Повітряна розвідка: АВАКС поки не по зубах Росії

Заступник міністра оборони Росії Юрій Борисов, відвідавши Таганрозький авіаційний науково-технічний комплекс імені Р. М. Берієва (ТАНТК), повідомив, що літак дальнього радіолокаційного виявлення і управління (Авакс) А-100 підніметься в повітря до кінця 2017 року. А поставки літака у війська почнуться в 2020 році після завершення всіх випробувань, передбачених на етапі державних спільних випробувань. І це аж ніяк не позитивний, а скандальна звістка.

Тому що прийняття літака, необхідного для нормальної роботи винищувальної авіації і засобів ППО, було заплановано на 2015 рік. І, враховуючи темпи розробки, не факт, що воно відбудеться в 2020 році.

А все почалося в далекому 2000 році, коли було прийнято рішення про створення нового літака Дрлв, який відповідав би сучасним вимогам до такого роду техніці. У 2004 році вийшов указ президента, який поклав початок розробці А-100 «Прем’єр». Розробником радіотехнічного комплексу був призначений концерн «Вега». На той момент ще не було чіткого уявлення про те, на якій літак буде встановлений цей комплекс. Висловлювалися навіть ідеї використовувати для цієї мети супертяжеловоз Ан-124 «Руслан». Але, зрештою, зупинили вибір на перспективному на той момент військово-транспортному літаку Іл-76МД-90А.

ТАНТК ім. Берієва повинен був встановити радіоелектронну апаратуру на літак, який передбачалося отримати у виробника — ульяновського авіазаводу «Авіастар-СП» — в 2013 році. Літак прийшов на наступний рік. Однак виникла затримка з радіолокаційним комплексом. Потім виникли ще якісь ускладнюючі обставини, в результаті чого навесні цього року радар з усією необхідною апаратурою покатали в небесах зовсім на іншому літаку, назвавши цей варіант «літаючої лабораторії». З цього моменту жодних втішних звісток з Таганрога не надходило. Що ж стосується «кінцевих термінів», названих заступником міністра, то вони у Юрія Борисова практично з будь-якого виду озброєнь дещо зміщені в оптимістичну бік.

До розпаду Радянського Союзу і навіть деякий час після цієї події у нас був паритет з США з частини літаків Авакс. Як в кількісному, так і якісному відношенні. В кінці 80-х років почалася планова заміна літаків попереднього покоління Ту-126 на нові А-50, створені на базі Іл-76МД. Було прийнято на озброєння 40 таких машин.

На момент створення А-50 цей літак не поступався за можливостями американських літаків AWACS (Airborne early Warning and Control System — Авіаційна система раннього попередження і управління). Бортовий комплекс, вагою понад 20 тонн і оснащений потужною для свого часу бортової ЕОМ, був здатний виявляти малопомітні повітряні цілі з ЕПР 1 кв. м. на тлі землі на відстані в 200 км. Висотні винищувачі четвертого покоління засекались на відстані до 300 км, а бомбардувальники — до 600 км. А-50 здатний видавати цілевказування одночасно тридцяти винищувачів-перехоплювачів.

Тривалість патрулювання на віддаленні від бази на 1000 км без дозаправки в повітрі — 4 години, з дозаправкою — 7 годин.

Однак з тих часів американська техніка повітряного виявлення пішла вперед. Відбувся прогрес засобів повітряного нападу країн НАТО. А парк американських АВАКСов був своєчасно модернізований і зберіг свою чисельність — у ВПС США експлуатуються близько півсотні таких машин.

Але в середині нульових років паритет став тріщати по швах. З’явився винищувач-невидимка п’ятого покоління F-22. Почався бум безпілотників — як розвідувальних, так і ударних. На ці зміни необхідно було відповісти збільшенням локаційних можливостей авіаційних радіотехнічних комплексів дальнього виявлення. А в Росії відбувся масовий падіж» літаків даного типу, інакше це назвати неможливо. Вціліло 20 літаків А-50, з них, за різними даними, в повністю робочому стані знаходяться від 8 до 13 машин. У США більше шістдесяти таких літаків, не враховуючи спеціалізованих АВАКСов, що базуються на авіаносцях.

Здавалося б, у технічному відношенні на нові виклики повинен був відповісти А-100. Але вже тоді було зрозуміло, що його створення — занадто довга пісня. У зв’язку з чим було прийнято половинчасте рішення про модернізацію А-50 до рівня А-50У. Однак при модернізації радіокомплексу керувалися принципом «наздогнати конкурентів». І це означає, що незабаром конкуренти знову опиняться попереду.

Радіокомплекс «Джміль-2», розроблений концерном «Вега» для А-50У, за характеристиками практично такий же, як і AN/APY-2, що стоїть на американських АВАКСах з 80-х-90-х років. Він на 20-30 відсотків потужніше, ніж «Джміль» для А-50, виявляє винищувачі на відстані 400 км, бомбардувальники — на 700 км. Набагато краще бачить малорозмірні і малопомітні літальні апарати. Одночасно супроводжує 300 цілей і видає цілевказівки 50 винищувачам.

Перший політ А-50У відбувся в 2011 році. На озброєння він був прийнятий не набагато раніше, ніж за планом повинна була початися експлуатація А-100. До теперішнього моменту ТАНТК ім. Берієва передав ВКЗ лише 4 модифікованих літака.

Однак американці вже вирвалися вперед, і ми знову опинилися в ролі наздоганяючих. (За якістю, а не за кількістю, де відставання дуже суттєво). Компанія «Локхід Мартін» розробила новий бортовий локатор для АВАКСов AN/APY-9 з активною фазованими антенними гратами, що є серйозним якісним кроком вперед. Його характеристики не розголошуються, але зрозуміло, що він перевищує можливості AN/APY-2. Отже, «Джміль-2» виявився позаду. Радар встановлюється на нову модифікацію палубного літака — Grumman E-2D Advanced Hawkeye, який знаходиться в стадії випробувань.

Наздогнати американців має А-100, на якому буде використовуватися РЛС такого ж типу. І з такими ж можливостями. Це заявляють джерела в Міноборони, і в ОПК. Але при цьому, правда, параметри не розголошують. І це, безперечно, так, оскільки російська військова радіотехніка займає провідні позиції у світі. Відомо, що А-100, на відміну від А-50У, зможе давати цілевказівки не тільки винищувачам, але і ракет комплексів ППО/ПРО.

Однак різниця між американським і російським комплексами полягає в тому, що AN/APY-9 вже не тільки щосили літає, але і зовсім скоро в складі нової модифікації літака Grumman E-2D буде прийнятий на озброєння. Російська ж РЛС у квітні цього року була короткочасно вмикається на борту літаючої лабораторії, роль якої грав літак А-50. Будемо чекати, коли ж все-таки А-100 здійснить свій перший політ.

А ось поширена в квітні інформація про те, що в 2020 році ВКС РФ матиме 39 літаків А-100, схоже, ставиться до навколонаукової фантастиці. Хоча б тому, що авіаційний завод «Авіастар-СП», що випускає в рік 3 літака Іл-76МД-90А, має намір до 2019 року довести цю цифру до десяти. При цьому слід враховувати, що на новітній літак претендують творці не тільки Дрлв, але і паливозаправників, а також звичайних транспортників.

Свої побажання та побоювання, свої найщиріші вітання та обурення Ви можете надсилати безпосередньо до Столиці Світу на [email protected]. Ми раді допомогти всім, хто радий допомогти нам. Щира подяка, пані та панове!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *