Американський науково-популярний журнал Popular Science опублікував статтю, яка повинна викрити «вигадки» російських конструкторів ракетної зброї. Заголовок більш ніж відвертий: «Не вірте галасу з приводу російської гіперзвукової ракети». Автор публікації Келсі Етертон. Журнал, до речі, був заснований в 1872 році, за час свого існування отримав 58 нагород різного рівня. І зараз виходить на 30 мовах у 45 країнах світу. Тобто видання начебто авторитетне.
Однак дещо бентежить та обставина, що в якості експерта, на висловлюваннях якого збудована стаття, журналіст обрав не вченої (у назві журналу все-таки присутнє слово «наука»), не конструктора ракетних і протиракетних систем, не адмірала (мова в статті йде про протикорабельної ракети «Циркон»), а чиновника, функціонера — одного з директорів програми з ядерної політики Фонду Карнегі за міжнародний мир Джеймса Эктона.
Викриття «Циркону» побудовано на двох постулатах. По-перше, швидкість об’єкта не має вирішального значення для його перехоплення протиракетою. По-друге, нам нічого точно не відомо про всіх інших властивостях російської гіперзвукової ракети. Головне — чи здатна вона маневрувати. Якщо ні, то це легка здобич для американської протиракети. І експерт, а разом з ним і автор, схильні вважати, що ракета не маневрирующая. Тобто типу болванки, яку американці зі страшною швидкістю запускають з рельсотрона. Але її чомусь всі повинні боятися, хоч болванка настільки ж здатна до маневрування, як і кувалда з міста Кукуєва до плавання в річці.
Логіка як ніби вірна щодо балістичних ракет. Траєкторія такої ракети зрозуміла і передбачувана. Тобто відомо, в який час ракета досягне певної точки простору, в якій її може зустріти протиракета. Ця точка обчислюється, визначається момент і напрямок запуску протиракети. І після пуску протиракета, захопивши мету, прямує до неї, щоб знищити.
Однак швидкість балістичної ракети все-таки має значення. Чим вона вища, тим важче її вразити, оскільки системі управління комплексом ПРО може не вистачити часу на підготовку пуску протиракети. А противоракете не вистачити швидкості, щоб опинитися в потрібний час у потрібному місці. І це прекрасно демонструють випробування морської системи ПРО «Іджіс». Вона із змінним успіхом здатна перехоплювати ракети малої і середньої дальності. Але не справляється з міжконтинентальними балістичними ракетами, які мають більш високу швидкість.
Не випадково сама потужна російська МБР «Воєвода» по класифікації НАТО значиться як «Сатана». Дана ракета з легкістю долає американську систему ПРО і при цьому не маневрує. Тобто підмочує репутацію дійсно авторитетного і шанованого американського журналу.
У наукових колах репутація британського таблоїду Daily Mail істотно нижче, оскільки в більшості публікацій він з усіх сторін роздивляється життя усіляких зірок шоу-бізнесу, спорту, мистецтва. Однак видання намагається не вдарити в бруд особою при обговоренні складних питань, що виходять за межі компетенції своїх репортерів. У цьому випадку, на відміну від Popular Science, для прояснення ситуації запрошуються експерти в тих чи інших областях. Ось і для коментування ситуації з «Цирконом» був запрошений військовий експерт Піт Сандерман. Він висловився цілком однозначно: «Захист від гіперзвукових ракет представляє для надводних кораблів величезну проблему. Існує дуже мало часу для реагування на це, і навіть у разі виявлення вжиті захисні заходи можуть виявитися абсолютно неадекватними. Навіть якщо ракета буде збита або підірвана зброєю ближнього дії, уламки збережуть таку кінетичну енергію, що корабель може бути сильно пошкоджений». Це було сказано незалежно від того, маневрує ракета або ж летить по передбачуваної траєкторії.
Треба сказати, що американці різко змінюють тон висловлювань про зброю, якщо воно вже не тільки прийнята на озброєння, але і встановлено на позиції, з яких здатна дістати до натівських військових баз. Це чудово ілюструє ситуація з оперативно-тактичним ракетним комплексом «Іскандер», пускові установки якого порівняно недавно були розгорнуті в Калінінградській області.
«Іскандер» має дві ракети — квазибаллистическую і крилату. Однак розгортається у Європі американська система ПРО не в змозі впоратися ні з того, ні з іншого. Хоч швидкості в обох ракет аж ніяк не гіперзвукові. У зв’язку з чим США вкрай агресивно ставляться до факту розгортання новітнього російського ОТРК на своєму західному кордоні, звинувачуючи Москву в нехтуванні всіх можливих і неможливих міжнародних договорів і зобов’язань.
Хоча, якщо вірити розглянутої нами статті в Popular Science, квазибаллистическая ракета «Іскандера» настільки безпечна, що з нею здатний впоратися старовинний американський ЗРК «Патріот».
Ось що з цього приводу пише Popular Science: «Системи протиракетної оборони, покликані перехоплювати міжконтинентальні балістичні ракети, тільки починають демонструвати деякі успіхи в боротьбі проти навчальних мішеней. Проти менш великих балістичних ракет використовуються комплекси Patriot, і вони стоять на озброєнні багатьох країн-членів НАТО, в тому числі Сполучених Штатів. Ракети комплексу Patriot володіють швидкістю приблизно в 4 Маха. Цього більш ніж достатньо для того, щоб вразити існуючі крилаті ракети і літаки. Крім того, ракети комплексу Patriot продемонстрували певний успіх у боротьбі з балістичними ракетами, летять по передбачуваної траєкторії».
Квазибаллистическая ракета «Іскандера» і є саме така «менш велика балістична ракета», що має дальність всього лише в 500 км. І на пасивному ділянці траєкторії вона не маневрує (правда, при цьому використовуються ефективні механізми маскування ракети і радіоелектронної протидії). Однак «Патріот» в Іраку багато років тому продемонстрував відверту слабкість в боротьбі з майже стародавніми радянськими ракетами в експортному варіанті «Скад». І зараз, незважаючи на кілька модернізацій, ЗРК «Патріот» не можна назвати ефективною зброєю не тільки ПРО, але і ППО.
Якби це було не так, то ні Пентагон, ні Держдеп не реагували б так істерично на ОТРК «Іскандер».
Треба сказати, що експерт з Фонду Карнегі Джеймс Ектона говорить про всім відомі речі. Про те, що крилату ракету складно виявити завчасно, якщо вона здійснює низький політ на рівні 10 метрів над поверхнею моря. І це, дійсно, так. Але він дуже сумнівається в тому, що «Циркон» здатний на це. Дивне висловлювання. У цьому столітті жодна країна світу не розробляє крилаті ракети, які за десятки кілометрів до цілі не знижуються до зони радіолокаційної невидимості.
Зрозуміло, на американських авіаносцях є літаки типу АВАКС, яким «зверху видно все». Однак дальність дії РЛС істотно менше, ніж відстань, з якого стартує «Циркон», що має дальність в 400 км. До того ж такий спосіб виявлення гиперцели неефективний, оскільки вона летить в хмарі плазми, яка не відображає, а поглинає випромінювані РЛС АВАКСА радіохвилі. Потрібно теплове виявлення, але такої апаратури на сучасних морських літаках дальнього виявлення не існує. Так що ситуація для авіаносців та фрегатів США значно серйозніша, ніж вона представляється «Популярної науки».
Так що і без маневрування «Циркон» є грізним зброєю, який за своїми можливостями не має в світі аналогів…
Протиракетну оборону авіаносців здійснюють 1-2 фрегати ОРО з розміщеними на них засобами ПРО системи «Іджіс». Тобто це ЗРК «Стандарт» з ракетами SM-2 і SM-3. Максимальна швидкість кращої американської протиракети 3 М. Випробування «Иджиса» показали, що ракета SM-3 може збивати балістичні ракети середньої дальності, а також знаходяться на низьких орбітах супутники. При цьому протиракета оснащена інфрачервоною головкою самонаведення і здатний маневрувати. Однак маневрування володіє достатньою ефективністю лише при перехопленні цілей, швидкість яких не перевищує 3М-4М.
Вже при зустрічі з ПКР «Граніт» у «Иджиса» можуть виникнути певні труднощі. Ще гірша ситуація складеться в результаті масованої атаки «Гранітами». Справа в тому, що дана російська протикорабельна ракета має груповим інтелектом. В польоті ракети розподіляють між собою цілі, вибираючи найбільш важливі для атаки. При ураженні ракети її мета беруть на себе інші «Граніти». При цьому група постійно ухиляється від протиракет і включає засоби радіоелектронної протидії.
Ну, а швидкість «Циркону» — 6 М. І при цьому він маневрує, що не ставиться під сумнів західними фахівцями в області ракетного озброєння. Отже, коли ракета в 2018 році буде прийнята на озброєння і почне розміщуватися на важких атомних ракетних крейсерах «Петро Великий» і «Адмірал Нахімов», Захід обрушиться на Росію із звинуваченнями в нехтуванні всіх можливих і неможливих міжнародних договорів і зобов’язань. І це буде кращим доказом невразливості ПКР «Циркон» існуючими і перспективними системами ПРО.