Якщо Ви думаєте, що один лише Євген Черняк балується масовим цькуванням українців сурогатом, то Ви глибоко помиляєтеся. Власника Хортиці зумів переплюнути відомий аферист Святослав Нечитайло. Саме пан Нечитайло зайняв місце головного алхіміка України.
Втім, за мільйонера-пройдисвіта заступився народний депутат Сергій Лещенко. В руках журналістів виявилися документи, що підтверджують, що один з найбільших виробників українського коньяку перебуває під слідством через підозри в контрабанді «лівого» спирту і виробництві з нього сурогатного бренді. Підозри слідчих підтверджені результатами незалежної експертизи, проведеної в європейському інституті. (Документи ми не цитуємо в повному обсязі, оскільки шануємо таємницю слідства).
Святослав Ігорович Нечитайло від Баядера до бодяги
Йдеться про відкрите акціонерне товариство (ТОВ) «Миколаївський коньячний завод», 100% акцій якого належать скандально відомому горілчаному магнату Святославу Нечитайло, власнику холдингу Баядера.
Минулого тижня народний депутат України Сергій Лещенко з парламентської трибуни і особистої сторінки в Facebook з властивою йому безапеляційністю звинуватив Службу безпеки України в створенні перешкод українським виробникам коньяку.
«Уже два місяці виробники коньяку« Шабо »,« Південна винокурня », Миколаївський коньячний завод (коньяки KOBLEVO) та інші не можуть пройти митні процедури на Одеській митниці, яка отримала наказ блокувати коньячні спирти», – заявив він.
За словами Лещенка виходить, що СБУ, доручивши Державній фіскальної службі «упередити випуск за межі митної території України потенційно небезпечної продукції до отримання результатів експертних досліджень», затіяла щось погане.
«Минуло вже два місяці, а результати цих« експертиз »невідомі коньячним виробникам, – стверджує Лещенко. – Ці люди втратили страх і совість. Замість боротьби з загрозами національній безпеці СБУ перетворилася в засіб переділу ринку і просто вимагання. Але через розтин планів і публічний тиск ми зламаємо їх схеми ».
Як Святослав Нечитайло KOBLEVO в бодягу перетворив
У свою чергу журналісти видання вирішили допомогти своєму колишньому колезі в його сподіваннях і провели своє маленьке розслідування, яке, крім іншого, допомогло зрозуміти, чому напої KOBLEVO «Миколаївського коньячного заводу» нагадують коньяк лише віддалено. Нечитайло Святослав Ігорович цього навіть не заперечує. Мовляв, так – якість будемо покращувати, – каже горілчаний олігарх. Приблизно в тих же гріхах раніше звинувачували і Євгена Черняка – власника Хортиці.
Отже, навесні 2015 року з дорученням слідчого Генпрокуратури в рамках справи про контрабанду, зловживанні повноваженнями, незаконному виготовленню підакцизних товарів та про випуск недоброякісної продукції на склад згаданої компанії нагрянула перевірка. Перевіряючі вилучили зразки продукції (коньяки KOBLEVO), щоб дослідити її на предмет того, що це таке, і чи можна це пити.
Нечитайло Святослав ІгоровичНапій, щоб називатися коньяком або хоча б бренді, повинен бути зроблений з виноградного спирту, якого вигнали з виноматеріалів, і вистояти в дубових бочках. При порушенні цього нехитрої технології на виході виходить не коньяк, а сурогат. Торгувати таким пійлом – кримінально каране, а вживати його – небезпечно для життя і здоров’я.
Поціновувачам коньяку, в принципі, досить пригубити те, що випускає завод Нечитайло, щоб зрозуміти, що цей громадянин сильно лукавить, і що його продукт краще не пити. Але перевіряючі на власні смакові рецептори покладатися не стали. Вони відправили зібрані зразки в Українську лабораторію якості і безпеки продукції. Звідти в рамках міжнародного співробітництва зразки убутку на дослідження в лабораторію румунського Національного інституту розвитку кріогенних і ізотопних досліджень.
