У середині березня Франція пообіцяла прийняти у себе 100 тисяч біженців із України. За даними на кінець березня до країни прибули близько 30 тисяч українців, більшість з яких жінки і діти. Щодня сюди приїжджають близько 500 людей, які тікають від війни. Багато хто з них змогли возз’єднатися з сім’єю чи друзями. Для інших Франція лише зупинка на шляху до Іспанії, Португалії або Великобританії. Ті, хто залишаються, одержують тут тимчасовий притулок. RFI розповідає, як у Франції організовано допомогу українським біженцям.
Кожні півтори-дві години на Східний вокзал Парижа прибуває поїзд зі Страсбургу чи Німеччини. У кожному такому поїзді кілька десятків біженців з України. Здебільшого, жінки та діти. Часто без речей, але, наприклад, з тваринами, собаками, котами. Бувають і чоловіки — не громадяни України, але ті, хто там жили з тої чи іншої причини. Величезний наплив людей на паризьких вокзалах буває особливо вечорами.
«Через 10 хвилин о 22:05 приїжджає поїзд зі Штутгарту, — каже волонтерка Аліса, яка щовечора приходить допомагати українцям на Східний вокзал. — Приїжджають із Харкова, Кривого Рогу, Києва… Усі розповідають жахливі речі: як їх обстрілювали танки, як вони виїжджали під цим обстрілом. В однієї дівчини, я бачила, були дірки у валізі від уламків снаряду. Люди до тижня проводять у дорозі, не можуть помитися. До мене одна жінка підійшла і попросила таблетку, їй повідомили, що її чоловіка було вбито, і вона не спить вже кілька днів».
Головне навантаження — на Східний, але й на решті вокзалів теж чергують волонтери.
«Важливо відловити всіх, хто прибув, — пояснює ще одна волонтерка-перекладачка Ольга Ширинян. — Якщо біженець у незнайомому місті залишається один, на нього злітаються різні бандити, сутенери, крадії паспортів та інші, під виглядом пропозиції житла чи допомоги. Українські паспорти зараз на вагу золота і їх часто крадуть. Не можна, щоб люди зв’язувалися з незнайомими, зустрічалися з ними у непублічних місцях, йшли до них ночувати, це небезпечно: зараз багато сутенерства, торгівлі людьми, люди просто пропадають».
На паризьких вокзалах біженців зустрічає французький «Червоний Хрест» і просто волонтери, переважно це українці, які живуть у Парижі, працюють чи навчаються, а у вільний час приходять допомагати з перекладом, приносять їжу, воду, засоби гігієни та базові медикаменти.
«На вокзалі потрібно бути готовим до екстрених ситуацій, – попереджає Ольга Ширинян. — Хтось після кількох днів шляху втрачає свідомість, комусь терміново потрібний інсулін, комусь потрібна просто вода, але її немає тощо. Люди у стані повного морального виснаження. Багато хто з них ніколи не був за кордоном».
Тих біженців, які прибувають на паризькі вокзали, «Червоний Хрест», ділить на дві групи: «постійних» і «транзитів». Частина біженців цілеспрямовано їде у конкретні французькі міста чи країни на захід від Франції.
«Це „транзити“, — наводить класифікацію Ширинян, яка вже стала “своєю” у середовищі волонтерів. — Для „транзитів“ головне отримати квитки на наступні поїзди, але отримати їх безкоштовно у вікні каси може тільки представник „Червоного Хреста“». Якщо це відбувається вдень та каси відкриті, то представники «Червоного Хреста» групують усіх «транзитів» з одного поїзда та йдуть купувати їм квитки».
Компанія-оператор французьких залізниць SNCF повідомляє, що щодня перевозить до Іспанії від 200 до 400 біженців. З 12 березня SNCF навіть додала до свого швидкісного поїзда у Барселону додаткові вагони, щоб була можливість відправити усіх бажаючих. Однак квитків на такі популярні напрямки завжди не вистачає, тому часто охочим виїхати до Іспанії доводиться чекати в Парижі по два-три дні, перш ніж потрапити на потрібний поїзд.
На період очікування «транзитних» біженців розселяють у Парижі у спортзали, а також у спеціально переобладнаний павільйон виставкового центру Порт де Версаль.
«Багато хто думає, що українці поїхали до Європи за кращим життям і що вони про це мріяли. Це не правда. Більшість із них люблять свою країну, своє місто, їм важко від того, що сталося, і вони збираються повернутися, — каже волонтерка Аліса. — Дехто сам починає говорити про війну, про те, що вони бачили, і це теж дуже важко слухати. Стільки болю, що одній людині неможливо це винести. Тому ми намагаємося відключати емоції та намагатися якось допомогти хоча б із базовими речами, із їжею, з водою. Скільки мені людей сказали: „о, як я давно не пив чай чи щось гаряче! Як приємно, дайте я вас обійму!“. І це так незручно, тому що ти лише дав людині склянку чаю».
За словами прем’єр-міністра Франції Жана Кастекса, французи виявили величезну солідарність з українцями, багато хто висловив готовність розмістити у себе біженців. Для координації добровольців, які надають своє житло, влада запустила спеціальну «національну схему прийому та розміщення», яка пропонує не менше 100 тисяч місць тимчасового житла для українців. Паризька мерія публікує рекомендації всім охочим допомогти. Для координації добровольців було навіть створено спеціальний сайт, на ньому можуть зареєструватися всі, хто хоче допомогти, а асоціації можуть шукати через неї добровольців. Всім охочим підтримати українських біженців рекомендують також зв’язатися з мерією свого міста чи з благодійними асоціаціями.