Ветеран війни у Афганістані Анатолій Потерба волонтер зі стажем. Ще тоді у 2014 році він разом з іншими афганцями першими вирушили на схід до військових. Відтоді Анатолій здійснив більше сотні поїздок на Донеччину та Луганщину. А повномасштабне вторгнення росії лише посилило потяг волонтера бути ще більш корисним та потрібним рідній землі та її людям.
Аби мати можливість вдосталь допомагати військовим, швидко реагувати на їх запити та потреби Анатолій Потерба разом із колегами Сергієм Грищуком і Тетяною Артемчук вирішили створити у Старокостянтинові підрозділ волонтерського пункту Хмельниччини «Захист – об’єднання волонтерів міста Старокостянтинів». Робота не з простих… Але світ і наше місто не без добрих людей. На допомогу прийшли місцеві підприємці Віктор та Людмила Городнюки, котрі безкоштовно надали у користування приміщення під громадську організацію. Так і розпочалась робота.
Про волонтерський пункт, допомогу військовим та внутрішньо переміщеним, складні фінансові збори журналісти “СтарконCity” поговорять із волонтером Анатолієм Потербою.
– Головна наша організація працює у Хмельницькому, але задля кращої координації зусиль, аби допомога потрапляла до різних підрозділів ЗСУ, у містах області створюються ось такі осередки, які діють під егідою центрального волонтерського штабу.
Волонтерський пункт «Захист – об’єднання волонтерів міста Старокостянтинів» (вул. Замкова, 23, територія оптового складу «АДРІОЛА», за школою №8) розпочав свою роботу 12 березня 2023 року. Наша організація в основному займається допомогою військовим, але поряд з цим ми допомагаємо і внутрішньо переміщеним особам, – розповідає волонтер Анатолій Потерба. – Організацію очолює Тетяна Артемчук. Наразі в нас працює ще близько 10 чоловік, але цих людей для нас замало. Прохання до всіх однодумців приєднуватися до лав наших волонтерів. Будемо раді співпрацювати з кожним, хто хоче допомагати та пришвидшувати перемогу України.
– З якими проханнями до вас звертаються найчастіше військові? Як вдається збирати усе необхідне, хто приходить на допомогу волонтерам та зокрема вашій організації?
– Наразі військові звертаються з проханнями технічного забезпечення, але на жаль ми не можемо задовольнити всіх, тому що не маємо таких фінансів, щоб закрити всі потреби наших захисників.
Хлопці просять і автомобілі, і дрони, і тепловізори, і амуніцію. Деякі підрозділи, навіть і у цей час, просять продукти харчування.
Трохи навіть прикро це казати, але допомагають сьогодні ті, хто з нами ще з 2014 року, з початку АТО. На жаль, нових людей долучається зовсім мало. Вони є, але не так багато як хотілося б.
У переважній більшості допомога йде з-за кордону. Надходить вона на наш головний офіс у Хмельницькому. Її розподіляють по волонтерських центрах області. Ми ж координуємо наші дії, визначаємо напрямки, в яких їдемо, чи передаємо допомогу. І так набагато краще працювати, адже ми точно знаємо, що допомога потрапить у різні підрозділи та частини.
– Як визначаєте напрямки поїздок, як часто вдається виїжджати з допомогою до військових?
– Намагаємось їхати у гарячі точки. В такі міста, куди важко та небезпечно діставатись. Хочемо допомогти не лише нашим військовим, алеі і місцевим, котрі не мають куди і як виїхати. Авдіївка стала уже нашою підшефною, часто буваємо у Херсоні, Гуляйполі, Мар’їнці.
Виїзди плануємо кожних два тижні. За цей час вдається зібрати допомогу, щоб розвезти усім, хто потребує.
– А для внутрішньопереміщених осіб яку допомогу надаєте?
– Для внутрішньопереміщених осіб ми надаємо допомогу у вигляді так званої «Сумки Самарянина». До неї входять продукти харчування: крупи, олія, консерви – м’ясні, рибні, цукор. Видаємо по мірі надходження. За цей час робили це двічі. Перший раз ми видали допомогу близько 100 людям, згодом ще 150. Думаю, наступні рази буде ще більше людей. Переселенці мають можливість підписатися на нашу сторінку у фейсбуці, де ми повідомляємо усі наші новини. Там і даємо оголошення про видачу допомоги. Достатньо мати посвідчення внутрішньопереміщених осіб, щоб отримати таку допомогу. А географія внутрішньопереміщених осіб справді вражає. Здається, що у нашій громаді є частинка кожного куточку України.
– Ви часто відкриваєте збори на коптери, авто та іншу техніку для військових. Чи вдається їх швидко закривати, чи активно донатять наші люди?
– На жаль, повністю закривати збори не вдається, тому що люди все менше і менше почали допомагати. Люди звикли до війни.
Так було і з АТО: на початку всі активно допомагали, а з роками ця допомога значно скоротилась. Так і на початку повномасштабного вторгнення українці об’єдналися і масово почали допомагати. Зараз роблять це все менш активно.
Я розумію, що і статки в багатьох людей стали менші. Але часто, це просто людська байдужість. Кажуть: Україна підніметься тоді, коли всі люди стануть на захист країни. От коли ми будемо всі разом, гуртом, і всі будуть розуміти, що треба допомагати тим військовим, які зараз на передовій, тоді перемога буде відразу.
Наразі хлопці з передової самотужки збирають власні кошти для придбання авто, адже ми не можемо зібрати необхідної суми.
Дуже хочу, щоб кожен українець жив за принципом: не можеш воювати, то допомагай. Але поки що у нас не так.
– Які потреби сьогодні у наших військових, чим можуть допомогти звичайні люди?
– Завдяки підтримці старокостянтинівців ми вже доставили допомогу в безліч підрозділів наших захисників на передовій. Велика вам подяка і шана! Завжди є потреба у засобах гігієни, продуктах, постільній білизні, ковдрах, невеликих подушках.
Надіємося і надалі на вашу підтримку, бо вона дуже необхідна тим, хто не шкодуючи власного життя і здоров’я захищають Україну від російського загарбника.