Румунська лабораторія використовували при дослідженні «коньяку» Нечитайло методики ядерно-магнітного резонансу і мас-спектрометрічного аналізу. І виявила, що в зразках занадто мало вуглецю С3, характерного для спирту, отриманого з винограду, але забагато вуглецю С4, властивого кукурудзі і цукрового очерету. І такого «лівого» спирту, згідно з висновками румунських вчених, в одеських коньяки, в залежності від проби, 41-58%.
Відповідно до Закону «Про безпечність та якість харчових продуктів», на заводі Нечитайло вийшов напій, який не те, що продавати, його навіть виробляти заборонено. Чому Нечитайло пішов на порушення закону, легко пояснити: коньячний спирт коштує не менше двох євро за літр, «лівий» – в чотири рази дешевше. З огляду на, що горілчаний «король» продає під виглядом коньяку KOBLEVO мільйони літрів пійла, суми «економії» явно астрономічні. І природно, що такі «рухи» залучають Службу безпеки та інші силові структури. Ось тільки незрозуміло, чому полум’яний антикорупціонер Лещенко заступився за сумнівного ділка. Втім, ми і це спробуємо з’ясувати.
Незрозумілу «бормотуху» замість справжнього коньяку весь цей час вживали українці, довіряли відомої торгової марки «Коблево».
Як з’ясували українські журналісти, на Миколаївському коньячному заводі свідомо порушували стандарти виробництва, і заради отримання додаткового прибутку «бодяжили» сурогат з лівого спирту аж ніяк не виноградного походження. Залишається лише здогадуватися про те, якими «харчовими добавками» аферисти потім надавали цьому псевдоконьяку смак і запах подібності справжнього напою!
Що ж ви думаєте, фальсифікаторів притягнули до відповідальності? Як би не так! У них відразу ж знайшлися захисники і у Верховній Раді, і в інших вищих інститутах влади. Які, в дусі нинішнього часу, вміло розгорнули справу на 180 градусів – і звинуватили контролюючі та правоохоронні органи в «створенні перешкод вітчизняним виробникам», в корупції та здирництві. Такого публічного цинізму не було ні при Януковичі, ні навіть при Кучмі!
І це не дивно, адже «Коблево» і Миколаївський коньячний завод належать компанії «Баядера» – найбільшого виробника алкоголю в Україні. Чиї власники Святослав Нечитайло та Наталія Бондарева давно мають масу необхідних зв’язків, що забезпечують їм надійний «дах» при будь-якій владі.
Історія алкогольної сімейки
У це важко повірити, але нинішній горілчаний король Святослав Ігорович Нечитайло колись був звичайним мажором-телепнем (на думку деяких його знайомих, він таким і залишився). Син завідуючої райвно Ольги Нечитайло, що стала в 1990-м заступником голови міськвиконкому Горлівки, і директора Горлівського ртутного заводу Ігоря Нечитайло (помер в 1992 році) не знав потреби ні в чому.
У 1991 році 17-річний Святослав не думав ні про інститут, ні тим більше про армію – куди він так і не пішов, «відмазали» від призову всемогутньою мамою. Оточений натовпом однолітків, що складалася з таких же дітей начальників, фарцовщиків, місцевої «богеми» і міцних «спортсменів», він збирався зайнятися великим бізнесом. А по горлівським мірками того часу «великий бізнес» – це два десятка ларьків з сигаретами і жуйкою, поставлених в самих ходових точках міста.
По суті, бізнесом займалася його нині покійна мама: вона оформила МПП «Баядера» на себе і сестру, вона вибивала місця для кіосків, вона прикривала їх від інспекцій і «наїздів». Святослав лише завозив товар та влаштовував кастинг продавщиць, а потім з друзями проводив вечірню інкасацію – і поспішав відзначити вдалий день в шинку.
У 1992 році, згідно з офіційною біографією Ольги Нечитайло, вона вирішила покинути роботу у виконкомі щоб «допомагати синові». Невідомо, хто готував житіє покійної бізнес-леді, але він явно вирішив знехтувати реаліями українського життя початку 90-х. Адже тоді (як і зараз) найкращим способом допомогу бізнесу свого сина було якраз залишатися при посаді у владі. Тому з’являються підстави вважати, що причина відходу Ольги Нечитайло з міськвиконкому була зовсім інша. Але нестиковок в її біографії набагато більше!
Варто згадати, що на початку 90-х міська влада Горлівки стрімко змінювалася. У 1991-му у відставку подав голова міськради і виконкому Олександр Щебітченко – після чого Горлівка кілька місяців залишалася без мера. Потім їм був обраний директор Автодорожнього інституту Михайло Чальцев – але і його «пішли» через рік. Наступний мер Валерій Пахомов просидів в своєму кріслі з 1993 по 1998 рік – а потім пішов працювати в стрімко зростаючу «Баядеру» (що стала вже корпорацією). А ось в біографії Ольги Нечитайло написано, що вона нібито була заступником саме Валерія Пахомова. Але як же це так, якщо вона нібито пішла з виконкому за рік до його обрання ?! Біографи щось наплутали, або вона нікуди не йшла? А може вона просто перевелася на іншу посаду?
І ще невелике уточнення її біографії: Нечитайло-Ріджок вона стала лише після другого заміжжя за головного хірурга міської лікарні Володимира Ріджок. Цей шлюб, схоже, мав якісь проблеми, оскільки після переїзду Ольги Нечитайло-Ріджок і її сина до Києва (2003), Володимир Ріджок залишився працювати в Горлівці, продовжуючи все так же оперувати пацієнтів. А адже з такою дружиною йому запросто світили перспективи керівних посад в структурі МОЗ!
Ще одним членом їх ділової сім’ї є Наталія Бондарева – молодша сестра Ольги Нечитайло, відповідно, рідна тітка Святослава Нечитайло. Жінка чіпка і владна, не тільки володіє 50% «Баядера», а й узялася після смерті сестри (в 2012) в свої руки всю компанію «Баядера», залишивши племінника управляти його мережею «ЕКО-маркет» (якій теж володіє через кіпрську компанію «Northwall Investments Limited»). А тоді, з 1993 року Бондарева очолювала в Горлівці Податкову інспекцію – тому ніяких проблем з податками у «Баядера» не було. Навпаки, проблеми з податками виникали у держави, яка їх регулярно недоотримувала.
На чому піднялася «Баядера»?
Спочатку масштаб ділової думки Святослава Нечитайло не виходив рамки забудови Горлівки своїми кіосками (нині звані «малими архітектурними формами»). Але і потім ларькової форма бізнесу переважала в «Баядере» аж до 2003 року. Змінювався лише асортимент: замість сигарет і спирту «Рояль», фірма почала розвозити по місту, потім по області та всьому Донбасу, а потім і по Україні імпортний алкоголь. Нинішня «Баядера Логістик» – це найстаріше підрозділ керуючого ТОВ «Боядера Груп Холдинг», що займається тим, на чому спочатку будувався сімейний бізнес Нечитайло-Бондаревой.
Сьогодні можна прочитати, що ще один підрозділ компанії «Боядера Імпорт» є дистриб’ютором в Україні таких брендів, як «Hennessy», «Glenmorangie», «Moët & Chandon», «Veuve Clicquot», «Johnie Walker», «White Horse», «Smirnoff», «Sterling», «Remy Cointreau», «Latvijas Balzams» та ін. А в 90-х було набагато простіше: мало того, що ЧМП «Баядера» завозило поспіль будь-який імпортний алкоголь, часто сумнівного походження, так ще й Не гребували вітчизняним фальсифікатом «під імпорт».
Власне кажучи, тоді ніхто ніяких експертиз не проводив, і навіть самі прискіпливі інспектори вимагали лише пред’явити документи на товар та наявність акцизних марок. Що ж, з документами і акцизними марками у «Баядера» завжди був повний порядок – не дарма ж їх співвласниці працювали в Податковій інспекції і міськвиконкомі! Але завдяки цьому інспектори їх взагалі не турбували, поки «Баядера” не переступила межі регіону Горлівки.
Але тут варто також згадати, що розвозити тоді «бухло» по ятках і магазинах інших міст загрожувало – конкурентів могли зустріти похмурі хлопці в спортивних костюмах з битами, які самі заробляли цим на життя. Але Святослав Нечитайло – НЕ Ринат Ахметов, зібрана ним «бригада» могла хіба що витрусити гроші з заборгував за товар крамаря, але не битиметься за місце під сонцем з серйозними ОПГ, «тримали» інші міста. Тому стрімкий вихід «Баядера» на ринки Донецької, а потім і інших областей України був можливий тільки при наявності необхідних зв’язків або в ОЗУ, або в прокурорської або міліцейської мафії.
Однак про цей період історії своєї компанії її літописці вважають за краще не згадувати. Зате чутки, якими земля повниться, стверджують про тісну співпрацю «горілчаної сімейки» з ОЗУ горлівського «авторитета» Армена Саркісяна (Армена Горлівського), який в свою чергу мав тісні зв’язки з донецькими «авторитетами» Ахатя Брагіна (Аліком Греком) і Ринатом Ахметовим, а також з Геною Узбеком. Пізніше Армен став «смотрящим» по Горлівці від Юрія Іванющенка (Юри Єнакіївського). І так вже виходило, що «Баядера» здійснювала свої успішні економічні ривки то в період сходження Армена Горлівського (друга половина 90-х), то в періоди прем’єрства Януковича (2003, 2006), а в 2010-2013 р.р. взагалі вийшла в лідери алкогольного ринку. Збіг чи?
Але, не дивлячись на те, що «Баядера» виросла в найбільшу алкогольну компанію України, що володіє своїми виробничими потужностями, відому своїми брендами «Хлібний Дар», «Цельсій», «Байка», «Козацька Рада», «Перша Гільдія», «Коблево », вона продовжує традиції 90-х. Причому, фальсифікація коньяку на заводі «Коблево» це не просто порушення технології, заміна виноградного спирту зерновим. Адже у «Коблева» є власні виноградники і власні винзаводи, тобто виноградний спирт у нього є, свій власний – і, тим не менш, він «набодяжіл» псевдоконьяк з зернового горілчаного спирту. Чому? Вирішили зробити для вітчизняного ринку сурогат, мовляв, українці і таке вип’ють, а справжній виноградний спирт притримали для експорту? Не виключено!
Але не сурогатом єдиним нарощувала свої капітали «Боядер Груп». Маніпуляції з податками приносили і приносять до сих пір компанії прибуток не меншу, ніж виробництво горілки. Недоуплата ПДВ тільки в період з вересня 2013 по серпень 2014 року дозволили компанії «зекономити» сотні мільйонів гривень! І в цьому «бізнесі» вона також лідирує серед інших горілчаних компаній України, в чому ви можете переконатися за допомогою зібраних журналістами даних:
Після деякої переплати ПДВ (на 5 мільйонів гривень) в листопаді 2014 го, «Баядера» знову майже припинила відрахування в державний бюджет, лише за грудень 2014-го і січень 2015 заборгувавши в нього близько 40 мільйонів!
«Баядеру» не злякало навіть порушення проти її підрозділи «Національна горілчана компанія» (об’єднує продуктивні потужності) кримінальної справи за фактом умисного ухилення від податків на суму 240 мільйонів гривень! З тих пір пройшло вже півтора року, а ніхто так і не був покараний, та й грошей скарбниця так і не отримала.
Про одну з податкових схем «Баядера» розповів ЗМІ волонтер Сергій Кабакан. За його словами, вона полягає в наступному: виробник алкоголю, що має зобов’язання по сплаті ПДВ, набуває партію соняшникової олії, отримавши на нього податковий кредит від контрагентів (ланцюжку фірм, що ведуть до «податковим ямам»), потім відправляє партію масла закордонному нерезиденту-партнеру , після чого ще й отримує право на повернення ПДВ як експортер!
Схоже, що в цих схемах відчувається рука професіонала, знайомого з податковим механізмом не з чуток! І якщо «Баядера» не соромилася «заробляти» таким чином в 2013-2015 р.р. коли приховати подібні махінації від громадськості і преси була вельми важко, то що ж вона творила в 90-х, коли за подібну інформацію журналістів забивали на смерть битами? А адже липове відшкодування ПДВ було в той час одним з найвірніших способів формування початкового капіталу майбутніх українських олігархів.