкриття” в математиці, а нові математичні формули в підручниках так і не з’являються. Хуцпа – як хуцпа… )))

Ну, а тепер фінал статті. У нормальному здоровому суспільстві завдання Академії наук полягає в тому, щоб кожен натяк на відкриття розглядати “під мікроскопом”, завдання Министерствоа освіти і науки повинна полягати в тому, щоб у всіх регіональних навчальних закладах організувати роботу спеціальних кабінетів, які брали б будь-які заявки будь-якого охочого на предмет виявлення наукового та освітнього “раціонального зерна”. Як це було в Японії після другої Світової війни (посилання на подробиці викладу эфтого факту буде далі).

Чому Японія, яка не володіє ні одним корисним копалиною змогла після другої війни вийти на провідні місця в економіці? Як країна з населенням, порівнянним за чисельністю з Російською Федерацією, але не несрвнимая по території та багатством надр, конкурує з нашою країною за рівнем розвитку в різних областях?

Чи Не тому, що у РФ створена така схема, за якою стати успешныим можна лише присмоктавшись до природних багатств, а в Японії єдиним резервом, але зате і найефективнішим, є творчий потенціал її жителів. Испоьзуя цей потенціал можна і природні багатства зберегти для наступних поколінь.

Але для цього треба “осушити болото”!

P. S. Назва статті, звичайно ж метафорично, тому, що президент не застосовував до Академії наук таких слів. Але, автор статті так бачить факт скасування “з’їзду” цієї академії, присвяченого перевиборів керівництва. Це – якась алегорія.

Свої побажання та побоювання, свої найщиріші вітання та обурення Ви можете надсилати безпосередньо до Столиці Світу на [email protected]. Ми раді допомогти всім, хто радий допомогти нам. Щира подяка, пані та панове!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *