На тлі війни в Україні та санкцій жителі росії їдуть до Казахстану

З початку війни рф проти України, із запровадженням санкцій та фактично військової цензури росію полишають десятки тисяч людей. Найчастіше для переїзду вони обирають Грузію, Вірменію, Туреччину, але є у цьому списку і Казахстан. Туди їдуть ІТ-фахівці, інженери, підприємці, представники творчих професій. Ми поговорили з тими, хто вимушено змінив своє місце проживання в умовах війни.

Микита Теліженко, кореспондент видання Znak.com, прибув до Алмати на початку березня. Говорить, що рішення було ухвалено буквально за хвилини. За його словами, він просто вибрав найближчу країну.

“Хлопці, ситуація серйозна, небезпечна, всі, хто хоче їхати – їдьте негайно… Хлопці з «Нової» (опозиційна газета в рф) це великі герої, професіонали, і через те, що вони до останнього «тримали оборону», їм величезна пошана. Я впевнений, що всі ЗМІ, які зараз змушені були прикрити свою діяльність, запрацюють. Але коли це відбудеться і в якому форматі — будувати прогнози поки що не наважусь”, – говорить Микита.

– Чи багато ваших колег поїхали після військового вторгнення росії в Україну?

“Бажання виїхати прийшло одразу після того, як пройшов першочерговий шок. Грубо кажучи, з 24 лютого до 1 березня я зовсім не міг спати. Тобто я, як і будь-яка інша людина, причетна до журналістики, була змушена пропускати через себе сотні, тисячі новин про те, що відбувається в Україні. Потім почалися закриття «Дощу» та «Ехо Москви», причому «Дощ» закрили з формулюванням, що він нібито закликає до повалення державного устрою. Я просто розумів, що далі буде гірше. І коли 2 березня я прийшов на планерку, начальство одразу ж сказало: «Хлопці, ситуація серйозна, небезпечна, всі, хто хоче їхати — їдьте негайно». Після цієї розмови я зайшов на сайт, вибрав квитки і наступного дня вилетів до Казахстану”.

– Як ви оцінюєте майбутнє незалежних ЗМІ у росії?

“Найближчим часом буде заблоковано загалом усе. Журналістам у росії у кращому разі заборонять писати, змусять виїхати. У найгіршому разі можливі кримінальні справи та терміни, репресії. Але в довгостроковій перспективі я вважаю, що навпаки для нас це буде уроком, всі зрозуміють, наскільки важливими є свобода слова та донесення до людей правди”.

– Чому, судячи з опитувань центрів вивчення громадської думки, багато росіян підтримують війну в Україні, як ви думаєте?

“Це дуже складне і водночас неймовірно просте питання. Існує цілий комплекс факторів. По-перше, у нас зараз відбувається постімперський синдром. Це те, що деякі країни Європи пережили у 30-40-х роках минулого століття. До нас докотилося лише зараз. І якраз більша частина людей, яка підтримує військові дії, — це представники того самого покоління, які пам’ятають і дешеве смачне морозиво, і ковбасу, і коли трава була зеленіша і дружина гарніша.

Щодо молодого покоління, яке підтримує війну – це люди, які не застали Радянський Союз або застали його в процесі занепаду – то тут головна причина полягає не в ідеології, а в соціально-економічному становищі. Я об’їхав усю росію, побував у найвіддаленіших місцях і спілкувався скрізь із людьми. І куди б не приїжджав, скрізь стикався з дзвінкою, кричучою бідністю і злиднями. І я просто розумію, що багато людей, внаслідок того, що не можуть реалізувати себе в нормальному мирному житті, мріють минулим. Вони не можуть зрозуміти, що буде в майбутньому, і тому всі їхні устремління та уявлення про прекрасне в тому, що є велич – і тебе бояться, але, на жаль, це шлях у нікуди.

Ще однією важливою причиною вважатимуться відсутність освіти. В останні 20 років освіта тотально знищувалося в росії, і це призвело до того, що люди просто не можуть ставити будь-які питання, не можуть критично мислити, вони звикли покладатися на позицію начальства. Все це відбувається в країні, де кожен має іпотеку, кредити, і будь-яке слово проти влади загрожує тим, що людина може опинитися на вулиці.

Але незважаючи на все безглуздя, що відбувається в Росії, світі, я вважаю, що це важкий, кривавий, але необхідний урок для наступних поколінь, щоб більше такого не допустити. Тобто коли це досягне піку, а я вважаю, що це станеться незабаром, страх стане більше, але цей страх стане причиною того, що суспільство і російське, і світове зробить певні висновки — і подібне більше не повториться. Не знаю, скільки це часу займе, але чомусь мені здається, що у будь-якому разі все буде якщо не добре, то краще, ніж зараз”.

У соціальних мережах Казахстану створено цілі групи з підтримки росіян та українців, які прибувають до країни. У пабликах обговорюються проблеми мігрантів, такі як оренда житла, прийом платіжних карток, питання, пов’язані з отриманням документів. Деякі казахстанці пропонують пожити у себе безплатно. Є інтерес і у місцевих роботодавців. В основному пропонують роботу в IT-сфері, є окремі пропозиції щодо працевлаштування технічних інженерів, архітекторів, кравців тощо.

Багато хлопців, які приїхали з росії, відмовляються від інтерв’ю, пояснюючи це тим, що бояться публічно афішувати своє місцеперебування. Серед них є хлопці призовного віку, дехто приїхав буквально перед захистом диплома. Ті, хто погоджується говорити зі ЗМІ, здебільшого просять змінити ім’я.

Український Дощ писав раніше, що «Для путіна не буде терміну давності»: у Парижі пройшов вечір на підтримку України.

 

Свої побажання та побоювання, свої найщиріші вітання та обурення Ви можете надсилати безпосередньо до Столиці Світу на [email protected]. Ми раді допомогти всім, хто радий допомогти нам. Щира подяка, пані та панове!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *