Недоаватар
Зняти фільм за мотивами популярних французьких коміксів Бессон задумав ще в кінці нульових. Завадив Джеймс Кемерон зі своїм «Аватаром», який, за збігом, дублював багато моменти сценарію француза. Початковий текст довелося спалити, а робота над новим варіантом зайняла більше п’яти років. Тим дивніше, що «Валеріан і місто тисячі планет» настільки незграбно повторює самі запліснявілі кліше «Аватара».
Забавно, але сам режисер не соромиться зізнаватися, що надихнув його саме проект Кемерона. «Аватар» зробив революцію в кіно і довів, що на екрані можна зобразити самі строкаті фантазії. З цим у Бессона проблем не було ніколи – «Валеріан» в рази перевершив «П’ятий елемент» за кількістю дивакуватих персонажів. Так само, як і за кількістю кліше – важко зрозуміти, чому давно висміяна усіма тема жахів імперіалізму так запала в душу режисерові.
Всі 2 години 20 хвилин (навряд чи ви протримаєтеся до кінця) Бессон розривається між Кемероном і «Футурамой». Центральний сюжет про трагедію світу інопланетян перлів, повністю (навіть зовні!) слизанный з «Аватара», легко вміщується в один абзац. Але режисер наполегливо розтягує хронометраж зайвими відгалуженнями тільки заради того, щоб показати дивакуватих істот. Бессон не може приборкати свою фантазію немов дошкільник. Це перетворює його в жахливого тайм-менеджера, що непростимо для сучасного режисера. Безсюжетний набір райдужних сценок упереміш з купальниками Кара Делевінь відволікають від генеральної лінії оповіді і плутають глядача. Як би не лаяли «Аватар», але він вміло доносив хоч і таку обридлу і очевидну, але істину, направляючи всі художній кошти саме на цю мету. Бессон ж все розповідає глядачам безпосередньо в хвилинному монолозі – страшний гріх для будь-якого художника.
Талант Бессона сильно перебільшений, що він раз за разом доводить після настання нового тисячоліття. Його рятує лише незрозуміла любов жителів СНД, який ставлять його в своєму кінематографічному пантеоні поруч із Тарантіно і класичними італійськими комедіями. Бессон щиро хотів врятувати велике європейське кіно від експансії голлівудських блокбастерів. «Валеріан» – одночасно і самий дорогий авторський фільм, і просто найдорожчий блокбастер в історії Європи (близько 200 мільйонів, дорожче ніж «Интерстеллар»). Настільки ж великим обіцяє бути і крах – у США прокат не відбив і половини витрат. Бажаючи врятувати європейського масове кіно, Бессону, схоже, самому доведеться рятуватися від французьких кредиторів де-небудь в Саранську.
Все найгірше – дітям
Треба віддати належне – при перегляді чітко видно, куди були витрачені величезні гроші і навіщо укладалися контракти з найкращими експертами зі спецефектів. Світ «Валеріана» вкрай химерний і барвистий. Це справжнісінький двогодинний ЛСД-тріп по свідомості Бессона. Режисер ніби вирішив конкурувати в божевіллі з «Ріком і Морті»: світ «Валеріана» населяють мозкові медузи, метелики-канати і білочки, испражняющиеся перлами. Величезна всесвіт культових коміксів тут показана максимально широко. Але тільки показана її законів, історії та особливостей кожній з рас ми так і не дізнаємося.
«Валеріан» – не кіно, а справжній мультфільм. Запізнившись на сеанс ви легко можете подумати, що потрапили не в той зал. Спецефекти тут в кожній сцені і виглядають настільки мультяшно, що фільм сам забуває про те, що він фільм. За рахунок цього і відбувається крах у всьому: від сюжетного оповідання до акторської гри. Актори тут нарочито мультяшно кривляються, а їхні персонажі складаються суцільно з плоских штампів, так само як і діалоги.
Кастинг – чи не самий провальний в історії кіно. На роль героя альфа-самця Валеріана чомусь обраний талановитий, але худорлявий і наділений зловісним шармом Дейн ДеХаан. Кара Делевінь – зовсім не актриса головних ролей. Вона дивовижно гарна і весела дівчина, чомусь вирішила, що вміє грати і співати. За другий план відверто боляче: жахливо прописаними персонажами Бессон нібито спровокував у геніальних Ітана Хоука і Клайва Оуена деменцію. Єдиний більш-менш добре продуманий, зображений і зіграний персонаж тут на рахунку Ріанни. І це справжній вирок для будь-якого фільму.
Стаття по темі
Чи знаєте ви божевільну всесвіт Ріка і Морті?
Навмисна мультяшность і пущений на самоплив виробництво вказують лише на одне – «Валеріана» зможуть винести тільки діти, не переступили поріг школи. Для них тут є все: від привабливої картинки до кривлянь і гегів. Сюжет тут зайвий, хоча в кращих дитячих фільмів центральна роль традиційно відводиться йому. Бессон ж, то сам перебуває в інфантильному куражі, то відверто плює в аудиторію. Француз вручив глядачам кислу цукерку в позолоченому фантику.
Форма > Змісту
Провал «Валеріана» став черговим приводом для розмови про головну проблему сучасного кіно і мистецтва в цілому – перемозі форми над змістом. Зсув у бік естетики – характерна риса постмодерну. У разі мистецтва люди сьогодні пробачать багато «за красиві очі». Тільки от показати в них душу здатний не кожен художник.
Практично всі сьогоднішні блокбастери візуально бездоганні. Але при цьому в кожного другого зустрічаються серйозні проблеми з сюжетом. Киновселенная DC почалася з провалів саме з цієї причини, ті ж гріхи все частіше залишаються за Marvel, фанати скаржаться, що і «Зоряні війни» вже не ті, а будь-західний ремейк культових картин – синонім катастрофи. Пристрастю до обожнювання візуала грішать і великі автори. Одержимий красою насильства і геометрії Ніколас Віндінґ Рефн у останніх двох картинах довів зйомку до досконалості, зробивши все оповідання виключно візуальним – основна аудиторія просто-напросто не здатна розкусити складні символи і зрозуміти сюжет. А один з найгучніших авторських фільмів останніх років – «Вижив» Алехандро Гонсалеса Іньярріту – виявився епічно знятої, але неймовірно нудною і безликої історією для каналу Discovery.
Стаття по темі
«Друзі» в кіно. Що вийшло, а що ні у другій частині «Вартових галактики»
Тим же шляхом пішов і Бессон. Французький режисер і так ніколи не відрізнявся особливою глибиною картин – навіть у його кращих творах («Леон», «П’ятий елемент») досить проста і зрозуміла кожному проблематика. За рахунок цього він і набрав популярність, елегантно виводячи глядача до діалогу про вічні питання буття, на зразок любові і смерті. Провал «Жанни д’арк» помітно підкосила Бессона – у новому тисячолітті він не надто вдало звернувся до шанувальникам артхаусу з «Ангелом А», після чого зосередився на дитячій аудиторії, перейшовши в анімацію. Зараз француз все частіше допомагає розповідати прості історії іншим, виступаючи в ролі продюсера і сценариста безлічі популярних проектів («Таксі», «13-й район», «Перевізник», «Заручниця»). Його ж власні творіння продовжують радувати око, але не серце. «Валеріан і місто тисячі планет» лише в черговий раз довів це: він вийшов рівно таким же, як його головна зірка Кара Делевінь – шалено красивий зовні, але зовсім безталанний.