Родина Завістовських переїхала із Шепетівки в Польщу ще задовго до початку війни. Зараз подружжя разом із синами, Богданом та Артемом, займаються волонтерством.
— Про те, що в Україні розпочалася війна, сказав Артем, — розповіла пані Наталія. — Відразу стала телефонувати родичам, щоб запропонувати свою допомогу. Казала всім: «Виїжджайте, ми приймемо».
Вже з перших днів війни до подружжя Завістовських зверталися друзі та знайомі, просили дістати життєвонеобхідні ліки.
— В Чернігові родина залишилася без інсуліну, а його потребують всі її члени, навіть дитина. Де купити в Польщі ліки без рецептів? Нам вдалося знайти людей, які посприяли в придбані необхідних препаратів. До порятунку долучилися також і волонтери, і водії автобусів, які взялися передати їх хворим. Бачу, на скільки біда в Україні гуртує людей, допомагають незнайомим, іноді ризикуючи життям. Водій автобуса взагалі зробив гак у 15 кілометрів, щоб віддати ліки особисто в руки волонтерам, які передали їх хворим. А я не знаю, як його звати.
У тамтешніх магазинах продавці просять перераховувати українським захисникам хоча б мінімальну суму — один злотий. Поляки купують продукти та залишають у крамницях для українців.
Волонтерити власними силами важко, адже все, що найзатребуваніше на передовій,— бронежилети, каски, медикаменти — реалізовують гуртом.
— Ми робимо все, що в наших силах, і навіть більше. Головне, що незнайомі люди відгукуються, адже в Польщі мало кого знаємо. Зокрема, хочу подякувати Fundacja LUX VITAE у співпраці з Громадженням Сестер Францисканок Місіонерок Марії із Лабунь біля Замостя у Польщі. Nela Szpyczko — єдині, кого ми знали в Любліні, відгукнулися і допомагають понині. Іноді навіть соромно просити більше, а вони самі пропонують. Допомагають вантажити. Хочу вклонитися за таку підтримку.
Артем та Богдан Завістовські допомагають на кордоні біженцям із транспортом, а ще розміщують у своїх помешканнях, допоки жінки відпочинуть та визначаться, куди їм їхати далі.
— Дуже боляче дивитися на українок із маленькими дітками в таборах для біженців, — додає Наталія Завістовська. — Переїхати в більш безпечні та комфортні місця для них — найбільше бажання. Також біженцям допомагає шепетівчанка Валентина Пасічник та її сини. Вони займаються волонтерством на кордоні. Через знайомих шукають варіанти із житлом у Польщі, збирають гуманітарну допомогу.
Окрім того, що родина витрачає особистий час, а також несе витрати на пальне, власні кошти вкладають у допомогу. Родині вдалося придбати землякам на передовій позашляховик.
— Звернулися через соцмережі з проханням допомогти купити автомобіль. Кошти надходили повільно, а транспортний засіб необхідний був ще вчора, — ділиться Наталія Вікторівна. — Добре, що один шепетівчанин, який побажав залишитися невідомим, разом зі своїм другом пожертвували необхідну суму, а вона — немаленька. Знайшовся спеціаліст, який оглянув та провів техогляд автомобіля. Всі розуміли, що від техстану позашляховика залежить безпека військових. Усім, хто відгукнувся, щиро дякую.
Сьогодні кожен робить свій вклад у перемогу України.
Наталія Гурінович