Максим Лебедєв
Які нові методи застосовуються при вивченні єгипетських старожитностей?
Копають на території Єгипту фахівці все частіше використовують різні методи дистанційного зондування (з допомогою супутників, георадарів і магнетометров) та геоінформаційні системи (ГІС), електронні польові щоденники на основі систем управління реляційними базами даних.
При фіксації знахідок та археологічного контексту ми використовуємо лазерне сканування і фотограмметрию. Розвитку міждисциплінарних досліджень на території Єгипту перешкоджає також неможливість вивозити зразки за межі країни в сучасні зарубіжні дослідні центри. Єгиптяни намагаються розвивати свої національні лабораторії, проте деякі аналізи поки на території Єгипту не доступні. Зокрема, в єгипетських лабораторіях не можливий мас-спектрометричний метод датування (АМС) – найбільш передовий метод отримання радіовуглецевих дат для малих зразків.
Головний результат впровадження новітніх методів – це визнання египтологами археології як найважливішого джерела інформації для реконструкції умов життя, економічного та соціального життя стародавніх єгиптян, які раніше вважалися винятковою вотчиною істориків.
Сьогодні відбувається фактичний переворот у розумінні географії, природи та функцій давньоєгипетських поселень. Переосмислюється на основі нових даних вплив адміністративних інститутів різного рівня на розвиток товариств долини Нілу, характер взаємодії давньоєгипетської цивілізації з навколишніми територіями і багато інші аспекти життя в нільської долині в III-I тис. до н. е.
Якихось проривів чекати в найближчому майбутньому?
Основні прориви, як мені здається, можна очікувати за трьома напрямками.
По-перше, це переосмислення даних письмових і зображальних джерел з урахуванням новітніх даних археології і при активному використанні реляційних баз даних і геоінформаційних систем.
По-друге, це інтеграція єгиптологів в дослідницькі групи, що займаються вивченням древніх товариств у більш широкому історичному і географічному контексті.
По-третє, це залучення в єгиптології фахівців з інших областей – насамперед, професійних економістів і етнологів (антропологів). Ми стоїмо на порозі великих відкриттів, які дозволять перейти від вивчення давньоєгипетських еліт, ніж ми в основному займалися раніше, до предметного вивчення всього староєгипетського суспільства, вписаного в природні і антропогенні ландшафти нільської долини і навколишніх областей.
Найчастіше ми чуємо про дослідженнях, пов’язаних з пірамідами Гізи. Ви можете розповісти про інших єгипетських старожитності, які не менш цікаві, але про яких росіяни знають вкрай мало?
Якщо ми говоримо про епоху будівництва великих пірамід, то, на мій погляд, це, насамперед, численні пам’ятники Стародавнього царства за межами столичного регіону. Це некрополі, виробничі центри і поселення в Середньому Єгипті. У кінці Стародавнього царства Середній Єгипет став чи не головним локомотивом єгипетської цивілізації. Це поселення у Верхньому Єгипті, як, наприклад, на острові Елефантіна.
А ще це численні пам’ятники за межами єгипетської нільської долини: якірні стоянки на красноморском узбережжі, поселення і стародавні копальні на Синаї, в оазисах Західної пустелі і в Нубії, єгипетські поселення та свідоцтва єгипетського впливу в Східному Середземномор’ї. Про деяких з них, до речі, можна буде прочитати в нашій новій книжці «Піраміди над розкопом. Єгипет очима російських археологів», яка зараз готується до друку.