15 лютого 1989 року завершилося виведення радянських військ з Афганістану – закінчилась остання війна, завданням якою був “експорт революції”. Саме через це учасників тієї війни і називають “воїнами-інтернаціоналістами”.
“День вшанування учасників бойових дій на території інших держав” був встановлений Указом Президента України Л.Кучми 11 лютого 2004 року.
Всього після Другої Світової війни військові СРСР “виконували інтернаціональний долг” у 24 локальних війнах і збройних конфліктах на території 16 іноземних держав. Але наймасштабнішою та найтрагічнішою стала остання війна в історії СРСР – війна в Афганістані (1979-1989).
За 10 років через афганське пекло пройшли 620 тисяч радянських військовослужбовців, 150 тисяч з них – українці. За офіційними даними, під час війни в Афганістані загинули понад 15 тисяч військових.
Вісімнадцятирічні призивники-строковики, яких відправили на ту війну, взагалі були позбавлені будь-якого вибору. Україні ця “інтеранціональна війна” обійшлася у понад 4 тисячі загиблих. Сьогодні в Україні більше 150 тисяч ветеранів “афганської війни”, з них більше 8 тисяч мали поранення, а понад 6 тисяч – інваліди.
У 2014 році більшість колишніх воїнів-афганців одними із перших відправилися добровольцями на Схід боронити Україну від “братів-визволителів”. Вони і сьогодні захищають нашу державу від російського агресора, а деякі віддали життя за Україну.
Якщо в СРСР агресію виправдовували “інтернаціональним обов’язком”, спробою допомогти робітникам і селянам сусідніх країн сикнути ненависне ярмо капіталізму, то путінська росія взагалі не переймається відсутністю логічних пояснень необхідності агресії проти України – так званої “СВО”.
За рік війни в України вже загинуло в 10 разів більше російських солдат, ніж втратив увесь СРСР за 10 років війни в Афганістані. Під час одного з виступів путін заявив, що для росії прийнятною цифрою людських втрат є 300 тисяч загиблих.